Рождественський Геннадій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Геннадій Рождественський на фестивалі «Празька весна», 2007 рік

Генна́дій Микола́йович Рожде́ственський (*4 травня 1931) — радянський російський симфонічний і театральний диригент, піаніст, композитор, дослідник, редактор і реставратор музичних творів, музично-громадський діяч, Народний артист СРСР.

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився у Москві. Син співачки Н. П. Рождественської і диригента Н. П. Аносова. Учився в Музичній школі ім. Гнесіних у Є. Ф. Гнесіної і у Центральній музичній школі як піаніст, потім у Московській консерваторії (клас фортепіано Л. Н. Оборіна, клас диригування Н. П. Аносова). В 1954 р. закінчив Московську консерваторію, в 1957 р. — аспірантуру.

Диригентська діяльність[ред.ред. код]

У 1951 дебютував як диригент у Большому театрі (дебют: балет «Спляча красуня» П. Чайковського), в 1965—1970 р. головний диригент, у сезоні 2000/2001 р. головний диригент і художній керівник Большого театру. Під його керівництвом оркестр театру зіграв близько 40 опер і балетів, у тому числі прем'єри: «Коник-горбунок» Р. Щедріна, «Кармен-сюїта» Ж. Бізе — Р. Щедріна, «Спартак» А. Хачатуряна, «Людський голос» Ф. Пуленка, «Сон у літню ніч» Б. Бріттена, світова прем'єра першої редакції опери С. Прокоф'єва «Гравець» (2001).

З 1961 р. Рождественський — художній керівник і головний диригент Великого симфонічного оркестру Центрального телебачення й радіомовлення, з 1983 по 1991 р. — Симфонічного оркестру Міністерства культури СРСР, об'єднаного з його ініціативи в 1992 р. з Камерним хором В. Полянского в Симфонічну капелу. З 1974 по 1985 р. Рождественський — головний диригент Московського камерного музичного театру Б. Покровський, керував найбільшими симфонічними оркестрами світу — Симфонічного оркестру BBC (1978—1981), Віденського симфонічного оркестру (1981—1982), Стокгольмської філармонії (1991), почесний диригент Токійського оркестру «Іоміурі».

Дискографія Рождественського налічує близько 700 платівок і компакт-дисків, що охоплюють практично всі стилістичні й жанрові шари музичного мистецтва — від класики до авангарду, від найбільших творінь минулого — до новітніх творів. Рождественський переконливий як у чисто симфонічних жанрах, так і в жанрах синтетичних, має особливе гостре почуття театральності — як при виконанні опер і балетів, так і на концертній естраді.

Завдяки Рождественському відновлено й виконано цілу низку творів радянських композиторів — С. Прокоф'єва, Д. Шостаковича, Н. Мясковського, ряд творів було завершено і оркестровано Рождественським, зокрема опера «Гравці» Д. Шостаковича, остання симфонія й Перша соната для фортепіано А. Шнітке.

Викладацька та просвітительська діяльність[ред.ред. код]

З 1974 р. Рождественський з перервами викладає на кафедрі оперно-симфонічного диригування Московської консерваторії, з 1976 р. — професор, з 2001 р. — завідувач кафедрою оперно-симфонічного диригування. Під його керівництвом силами студентів були поставлені опери «Євген Онєгін» (відповідно до первісного бажання П. Чайковського), Меси h-moll И. С. Баха (осінь 1982 р.), вечір увертюр (1977 р.). Серед учнів Рождественського — М.Шостакович та В.Полянський.

Рождественський — автор робіт з мистецтва диригування («Диригентська аппликатура», 1974), есе про музику («Думки про музику», 1975, «Преамбули», 1989), аналітичних робіт про оркестровку, книги спогадів. Підготував цикл передач на радіо й телебаченні про видатних диригентів 20 століття.

Нагороди і звання[ред.ред. код]

  • Почесний член Шведської королівської академії (1975), Почесний академік Англійської Королівської академії музики (1984).
  • Гран-прі фірми «Chant du Mond», диплом Академії Шарля Кро в Парижу (за виконання всіх симфоній Прокоф'єва — Париж, 1969).

Книги Рождественського[ред.ред. код]

  • «Дирижёрская аппликатура» (Диригентська аплікатура, 1974)
  • «Мысли о музыке» (Думки про музику, 1975)
  • «Преамбулы» (Преамбули, 1989)
  • «Треугольники» (Трикутники, 2001)

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Гинзбург Л. Дебют молодого дирижера // Советское искусство. 1952. № 49
  2. Светланов Е. Выступление молодого дирижера // Советская музыка. 1953. № 1
  3. Рацер Е. Эскиз портрета // Там же. 1964. № 1
  4. Григорьев Л., Платек Я. Верность музыке // Музыкальная жизнь. 1967. № 12
  5. Щедрин Р. О дирижерском искусстве Геннадия Рождественского // Рождественский Г. Мысли о музыке. М., 1975
  6. Юзефович В. Первооткрыватель музыкальных сокровищ // Советская музыка. 1981. № 8
  7. Светланов Е. Ф. Геннадий Рождественский // Светланов Е. Музыка сегодня. М., 1985
  8. Геннадий Рождественский // Гордость советской музыки: музыканты — Герои Социалистического Труда и лауреаты Ленинской премии. М., 1987
  9. Алфеевская Г. Геннадий Рождественский и его преамбулы // Рождественский Геннадий. Преамбулы. М., 1989
  10. Шнитке А. Я хотел, чтобы это продлилось как можно дольше // Советская культура. 1991. 5 мая
  11. Монсенжон Б. Взыскательный гурман // Культура. 2001. 17-23 мая
  12. Савкина Н. Password: Рождественский // Литературная газета. 2001. 18-24 июля

Посилання[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Сторінка на сайті Московської консеваторії