Розп'яття (Мікеланджело)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розп'яття
Santo Spirito, sagrestia, crocifisso di michelangelo 04.JPG
Розп'яття
італ. Crocifisso di Santo Spirito
Творець: Мікеланджело
Час створення: 1492
Розміри: 142×35 см
Матеріал: дерево, поліхромія
Зберігається: Санто Спіріто, Флоренція

Розп'я́ття це́ркви Са́нто Спірі́то (італ. Crocifisso di Santo Spirito) — дерев'яне розп'яття, створене Мікеланджело у 1492 році[1]. Це розп'яття було вирізьблено для вівтаря церкви Санто Спіріто у Флоренції[2].

Відомі також інші розп'яття, автором яких вважають Мікеланджело — Розп'яття Ґалліно та Розп'яття Монсеррат.

Історія створення[ред.ред. код]

Після смерті Лоренцо Медичі, Мікеланджело, який до цього мешкав у палаці Медичі, повернувся жити додому. Саме у цей час він розпочав анатомічні штудії у лікарні при монастирі Санта Марія дель Санто Спіріто (італ. Santa Maria del Santo Spirito). Вазарі про це пише так: «Для церкви Санто Спіріто у Флоренції він зробив дерев'яне Розп'яття, що тепер стоїть над півколом головного вівтаря, бо хотів віддячити настоятелеві, який дозволив йому користуватися приміщенням, де він часто розтинав мертві тіла, вивчаючи анатомію і закладаючи тим основи досконалості в малюнку, якої він досяг потім»[3]. Цей ранній твір (Мікеланджело тоді було сімнадцять років) вважався втраченим до 1962 року, коли його було віднайдено. Після цього розпочалися суперечки щодо автентичності Розп'яття, аж доки у 2001 році дослідники дійшли висновку, що це — твір Мікеланджело[4].

Деякий час Розп'яття зберігалося у музеї Каза Буонарроті, зараз — у церкві Санто Спіріто.

Опис[ред.ред. код]

Мікеланджело. «Битва кентаврів» (фрагмент)

Розіп'ятого Христа зображено оголеним, оскільки перед стратою вояки поділили його одежу, про що згадується у Євангелії від Івана (Ів. 19:23-24).

На табличці над Христом написано слова: Ісус Назарянин, Цар юдейський (Ів. 19:19).

На думку ж Еріка Шильяно, Ісусові «м'які, згладжені лінії, готична симетрія, делікатна краса і наївні пропорції не мають нічого спільного із могутніми (…) фігурами навіть його найраніших робіт з каменю» [5].

Це розп'яття згадується у біографічному романі К. Шульца «Камінь і біль»[6]:

« (...) це розпяття — прекрасне. Лише перед прекрасним розп'яттям мали б молитися люди (...), бо краса повинна йти пліч-о-пліч із побожністю, не можна щиро молитися перед потворним зображенням  »

Посилання[ред.ред. код]

  1. Эрпель, 1990, С. 13
  2. Wallace, 2010, С. 10 —11
  3. Вазарі, 1970, С. 305
  4. «Автором Розп'яття «підтвердили» Мікеланджело» (англ.). BBC News. 2001-07-18. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2012-05-02. 
  5. Scigliano, 2005, С. 41
  6. Шульц, 2006, С. 259 —260

Для подальшого читання[ред.ред. код]

(праці подано хронологічно)

  • Margrit Lisner. Michelangelos Kruzifixus aus S. Spirito in Florenz, Münchner Jahrbuch der bildenden Kunst, 3. F., 15, 1964, S. 7 —36.
  • Margrit Lisner. The Crucifix from Santo Spirito and the Crucifixes of Taddeo Curradi, The Burlington Magazine, 122, [December 1980], pp. 812 —819

Джерела[ред.ред. код]