Роккі Марчіано

Роккі Марчіано
Загальна інформація
Повне ім'я	Рокко Френсіс Маркеджано
Прізвисько	«Броктонська Бомба» (англ. The Brockton Blockbuster)
Громадянство	США
Дата народження	1 вересня 1923(1923-09-01)
Місце народження	Броктон, Масачусетс
Дата смерті	31 серпня 1969(1969-08-31) (45 років)
Місце смерті	Де-Мойн, Айова
Вагова категорія	Важка
Стійка	Ортодокс
Зріст	180 см
Розмах рук	170 см
Професіональна кар'єра
Перший бій	17 березня 1947
Останній бій	21 вересня 1955
Боїв	49
Перемог	49
Перемог нокаутом	43
Поразок	0
Нічиїх	0

Роккі Марчіано (англ. Rocky Marciano) (*1 вересня 1923, Броктон, Масачусетс — †31 серпня 1969, Де-Мойн, Айова) — американський боксер-важковаговик, чотири роки поспіль ставав чемпіоном світу (у 1952, 1953, 1954 та 1955); перший та єдиний боксер в історії, який під час своєї спортивної кар'єри не зазнав жодної поразки.

Біографія

Рокко Френсіс Маркеджано (справжнє ім'я боксера) народився у штаті Масачусетс (США) в сім'ї італійських емігрантів, був найстаршим з шести дітей. У віці 18 місяців ледь не помер, захворівши на пневмонію, однак згодом видужав та повністю відновився. Відвідував Броктонську вищу школу. Батько, П'єріно Маркеджано, працював на фабриці, що займалася виготовленням взуття. Після закінчення школи Рокко пішов працювати, щоб допомогти батькам виконати фінансові зобов'язання. Рокко Маркеджано був типовим американським хлопцем — він грав у бейсбол та футбол, мріяв зробити кар'єру в одному з цих видів спорту. У 1943 почав служити в американській армії у якості інженера, був відправлений до Уельсу, звідки постійно переміщувався до Нормандії через Ла-Манш, а також до Німеччини та Центральної Європи. Після повернення з Європи був відправлений до Форт-Льюїсу, що у Вашингтоні, звідти, в свою чергу, — до Тихоокеанського театру воєнних дій. Під час служби в армії почав займатися боксом — здебільшого для того, щоб уникнути чергувань на кухні, однак продовжив займатися цим видом спорту й після звільнення у березні 1946. 15 квітня 1946 відбувся поєдинок тоді ще любителя Марчіано з боксером-важковаговиком з Нової Англії Генрі Лестером. В той момент Роккі був не в формі та виснажився вже у третьому раунді. Після поєдинку Марчіано був дискваліфікований через те, що наніс удар суперникові нижче поясу. Після цього він кинув пити й палити та почав поступово приводити себе у форму. У цьому ж році він виграв любительський турнір з боксу, що був проведений в армії США. Після повернення з армії влітку 1946 почав грати у бейсбол з напівпрофесіональною командою Тонтон Ламбер Тім (Taunton Lumber Team). У березні 1947 розпочав професійну боксерську кар'єру, нокаутувавши боксера Лі Еперсона у третьому раунді. В цьому ж році Марчіано грав у бейсбольній команді «Chicago Cubs», однак вимушений був піти з неї через те, що не міг зробити точний кидок м'яча до наступної бази. Після невдач у бейсболі подальші роки Марчіано присвятив боксу, повернувшись до Броктону та розпочавши тренування з давнім товаришем Еллі Коломбо.

Навесні 1949 Роккі Марчіано привернув до себе увагу перемогою нокаутом над першими шістнадцятьма суперниками. З 1949 по 1950 Марчіано зустрічався із все більш майстерними супротивниками, однак він отримав перемогу і над ними, нокаутувавши більшу частину з них.

26 жовтня 1951 Роккі Марчіано, маючи 37 перемог (32 з них нокаутом), здобув перемогу над найбільш важким суперником — Джо Луїсом, нокаутувавши його у восьмому раунді. Після перемоги над Луїсом Марчіано мав змішані почуття та навіть плакав у роздягальні Луїса, оскільки він був для Роккі не тільки суперником, а й кумиром. Тим не менш ця перемога зробила Марчіано одним з найбільш помітних боксерів у важкій вазі.

