Рогіз широколистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рогіз широколистий
Рогіз широколистий під Києвом.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Рогозові (Typhaceae)
Рід: Рогіз (Typha)
Вид: Рогіз широколистий
Біноміальна назва
Typha latifolia
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Typha latifolia
ITIS logo.jpg ITIS: 42326
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4733
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Typha latifolia

Рогі́з широколи́стий (Typha latifolia) — вид рослин роду Рогіз (Typha) родини рогозових (Typhaceae).

Місцеві назви — рогіз, рогоза, комиш (останнє неправильно).

Ботанічна характеристика[ред.ред. код]

Рогіз широколистий — багаторічна трав'яниста рослина.

100-250 см заввишки, з потовщеним кореневищем, вкритим лускоподібними листками, що швидко обпадають.

Рогіз широколистий під Києвом

Стебло — товсте, циліндричне, без вузлів.

Листки — піхвові, широколінійні, до 20 мм завширшки, сіро-зеленого кольору, зібрані при основі стебла.

Квітки — дуже дрібні, одностатеві, зібрані в циліндричні колоски. Верхня частина колоса з тичинковими квітками, нижня — з маточковими. Маточкова частина суцвіття циліндрична (30 см завдовжки, 20-40 мм завширшки), трохи довша за тичинкову, чорна-бура або майже чорна, оксамитова від безлічі злиплих приймочок, безпосередньо прилягає до тичинкової. Оцвітина з численних, довгих, тонких щетинок. У тичинкових квітках, звичайно, три тичинки з більш-менш вільними нитками, у маточкових одна маточка з верхньою зав'яззю на ніжці і довгим стовпчиком з лопатчасто-ланцетною приймочкою.

Чорний початок рогозу - це суцвіття жіночих маточкових квіток. Нагорі суцвіття на початку цвітіння буває білувате суцвіття чоловічих квіток з трьома тичинками в кожному. Воно швидко відцвітає і засихає.[1]

Рогіз запилюється вітром. Насіння покриті волосками і, потрапляючи в воду, тримаються на поверхні два-три дні, а потім тонуть. Пух із суцвіть рогозу раніше додавали до пуху кролів при виготовленні фетрових капелюхів. Довгі стебла рогозу гнучкі і міцні. Листя, що досягають 3 метрів довжини, мають до двадцяти повітряних судин з перегородками, видимими неозброєним оком.[1]

Плід — маленький горішок з щетинками при основі.

Поширення[ред.ред. код]

Typha latifolia - laialehine hundinui.jpg

Трапляється рогіз широколистий по всій Україні — по берегах водойм, у ровах, на лісових болотах, у вільшняках, заплавах.

Рогіз широколистий — тіньовитривала рослина.

Цвіте у червнілипні.

Використання[ред.ред. код]

Рогіз широколистий, як і решта рогозів — цінна плетивна, волокниста, целюлозно-паперова, будівельна, харчова, кормова, лікарська і декоративна рослина.

Про це більш детально дивіться: Практичне використання рогозів.

Кореневища й молоді пагони рогозу широколистого споживають маринованими, а кореневища, крім того, і печеними.

У народній медицині надземну частину рогозу широколистого використовують проти кривавого проносу і від наривів у ротовій порожнині, а волоски прикладають до наривів, що виникли внаслідок обмороження.

Зелена маса рогозу широколистого для силосування непридатна, бо містить повітроносну тканину. Сухі ж кореневища, які містить 25-58 % крохмалю і до 10 % цукру придатні для відгодівлі свиней і виробництва спирту. Однак відомі випадки отруєння коней при поїданні рогозу широколистого у суміші з іншими кормами.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Найкраще заготовляти рогіз для плетіння з 15 серпня по 1 жовтня, бо в цей час листки рогозу мають найбільшу міцність і гнучкість, але в багатьох місцевостях рогіз заготовляють при настанні морозів (по льоду) .

Як підв'язувальний матеріал рогіз скошують у липні, пров'ялюють на сонці 2-3 доби, після чого нижню частину рослини (60 см завдовжки) відрізують і просушують протягом шести-семи днів. Висушений матеріал зберігається, а перед використанням його намочують і розділяють на стрічки.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.

Джерела і посилання[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985., Том 9., К., 1983, стор. 417
  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979, стор. 293—205 (укр.)