Роже I де Сен-Ларі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роже I де Сен-Ларі
Народився 1525
Помер 20 грудня 1579(1579-12-20)
Салуццо
Діяльність політик, військовий очільник
Звання маршал
Конфесія католицтво
Батько П'єр де Сен-Ларі
Матір Маргарита де Орбессан
Дружина Маргарита де Салуццо
Діти 1 син та 1 донька
Blason Roger II de Saint-Lary (v 1562-1646).svg

Роже I де Сен-Ларі (*Roger de Saint-Lary de Bellegarde, 1525 —†20 грудня 1579) — французький військовий та політичний діяч часів Регілійних війн.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив зі шляхетської лангедокської родини. Народився у 1525 році у сім'ї П'єра де Сен-Ларі, барона Бельгарда. Спочатка батьки обрали для Роже церковну кар'єру. Він деякий час навчася в Авіньйоні. Але у 1553 році вирішив стати військовим. Тоді ж разом зі своїм родичем Полем де Ла Бартом взяв участь у поході на Корсику. У 1556–1557 роках проявив себе у битвах у П'ємонті під орудою маршала Шарля де Коссе.

У 1557 році звитяжно бився у битві при Гравеліні, що завершилася поразкою французів, наступного, 1558 року, Роже де Сен-ларі серед учасників захоплення міста Кале. Тоді ж отримує звання лейтенанта.

У 1562 році воює проти гугенотів під командування Альбера де Гонді при облозі Руана. завдяки Гонді Роже потрапляє до королівського двору, де стає командором ордену Калатрави. Був у 1564 році у складі королівського почту під час великого туру Францією, що було організовано Катериною Медічі. У 1565 році відправляється на Мальту, де бере участь в обороні міста ла-Валетта від військ Османської імперії.

З 1567 році перебував на півночі Італії. У 1569 році отримує звання полковника, продовжує військову службу в П'ємонті до 1570 року. У 1573 році служив під командуванням генріха Анжуйського, майбутнього короля Генріха III, під час облоги Ла-Рошелі. Того ж року супроводжує Генріха Анжу після обрання того королем Речі Посполитої. після смерті короля Карла IX Валуа Роже де Сен-Ларі відправлено до Еммануїла Філібера, герцога Савойського, щоб організувати безперешкодний проїзда Генріха Анжуйського до Франції.

У 1574 році разом з Ажуйським повертається до Франції, де стає головним фаворитом (міньйоном) нового короля Генріха III. Незабаром отримує звання маршала, входить до складу Таємної ради короля. Радив Генріху III віддати герцогу Савойському фортецю Пінероль, місто турин та маркизат Салуццо, що викликало спроти Катерини Медічі. Зрештою Сен-Ларі втрачає прихильність король й отримує призначення губернатора Дофіне. У 1575 році за наполяганням Медічі його призначають послом у Речі Посполитій, але Сен-ларі відмовляється їхати туди й соховається при дворі герцога Савойського.

У 1577 році, по поверненю до Франції, очолює армію в Лангедоці. на її чолі облягає гугенотів у м.нім, проте не досягає жодного успіху. Після цього повертаєтсья до Дофіне, де з перемінним успіхом воює проти гугенотів на чолі із Франсуа Ледіг'єром. У 1578 році отримує орден Короля. У 1579 році виборов для себе дружинин посаг — маркизат Салуццо, але незабаром помер 20 грудня.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Маргарита де Салуццо

Діти:

  • Цезар (1563–1587)

Джерела[ред.ред. код]

  • Sous la direction de Georges Courtès, Le Gers. Dictionnaire biographique de l'Antiquité à nos jours, Société Archéologique et Historique du Gers, Auch, 1999 (ISBN 2-9505900-1-2).