23 вересня 1952 Марчіано у Філадельфії зустрівся з черговим своїм суперником — Джессі Джо Волкоттом, який до того часу відстояв титул чемпіона. Після важкої підготовки, що тривала всю ніч, Роккі здобув перемогу у 13 раунді, нанісши суперникові короткий удар правою рукою у щелепу, який відправив його у нокаут. У 1953 відбувся двобій-реванш між Марчіано та Волкоттом, однак Роккі знову отримав перемогу, відправивши Волкотта в нокаут вже у першому раунді.

Роккі Марчіано шість разів захистив свій чемпіонський титул, деякі з його поєдинків фанати боксу вважають класикою цього виду спорту. У 1954 відбувся драматичний поєдинок боксера з Еззардом Чарльзом, під час якого в шостому раунді останній розбив ніс Марчіано, як наслідок секундант не міг зупинити кров. Хоча лікар, оглянувши травму Марчіано, наполягав на завершенні бою, Роккі вирішив продовжити поєдинок і в результаті відправив суперника в нокаут вже у восьмому раунді.

21 вересня 1955 відбувся останній поєдинок Роккі Марчіано — з боксером Арчі Муром, який завершився поразкою останнього: Марчіано відправив суперника у нокаут у дев'ятому раунді. Таким чином боксер черговий раз відстояв свій чемпіонський титул.

27 квітня 1956 Марчіано завершив боксерську кар'єру. Причиною завершення кар'єри було бажання жити «нормальним життям» та проводити більше часу з дружиною та донькою, якій на той час виповнилося три роки. Марчіано з родиною переїхав до Форт-Лодердейлу, що у Флориді, де почав займатися бізнесом. Як стверджує газета «The New York Times», сам Роккі визнав свій вчинок помилкою на фоні повернення у великий бокс його колишнього суперника Джо Луїса. Після завершення боксерської кар'єри Марчіано часто заробляв гроші присутністю на різних заходах. Роккі Марчіано помер 31 серпня 1969 — він загинув внаслідок аварії літака «Cessna», що сталася неподалік населеного пункту Де-Мойн, що у штаті Айова.

Родина

Після смерті Роккі Марчіано у нього залишилися дружина Барбара та двоє дітей від їхнього шлюбу — Рокко Кевін та Мері-Енн.

Феномен

Хоча Роккі Марчіано не вирізнявся серед інших боксерів-чемпіонів особливими навичками, швидкістю або силою, він легко компенсував це твердістю власного характеру та мужністю. Крім цього боксер мав далеко не ідеальні фізичні параметри: він часто був меншим за своїх опонентів на зріст та мав не дуже довгі руки. Однак тренер Чарлі Ґолдман навчив Роккі перетворювати ці його недоліки на переваги. Деякі експерти визнають Марчіано найсильнішим серед усіх боксерів-важковаговиків, а також боксером з найтяжчими ударами. Спортивні журналісти відмічали також його схильність до усамітнення: в ті часи, коли інші боксери-чемпіони у важкій вазі проводили час разом, Марчіано залишався на самоті.

Особисті досягнення

• У 1951 відправив у нокаут тогочасну легенду боксу — важковаговика Джо Луїса
• Виграв 49 поєдинків протягом своєї кар'єри, 43 з них — нокаутом
• У 1952, 1954 та 1955 був визнаний боксером року журналом «The Ring»
• Шість разів захистив свій титул чемпіона світу у важкій вазі (по два рази у 1953, 1954 та 1955), п'ять з них — нокаутом
• Є єдиним чемпіоном в боксі, який завершив кар'єру, жодного разу не програвши

Визнання

У 1959 увійшов до Залу Слави боксу (англ. Ring Boxing Hall of Fame), у 1990 був посмертно включений до Міжнародного Залу Слави боксу (англ. International Boxing Hall of Fame).

У популярній культурі

У 1999 на екрани вийшов американський телевізійний фільм «Роккі Марчіано» (режисер Чарлз Вінклер), — спортивна драма, в якій показано біографію непереможеного чемпіона у важкій вазі. Того ж року кінострічка завоювала премію Канадської Спілки Кінематографістів (англ. CSC Award) як краща телевізійна драма, у 2000 її було номіновано на премію «Золота Кіноплівка» (англ. Golden Reel Award) за кращі спецефекти та звукове супроводження. Загалом про Роккі Марчіано було знято два фільми — перший під назвою «Марчіано» (режисер Бернард Л. Ковальскі) вийшов у 1979 у США.

