Розчин вапняно-бітумний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Розчин вапняно-бітумний (рос. раствор известково-битумный; англ. bitumen-lime drilling mud; нім. Kalkbitumenspülung f) – буровий розчин на нафтовій основі, дисперсійним середовищем якого є дизельне пальне або нафта, а дисперсною фазою – високоокислений бітум, оксид кальцію, барит і невелика кількість води, потрібної для гашення вапна.

Використовується для глушіння свердловин з пластовим тиском, більшим за гідростатичний тиск.

Високоокислений бітум виконує функції колоїдної дисперсної фази, подібно як глина у розчинах на водній основі, і спричиняє утворення зв’язно-дисперсної системи.

Дивись також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]