Рокитнівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рокитнівський район
Rokytnivskyi rayon gerb.png Rokytnivskyi rh prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Рівненська область
Код КОАТУУ: 5625000000
Утворений: 1940
Населення: 54 906 (на 1.08.2013)
Площа: 2350 км²
Густота: 22.8 осіб/км²
Тел. код: +380-3635
Поштові індекси: 34200—34276
Населені пункти та ради
Районний центр: Рокитне
Селищні ради: 2
Сільські ради: 14
Смт: 2
Села: 37
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 34200, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 13, 2-20-90
Веб-сторінка: Рокитнівська РДА
Голова РДА: Пахнюк Світлана Михайлівна
Голова ради: Грущак Микола Миколайович

Роки́тнівський райо́н розташований на північному сході Рівненської області.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Сусідні райони: Дубровицький, Сарненський (на заході), Березнівський (на півдні), Олевський (Житомирська область) (на сході), Столінський район (Берестейська область, Білорусь) та Лельчицький район (Гомельська область, Білорусь) (на півночі).

Районний центр: Рокитне

Районним центром Рокитнівського району є селище міського типу Рокитне (до 1922 року — Охотникове). Залізнична станція Рокитне-Волинське. Через селище протікає річка Бунів.

Історія[ред.ред. код]

Уперше поселення Рокитне згадується в описі маєтностей українських магнатів середини XVI ст. З часу заснування і аж до 1922 р. селище було відоме як Охотникове. Походження цієї назви насамперед пов'язували з іменем власника земель. Новий етап розвитку селища розпочався у 1888 р., коли бельгієць Розенберг викупив невелику ділянку з кварцовими пісками на околиці с. Рокитне. Ці піски придатні для скловаріння, а тому тут були всі необхідні умови розпочати, нехай і примітивне, виробництво гути. Це стало поштовхом для швидкого розвитку селища, і у 1898 р. було засновано склозавод і укладено договір про поставку посуду головному управлінню державної винної монополії. У 1900 р. прокладено залізницю КиївКовель. Колія проходила через селище, і таким чином з'явилася залізнична станція «Рокитне», що позитивно позначилося на розвитку промисловості краю. За Ризьким мирним договором, у 1921 р. Охотникове відійшло до Польщі. Через рік селище перейменували на Рокитне, а залізнична станція дістала назву Рокитне-Волинське.

У вересні 1939 р. Рокитне в складі Західної України було приєднане до УРСР, а згодом, у січні 1940 р., стало районним центром.

Географія[ред.ред. код]

Район розташований у східній частині Рівненської області, у західній частині правобережного Полісся і займає територію 2,4 тис. км² (12 % від загальної території області). Відстань до обласного центру міста Рівне — 133 км. Район межує із 4 сусідніми районами Рівненської області: Дубровицьким, Березнівським, Сарненським та Олевським районом Житомирської області. За адміністративно-територіальним поділом район включає 40 населених пунктів: 2 селища міського типу та 38 сільських населених пункти.

Рельєф[ред.ред. код]

Район лежить у межах Рокитнівської рівнини, яка перетинається річками Льва і Ствига та їх притоками і є частиною Поліської низовини. Тут поширені мореннозандрові і денудаційні форми рельєфу.

Цей тип рельєфу утворився при взаємодії основних морфоструктур: Українського щита, Волино-Подільської плити, Поліської морфоструктури і Турівської депресії з екзогенними факторами, серед яких визначальним є діяльність материкових льодовиків і талих льодовикових вод. Рівнинний характер рельєфу і незначний ухил поверхні зумовлюють повільну течію у річках і недостатню дренацію поверхневих та підземних вод, що спричиняє надмірне зволоження і заболочення території.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Корисні копалини головно будівельні матеріали, численні родовища гранітів та кварцових діоритів, розробляються родовища габро. Значними є запаси дрібних кварцових пісків, глини, каоліну та торфу.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат району помірно континентальний з теплим вологим літом і порівняно м'якою зимою. Основними кліматоутворючими факторами є сонячна радіація, що особливо ефективна в теплий період року, атмосферна циркуляція, що переважає в холодний період, і характер земної поверхні. Великий вплив на клімат регіону мають континентальні повітряні маси, що формуються над рівнинами Євразії, а також океанічні повітряні маси з Атлантичного океану і арктичних морів.