Поєдинки

Дата	Суперник	Місце проведення	Результат
17 березня 1947	Лі Еперсон	Голіоук	Перемога
12 липня 1948	Гаррі Бальцеріан	Провіденс	Перемога
19 липня 1948	Джон Едвардс	Провіденс	Перемога
9 серпня 1948	Боббі Квінн	Провіденс	Перемога
23 серпня 1948	Едді Росс	Провіденс	Перемога
30 серпня 1948	Джиммі Вікс	Провіденс	Перемога
13 вересня 1948	Джері Джексон	Провіденс	Перемога
20 вересня 1948	Білл Хардеман	Провіденс	Перемога
30 вересня 1948	Ґілберт Кердоун	Провіденс	Перемога
4 жовтня 1948	Боб Джеферсон	Провіденс	Перемога
29 листопада 1948	Патрік Коннолі	Провіденс	Перемога
14 грудня 1948	Джиллі Ферон	Філадельфія	Перемога
21 березня 1949	Джонні Претзі	Провіденс	Перемога
28 березня 1949	Арті Донато	Провіденс	Перемога
11 квітня 1949	Джеймс Волз	Провіденс	Перемога
2 травня 1949	Джиммі Еванс	Провіденс	Перемога
23 травня 1949	Дон Могард	Провіденс	Перемога
18 липня 1949	Гаррі Гефт	Провіденс	Перемога
16 серпня 1949	Піт Лаузіс	Нью-Бедфорд	Перемога
26 вересня 1949	Томмі Джорджіо	Провіденс	Перемога
10 жовтня 1949	Тед Лаурі	Провіденс	Перемога
7 листопада 1949	Джо Домоніч	Провіденс	Перемога
2 грудня 1949	Пет Річардс	Нью-Йорк	Перемога
19 грудня 1949	Філ Мускато	Провіденс	Перемога
30 грудня 1949	Кермін Вінго	Нью-Йорк	Перемога
24 березня 1950	Роланд ЛаСтарца	Нью-Йорк	Перемога
5 червня 1950	Елдрідж Ітмен	Провіденс	Перемога
10 липня 1950	Джино Буонвіно	Бостон	Перемога
18 вересня 1950	Джонні Шкор	Провіденс	Перемога
13 листопада 1950	Тед Лаурі	Провіденс	Перемога
18 грудня 1950	Великий Білл Вілсон	Провіденс	Перемога
29 січня 1951	Кін Сіммонс	Провіденс	Перемога
20 березня 1951	Гарольд Мітчел	Гартфорд	Перемога
26 березня 1951	Арт Генрі	Провіденс	Перемога
30 квітня 1951	Вілліс Ред Еплігейт	Провіденс	Перемога
12 липня 1951	Рекс Лейн	Нью-Йорк	Перемога
27 серпня 1951	Фредді Бішор	Бостон	Перемога
26 жовтня 1951	Джо Луїс	Нью-Йорк	Перемога
13 лютого 1952	Лі Севолд	Філадельфія	Перемога
21 квітня 1952	Джино Буонвіно	Провіденс	Перемога
12 травня 1952	Берні Рейнольдс	Провіденс	Перемога
28 липня 1952	Гаррі Метьюз	Нью-Йорк	Перемога
23 вересня 1952	Джерсі Джо Волкотт	Філадельфія	Перемога
15 травня 1953	Джерсі Джо Волкотт	Чикаго	Перемога
24 вересня 1953	Роланд ЛаСтарца	Нью-Йорк	Перемога
17 червня 1954	Еззард Чарльз	Нью-Йорк	Перемога
17 вересня 1954	Еззард Чарльз	Нью-Йорк	Перемога
16 травня 1955	Дон Кокел	Сан-Франциско	Перемога
21 вересня 1955	Арчі Мур	Нью-Йорк	Перемога

Література

• Skehan, Everett M. Rocky Marciano: The Biography of a First Son. Boston: Houghton Mifflin, 1977.
• Sullivan, Russell. Rocky Marciano: The Rock of His Times. Urbana: University of Illinois Press, 2002.

Посилання

• Офіційний сайт Роккі Марчіано (англ.)
• Famous Veterans: Rocky Marciano (англ.)
• Rocky Marciano — The Boxing Historian (англ.)
• Biography Of Rocky Marciano (англ.)
• Fights and Flights... The Crash of Rocky Marciano's Cessna. August 31st, 1969 Near Newton, Iowa (англ.)
• Rocky Marciano Biography (англ.)
• Rocky Marciano — The Cyber Boxing Zone (англ.)
• Rocky Marciano. Fight-by-Fight Career Record (англ.)
• Rocky Marciano — BoxRec (англ.)
• Rocky Marciano (1999) — IMDb (англ.)