Розкішна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Розкішна
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Білоцерківський район
Громада Ставищенська селищна громада
Код КАТОТТГ UA32020170200071002
Основні дані
Засноване 1557
Перша згадка 1557 (467 років)[1]
Населення 3 264
Площа 8,316 км²
Густота населення 392,5 осіб/км²
Поштовий індекс 09440
Телефонний код +380 4564
Географічні дані
Географічні координати 49°21′55″ пн. ш. 30°11′25″ сх. д. / 49.36528° пн. ш. 30.19028° сх. д. / 49.36528; 30.19028Координати: 49°21′55″ пн. ш. 30°11′25″ сх. д. / 49.36528° пн. ш. 30.19028° сх. д. / 49.36528; 30.19028
Середня висота
над рівнем моря
231 м
Водойми річка Гнилий Тікич
Місцева влада
Адреса ради 09440, Київська обл., Ставищенський р-н, с. Розкішна, вул. Шкільна, 2-А
Карта
Розкішна. Карта розташування: Україна
Розкішна
Розкішна
Розкішна. Карта розташування: Київська область
Розкішна
Розкішна
Мапа
Мапа

CMNS: Розкішна у Вікісховищі

Розкішна́ — село в Україні, в Ставищенській селищній громаді Білоцерківського району Київської області. Розташоване на правому березі річки Гнилий Тікич (притока Тікичу) за 2 км на південь від селища Ставище. Населення становить 3 264 особи.

Історія[ред. | ред. код]

У 1356 році на місці села була заснована фортеця Любомир, названа на честь останнього правителя Галицько-Волинського князівства Любарта. Згодом навколо фортеці виникло досить велике місто, що займало територію Розкішної та Ставища. Із історичних актів відомо, що за часів Сигізмунда Першого місто було його власністю.

Місто було розорене під час набігу кримських татар та тривалий час лишалося незаселеним.[2]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

В селі збереглася земська школа, що була збудована у 1896 році на кошти родини Браницьких. Товща стіни будівлі становить до 85 см.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ
  2. Цікаві місця Ставищенського району Київської області | Цікаві місця України. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 7 липня 2016.