Родоський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 36°26′45″ пн. ш. 28°13′27″ сх. д. / 36.4457° пн. ш. 28.2241° сх. д. / 36.4457; 28.2241

Середньовічне місто Родосa
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
RhodesIntérieurDuPalais.JPG
Країна Греція Греція
Тип змішаний
Критерії II, IV, V
Ідентифікатор 493
Регіонb Європа і Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1988
12 сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Родоський замок, іноді Родоський палац чи Родоська фортеця — основна оборонна споруда середньовічного міста Родос, колишньої резиденція великого магістра Родоського ордена. Нині пам'ятка Світової спадщини ЮНЕСКО, музей, головна туристична пам'ятка острова Родос.

Історія[ред.ред. код]

Фортецю побудували лицарі-госпітальєри, які володіли островом в Середні віки. Після втрати хрестоносцями Святої землі сюди була перенесена резиденція великого магістра ордену. На думку сучасників, наприкінці XV століття родоська фортеця була найсучаснішою і найбільш неприступною з християнських фортець.

Лицарі-госпітальєри обороняли Родос від нападу мусульманвпродовж 213 років. Фортеця витримала дві великі облоги 1444 і 1480 років. Завдяки неприступності лицарської твердині Родос упав на 70 років пізніше Константинополя. Допоміжними укріпленнями Родоської фортеці на острові були Ліндос, Фараклос і Монолітос[1], а також Коська фортеця на сусідньому острові Кос, яким також управляли госпітальєрами.

В облогу 1480 року фортеця брала на себе до 1 000 гарматних снарядів на день[2], але змогла встояти. Проте через обмеженість ресурсів невеликого посушливого острова, особливо після утвердження турків-османів в Малій Азії, вона почала все гостріше відчувати брак робочої сили і продовольства, яке доводилося тепер завозити з Сицилії.

Падіння фортеці[ред.ред. код]

Докладніше: Облога Родоса (1522)

1520 року, коли над Родосом нависла небезпека нового турецького нашестя, великий магістр Фабріціо дель Каретто запросив з Італії знаменитого фортифікатора делла Скала, який взявся за ремонт і поліпшення всієї інфраструктури фортеці. Так, за його вказівкою у фортеці були значно потовщені стіни, надбудовані вежі, з'явилася також і друга лінія ровів. Фортеця впала лише в 1522 році, після шестимісячної облоги 100-тисячною армією Сулеймана Великого.

Після остаточного завоювання острова турками 1523 року Родоська фортеця захищала турецьку Малу Азію до 1912 року, коли острів захопила Італія. Палац великих магістрів 1856 року постраждав від вибуху. Його відновили італійці в 1930-і роки за наполяганням Муссоліні і короля Віктора Еммануїла III. З 1947 року острів Родос входить до складу Грецької Республіки.

Примітки[ред.ред. код]