Розін Мойсей Бенедиктович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мойсей Бенедиктович Розін
Народився 1906
Житомир
Помер 1976
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність актор, режисер
IMDb ID 1249016
Нагороди та премії
Заслужений артист України

Мойсей Бенедиктович Розін, справжнє прізвище Месіонжник[1] (26 вересня 1906, Житомир—23 грудня 1976, Київ) — радянський актор і театральний режисер. Заслужений артист УРСР (1946).

З біографії[ред. | ред. код]

Могила Мойсея Розіна

Народився в 1906 році у Житомирі.

Навчався 1924-1927 рр. –  студія Київського державного російського драматичного театру; театральний технікум.

У 1926—1976 роках — актор та режисер Київського театру імені Лесі Українки, зіграв 95 ролей, у тому числі у виставах : «Поворот ключа» М. Кундери (1963), «Іду на грозу» за романом Д. Граніна (1963) — академік Голіцин, «Платон Кречет» О. Корнійчука (1964) — Берест) - режисер М.І. Резнікович.

Був також режисером-постановником, здійснив в Київському театрі ім. Лесі Українки низку вистав[2].

Помер в 1976 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Творчість[ред. | ред. код]

Режисура спектаклів[ред. | ред. код]

  • «Втрачений син» О. Арбузова - (1961);
  • «Четвертий» К. Симонова - (1961);
  • «Перед вечерею» В.Розова - (1962);
  • «Безсмертна ліра поета» Р. Івицького - (1964) - спільно з М.Соколовим;
  • «Шануй батька свого» В.Лаврентьєва - (1964);
  • «На дикому брезі» Б.Польового - (1965) - спільно з М.Соколовим;
  • «Є така партія!» І.Рачади - (1970) - спільно з А.Горбенком під керівництвом Б.Еріна;
  • «Останні дні» М.Булгакова - (1974) - спільно з В.Предаєвич та Ю.Мироненком під керівництвом Б.Еріна.

Ролі в кіно[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Путівник: Вип. 4 / Державна архівна служба України, ЦДАМЛМ України; Авт.-упорядн.: Т. Дубовик, Ю. Бентя. — К., 2015. — С.182
  2. Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки: «Простір Боровського». Музей. Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 13 серпня 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]