Розподіл (економіка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дана серія є частиною
серії з виробництва

thimb
Економічний портал · ред.


Розпо́діл в еконо́міці — стадія відтворення сукупного суспільного продукту, що зв'язує виробництво і споживання; розподіл засобів виробництва і продуктів споживання між класами суспільства й робочої сили за сферами діяльності.

Характер розподілу[ред.ред. код]

Характер Р. матеріальних благ визначається характером виробн., формою власності, що є панівною в даній суспільно-екон. формації. Кожний спосіб виробн. створює відповідну йому форму Р. і обміну продуктів праці (сукупного суспільного продукту). В свою чергу, розподіл зворотно впливає на виробн., прискорюючи або уповільнюючи його розвиток. Характер Р. найяскравіше виявляється в Р. національного доходу.

За капіталізму Р. нац. доходу має антагоністичний характер. Переважна частка його надходить у розпорядження буржуазії — власників осн. засобів виробн. Частка робітничого класу в нац. доході визначається вартістю робочої сили й виступає у формі заробітної плати. За соціалізму весь нац. доход належить трудящим. Його Р. і перерозподіл провадяться в інтересах неухильного зростання суспільного виробн. і якнайповнішого задоволення матеріальних і культурних потреб народу. Соціалістичний принцип розподілу по праці я розподіл через суспільні фонди споживання забезпечують поєднання особистих інтересів трудящих з загальнодерж. інтересами, створюють матеріальну й моральну заінтересованість трудівників у збільшенні виробн. продуктів і підвищенні продуктивності праці.

Принцип розподілу при соціалізмі – «від кожного за здібностями – кожному по праці». У той час коли цей принцип пропонувався  для розділення  історії людства на стадії, поняття праця мало зовсім інший зміст. Нікому не могло прийти в голову що банк, влада чи країна може працювати, або що працювати може танцівниця стегнами і т.д. Праця, це те що зробило із мавпи людину, або згідно іншого визначення «у поті чола свого їстимеш хліб». Невже так тяжко зрозуміти що у визначені соціалізму малась на увазі фізична праця і лише вона. Іншими словами при такому ладі оплаті підлягає лише фізична праця, всі інші види діяльності здійснюються на суспільних засадах, та коли і можуть підлягати оплаті, то зовсім на інших основах. Ніде у Світі немає такого устрою країни де б розподілу підлягала фізична праця між усіма членами суспільства порівну, це є свідченням того що людство не досягло ще такої стадії розвитку. Сучасне людство феодалізм сприймає як соціалізм. Це елементарне нерозуміння понять і є змістом нерозуміння історичного процесу розвитку світу загалом. Феодалізм оснований на вірі в щасливе загробне життя, в царя або в партію, характерною ознакою його є централізований розподіл між членами суспільства всього що воно виробляє.  Таке територіальне утворення як Росія є феодальним ступенем розвитку суспільства. Вона  неминуче прийде до капіталістичної стадії свого розвитку, вибір невеликий або його гальмувати або пришвидшити. Відсутність номінальної посади царя – не означає що суспільство не є феодальним і в той же час наявність королеви  ще не означає що суспільство є феодальним. Принцип розподілу матеріальних благ є у цьому характерною ознакою стадії суспільства.

Для існування суспільства у першу чергу необхідна певна матеріальна забезпеченість у; їжі, одягу, житлі і т.д. Для того щоб виробити цю мінімальну забезпеченість необхідно виконати певну фізичну роботу, от ця робота і повинна розподілятись між усіма членами суспільства порівну. Зрозуміло, що основоположники комуністичної  ідеології, уявляли суспільство соціальної справедливості таке яке може виникнути тільки при високому рівні продуктивності праці, коли час фізичної праці витрачений на підтримування життєдіяльності суспільства буде незначним, і кожен член суспільства зможе ним займатись, наприклад пів року через кожних 5 років, чи якимось іншим чином наприклад фізичну працю  люди виконують у віці від 25 до 30 років, до 25 взагалі люди лише навчаються,  здійснюють керування підприємствами від 30 до 40 років, виконують чиновницькі державні функції від 40 до 50 років, засідають у парламенті чи радах від 50 до 60 років, або будь-яким іншим чином. Важливо розділити фізичну роботу в суспільстві між всіма його членами, а не посади чи награбоване. При соціалізмі не може існувати розподіл людей за професіями.

Ніколи і нікому не вдасться досягнути справедливих відносин, «побудувати» справедливе суспільство, ніяким іншим чином, ніж розділенням фізичної праці між усіма порівну.

«Для соціалізму, який хоче звільнити людську робочу силу від її становища товару, дуже важливо зрозуміти, що праця не має вартості і не може її мати…. Повинно здаватись жахливим, що настане час, коли не буде ні тачечників, ні архітекторів за професіями і коли людина протягом деякого часу давала вказівки як архітектор, буде потім впродовж деякого часу штовхати тачку, допоки не появиться необхідність у його діяльності як архітектора. Хороший був би соціалізм, який увічнює  професійних тачечників.»  Ф. Енгельс  Анти-Дюрінг  стор. 202.

Розвиток комп’ютерних технологій призводить до того що замість керівництва людьми у суспільстві появляється можливість керувати процесами. Наприклад, планами виробництва певних товарів чи курсами іноземних валют і т. д.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]