Середня температура повітря становить 6,6…6,8 °С. Найтеплішим місяцем є липень — +18,5 °C, найхолоднішим — січень — −4,4…-5,6 °С. Середньорічна кількість опадів досягає 600…700 мм. Вегетаційний період починається з квітня і триває по листопад.

Рослинність[ред.ред. код]

Рокитнівський район — один із найвологіших на Поліссі. М'яку і коротку зиму змінює затяжне і спекотне літо, тут випадає достатня, інколи надмірна кількість опадів, необхідних для багатьох порід дерев і чагарників: сосни звичайної, ялини європейської, дуба черешчатого, вільхи чорної, берези повислої, осини, горобини звичайної, азалії понтійської та інших, великі запаси ягідників журавлини, зокрема рідкісного виду — журавлини дрібноплідної.

Населення[ред.ред. код]

Населення району на 1 квітня 2013 року становило 54 557 осіб, в тому числі: міського населення — 18 %, сільського — 82 %. Рокитнівський район є одним з небагатьох районів України, які протягом останніх десятиліть мали стабільне зростання населення.

Динаміка чисельності населення Рокитнівського району:

Рокитнівський район має найвищу в Україні народжуваність — 25,8 на 1000 осіб у 2012 році і порівняно низьку смертність (11,1 у 2012 році) Природний приріст у Рокитнівському районі є одним з найвищих в Україні і у 2012 році становив +14,7 осіб на 1000 осіб (в Україні −3,1). У 2012 році народжуваність перевищувала смертність на 796 осіб (у 2008 — на 569).[1]. Для району характерний міграційний відтік населення, який у 2009 році склав 216 осіб (у 2008 — 221), що становить близько 30 — 40 % від природного приросту.[2]

Національний склад[ред.ред. код]

Особливістю Рокитнівського району є і його національний склад, який характеризується найвищою в Україні часткою білорусів серед населення. За переписом 2001 року білоруси становили 15,4 % населення району (у 1989 — 20,0 %) і зосереджувались переважно у північній частині району, яка межує з Білоруссю. Найбільше білорусів проживає у селах Біловіж, Блажове, Вежиця, Єльне, Мушні, Купель, Хміль, Грабунь, Познань, Кам'яне, Будки-Кам'янські, Переходичі, Старе Село.[3]

Більшість населення району 83,6 % складали українці. Українці переважають у центральній та південній частині району. Росіяни (0,4 %) та поляки (0,4 %) проживають переважно у селищах району — Рокитному та Томашгороді.[4]

Динаміка національного складу населення Рокитнівського району за даними переписів[5][6]:

1959 1989 2001
українці  78,1%  78,2%  83,6%
білоруси  17,5%  20,0%  15,4%
росіяни  2,1%  1,0%  0,4%
поляки  1,8%  0,7%  0,4%

Рідна мова населення за даними перепису 2001 р.[7]

Економіка[ред.ред. код]

Основний напрям економіки регіону — аграрний, у районі діють 19 підприємств сільського господарства. Також працює 8 промислових підприємств, продукцією яких переважно є будматеріали, добре розвинуте лісництво.

Пам'ятки[ред.ред. код]

У Рокитнівському районі Рівненської області нараховується 21 пам'яток історії.

Природоохоронні об'єкти[ред.ред. код]

Район унікальний казковою природою і мальовничими краєвидами. В районі знаходяться 32 природно-заповідних об’єкти загальна площа яких становить 25% заповідного фонду області. Найвідоміші серед них: державний заповідник „Сира погоня”, цінний унікальним верховим болотом і державна пам’ятка природи  „Юзефінська дача”, де росте (1300-літній дуб – найстаріше дерево в Україні), дендропарк Рокитнівського ДЛГ, Осницьке водосховище.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Природний рух населення Рівненської області у 2009 році
  2. Міграція населення Рівненської області у 2009 році
  3. Білоруська Україна
  4. Результати перепису населення 2001 року. Національний склад.
  5. Кабузан В. М. Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год
  6. http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/rivne/
  7. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
  8. Незважаючи на те, що білоруське населення розмовлює діалектом, ближчим до білоруської мови, на переписах 1959 і 2001 р. білоруську мову називалали рідною дуже невелика частка білорусів, переважно вихідці з Білорусі, тоді як майже всі місцеві білоруси декларували рідною українську.