Розумовські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Малий герб
Великий герб

Розумовські — графськийкнязівський) рід козацького походження з Черніго-Сіверщини.

Походження прізвища[ред.ред. код]

Колись, кажуть, один реєстровий козак із чернігівського хутора Лемешів, поблизу Козельця, Грицько, похмелившись, полюбляв мало не кожного із своїх друзів оцінювати так: «Що то за голова, що то за розум!» Останнє слово приказки згодом перетворилося в прізвисько козака, а ще пізніше — в прізвище. Онуком цього Грицька Розума був останній український гетьман Кирило Григорович Розум. Однак після того, як імператриця Єлизавета Петрівна нагородила онука колишнього козака графським титулом та званням фельдмаршала, недавній Кирило Розум став Кирилом Розумовським і таким уже й помер.

Представники[ред.ред. код]

Яків Романович і син його Григорій Розум († близько 1730) були реєстровими козаками козелецької сотні київського полку.

Старший син Григорія Розумовського — Олексій Розумовський (17091771), згодом граф1744), обер-еґермайстер і генерал-фельдмаршал (1756), був (з 1731) співаком придворної капели в Петербурзі й фаворитом царівни Єлисавети Петрівни, яка, ставши імператрицею, таємно одружилася з ним (1742). Завдяки цьому вся родина Розумовських та їх родичі й свояки дістали великі маєтки, посади і впливи в Російській Імперії. За підтримкою Олексія Розумовського, було відновлено гетьманство в Україні, й гетьманом став його брат Кирило Розумовський.

Кирило Розумовський (*1728 — 1803) — останній гетьман Лівобережної України (17501764), граф, російський генерал-фельдмаршал, президент Петербурзької академії наук. Був одружений з родичкою цариці — К. Наришкіною.

З їх синів, старший — граф Олексій Розумовський (17481822), був міністром народної освіти (1810–1816), сприяв поширенню мережі початкових шкіл та гімназій, дбав про поліпшення методів навчання, цікавився особливо природничими науками і в своєму підмосковному маєтку — с. Горенках створив великий ботанічний сад і зібрав найбільшу в Імперії бібліотеку з природознавства; разом з тим він був містиком і масоном та віце-президентом Російського Біблійного Товариства. Його нешлюбні діти дістали ім'я Перовських.

Третій син гетьмана — Петро Розумовський (1751–1823), військовий та державний діяч Російської імперії, обер-камергер.

Четвертий син — граф (з 1814 — князь, з 1815 — світліший князь) Андрій Розумовський (17521836), російський дипломат, був посланником у Неаполі (1777-84) і Швеції (1786-88), амбасадором в Австрії (1790-99, 1801-07) і керівником російської делегації на Віденському Конгресі (1814–1815); сам добрий скрипаль (член струнного квартету), був меценатом мистецтва, протектором і приятелем Бетховена (який присвятив Розумовському три струнні квартети, опус 59, а також 5 і 6 симфонії), знав Гайдна й Моцарта, зібрав картинну галерею й побудував у Відні, де постійно жив після відставки, кілька репрезентативних будов, на що витратив величезні кошти, чим спричинив занепад своїх маєтків в Україні, які потім перейшли до Скарбу.

П'ятий син — Лев Розумовський (1757–1818), російський дипломат, військовик Російської імперії.

Шостий син гетьмана, граф Григорій Розумовський (17591837), вчений мінералог, почесний член Російської Академії і багатьох європейський наукових товариств, оселився у Моравії, де діти його (від другого шлюбу, не визнаного в Росії) та їх нащадки створили австрійську лінію графів Розумовських, яка існує й досі (російська лінія Розумовських вигасла ще в другій чверті 19 ст.).

Молодший син Іван Розумовський (17611802), військовик Російської імперії, генерал-майор, командир Малоросійського гренадерського полку.

Резиденції[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]