Родючість ґрунту

Родю́чість ґру́нту — характеристика ґрунту, що визначає його здатність підтримки великої кількості рослинного життя, термін найчастіше використовується для опису земель сільськогосподарського призначення.

Родючий ґрунт зазвичай характеризується такими властивостями:

• Багатий на головні елементи, необхідні для живлення рослин: азот, фосфор і калій.
• Містить достатньою кількість мікроелементів, таких як бор, хлор, кобальт, мідь, залізо, магній, марганець, молібден, сірка і цинк.
• Містить органічну речовину ґрунту, що покращує його структуру та допомагає утриманню вологи.
• Кислотність в діапазоні pH від 6,0 до 6,8.
• Добра структура, що забезпечує необхідний дренаж.
• Набір мікроорганізмів, корисних для росту рослин.
• Велика товщина верхнього шару ґрунту.

В сільському господарстві родючі ґрунти зазвичай отримуються за допомогою ряду мір збереження та меліорації ґрунтів.

Див. також

• Рекультивація порушених земель

Література

• Закон України «Про охорону земель» (ст. 1) м. Київ, 19 червня 2003 року N 962-IV.

Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!. Це повідомлення варто замінити точнішим.