Розумовський Олексій Кирилович
Розумовський Олексій Кирилович (12 (23) вересня 1748, Петербург - 5 (17) квітня 1822, Почеп, Стародубщина) — державний діяч Російської імперії, граф. Син українського гетьмана Кирила Розумовського.
Народився у Петербурзі. Його учителем був німецький історик, член Російської АН А.Шльоцер.
Вчився у Стразбурзькому університеті.
З 1769 року був придворним Катерини II, сенатор (1786-95).
У 1795 року вийшов у відставку.
З 1807 р. - попечитель Московського університету (за його наказом ректора стали обирати не на рік, а на три).
Був покровителем Товариства дослідників природи.
1810-1816 - міністр народної освіти (перший в Російській історії). У перші роки багато зробив для розвитку початкових і середніх шкіл (за його сприяння відкрито Царськосельський ліцей, Грецьке училище в Ніжині, гімназію у Києві, Історико-філологічне товариство при Харківському університеті), згодом почав проводити реакційну політику щодо освіти та насильницьку русифікацію Правобережної України і Білорусі.
Був членом масонської ложі, віце-президентом Російського Біблійного товариства.
Після відставки жив у Підмосков'ї, а в останні роки - в Україні (у м. Почепі Мглинського повіту на Стародубщині [тепер у складі Брянської області Росії]), де і помер.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Віталій Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007. - 436 с.
