Розлад особистості

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Розлад особистості — ряд клінічно значущих станів та поведінкових типів, які мають тенденцію до стійкості і є виразом характеристик властивого індивідууму стилю життя та способу ставлення до себе та інших. Деякі з цих станів і типів поведінки з'являються досить рано у процесі індивідуального розвитку як результат впливу конституціональних факторів і соціального досвіду, у той час як інші набуваються пізніше[1].

Розлад особистості — порушення характерологічної конституції та поведінкових тенденцій особистості, яке охоплює зазвичай декілька психологічних сфер та майже завжди супроводжується особистісною і соціальною дезінтеграцією. У радянські часи для цього використовувався термін психопатія. Хоча Україна і визнає класифікацію МКХ-10, термін психопатія і досі використовується.

У радянські часи під психопатіями розумілися або хвороби унаслідок органічних уражень організму — травм головного мозку, інфекції, інтоксикації тощо, або зумовлені вродженою неповноцінністю нервової системи, викликаної факторами спадковості, шкідливими впливами на плід, пологовою травмою тощо[2]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. F6 Расстройства личности и поведения в зрелом возрасте.
  2. Психопатии // Психология. Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. — М., 1990. — С. 322—323.