Родіола рожева

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Родіола рожева
Rhodiola rosea a2.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Eudicots
- Core eudicots
Ряд: Saxifragales
Родина: Crassulaceae
Рід: Rhodiola
Вид: R. rosea
Біноміальна назва
Rhodiola rosea
L.[1]
Синоніми
Sedum rosea (L.) Scop.
Sedum rhodiola DC.
Rhodiola arctica Boriss.
Rhodiola iremelica Boriss.
Rhodiola scopolii Simonk.
Sedum scopolii Simonk.

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Родіола рожева (лат. Rhodiola rosea L.); інша назва золотий корінь. Багаторічна невисока рослина родини товстолистих — Crassulaceae.

Кореневище товсте, коротке, крихке, місцями з металевим золотистим полиском, звідси назва «золотий корінь». Від кореневища відходять кілька прямих однорічних світло-зелених пагонів з листками. Листки еліптичної форми, загострені, цілокраї. Квітки двостатеві, пелюстки жовті. Суцвіття верхівкове, зібране в багатоквітковий щиток. Цвіте в червні-липні, насіння достигає в серпні-вересні.

В Україні рослина поширена лише в Карпатах[2]. Занесена до Червоної книги зі статусом "вразливий" через тотальне знищення заготівельниками кореневищ, після чого рослина гине і вже не відновлюється. Введена в культуру. Її успішно вирощують на грядках і висаджують у природних умовах: на берегах річок, на галявинах, високих схилах[2].

Рослина самосійна. Найкращі сходи дає навесні під прозорою плівкою[2].

Сировина[ред.ред. код]

3 лікувальною метою використовують кореневища рослини, які викопують пізно восени, коли повністю відмирають стебла. Корені очищають від землі, миють у холодній воді, подрібнюють і сушать звичайним способом.

Хімічний склад[ред.ред. код]

У коренях рослини знайдено фенолоспирти та їхні глікозиди, дубильні речовини(близько 20 %; належать до пірогалової групи), органічні кислоти, флавоноїди, летку олію; флавоноїди містять гіперозид, кверцетин, ізокверцитрин, кемпферол; виявлено також галову, щавлеву, янтарну, цитринову, яблучну кислоти, сполуки марганцю, жири та цукристі речовини.[2]

Застосування[ред.ред. код]

Золотий корінь здавна застосовується народною медициною, як і женьшень, для підняття життєвого тонусу і працездатності. Наукова медицина використовує властивості препаратів рослини підвищувати опірність організму до негативних чинників. Препарати золотого кореня поліпшують адаптацію людини до екстремальних умов, позитивно діють при фізичній і розумовій перевтомі. Їх призначають після перенесених тяжких травм, виснажливих операцій, тяжких інфекційних хвороб, при неврозі[2]. Виготовляється офіцинальний препарат золотого кореня — рідкий екстракт на 40 % спирті у співвідношенні 1:1. Настій має гарний червонуватий колір та специфічний терпкуватий запах. Його застосовують, ще й при астенічиих станах, вегето-судинній дистонії та зниженій розумовій і фізичній працездатності. Вживають екстракт всередину по 5—10 крапель 2-3 рази на добу за 30 хв до їжі, але не пізніше 16-ї години[2]. Курс лікування — 10-20 діб.

У народній медицині родіолу рожеву застосовують як протиалергічний засіб при ядусі, набряках Квінке, астматичному бронхіті, кропив'янці, задавнених екземах. Екстракт і відвар кореня родіоли рожевої не рекомендується приймати при гіпертонічних кризах, гарячці, в стані хворобливого збудження.[2]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Rhodiola rosea - Plants For A Future database report». www.pfaf.org. Архів оригіналу за 2013-07-14. Процитовано 2008-02-23. 
  2. а б в г д е ж Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. Тир. 75 000 прим. ISBN 5-311-00418-5