Рок Гадсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рок Гадсон
Rock Hudson
Фото
Рок Гадсон у фільмі «Гігант» (1956)
Ім'я при народженні: Рой Гарольд Шерер-мол.
Дата народження: 17 листопада 1925(1925-11-17)
Місце народження: Віннетка Іллінойс США
Дата смерті: 2 жовтня 1985(1985-10-02) (59 років)
Місце смерті: Беверлі-Гіллз Каліфорнія США
Громадянство: США США
Професія: актор
Кар'єра: 1948–1985
IMDb: ID 0001369

Рок Гадсон (англ. Rock Hudson, справжнє ім'я Рой Гарольд Шерер-молодший (англ. Roy Harold Scherer, Jr.); 17 листопада 1925, Віннетка, США — 2 жовтня 1985, Беверлі-Гіллз, США) — американський актор кіно і телебачення, відомий передусім завдяки ролям у мелодрамах Дугласа Сірка і в серії фільмів, де його партнеркою виступала Доріс Дей.

Біографія[ред.ред. код]

Юні роки[ред.ред. код]

Рой Гарольд Шерер-молодший народився 17 листопада 1925 у селі Віннетка, штат Іллінойс. Він був єдиною дитиною у родині. Батько покинув сім'ю під час Великої депресії. Мати майбутнього актора знову вийшла заміж, а вітчим всиновив його. Під час Другої світової війни Рок Гадсон служив на флоті, був авіамеханіком.

Після війни Рой намагався вчитися, однак залишив навчання у зв'язку з поганою успішністю. Ще у віці восьми років хлопчик побачив фільм з Джекі Купером та вирішив стати кінозіркою, щоб купити собі новий велосипед. Мрії про кіно не залишали його і в більш зрілому віці. Працюючи водієм вантажівки, листоношею, він намагався стати актором, але лише 1948 року отримав невелику роль у фільмі «Fighter Squadron» («Ескадрилья винищувачів»). Згідно до біографічного нарису Найджела Которн про Рока Гадсона, для тієї сцени Рока, що складалася з однієї репліки, знадобилося 36 дублів. Досвідчений режисер Рауль Волш залишив хлопця у фільмі, при цьому найнявши його фарбувати будинок. І все ж типажність та фактура актора не залишилися непоміченою[1].

Дебют у кіно[ред.ред. код]

Тоді ж, 1948 року, Шерер взяв псевдонім. За однією з версій, «шукач талантів» Генрі Вільсон (агент Рока Гадсона), який працював на Девіда Селзніка і одним з перший відмітив яскраву зовнішність актора, запропонував йому замінити справжнє ім'я поєднанням назв скелі Гібралтар та річки Гудзон[2]. За іншою легендою, ім'я «Рок» вибрав близький друг актора театральний продюсер Кен Годж. Воно здалося йому «крутим». Прізвище «Гадсон» підвернулася з телефонного довідника Лонг-Біч[3].

На студії вирішили зробити з Гадсона зірку. У той час йому довелося вчитися не лише акторської майстерності, а й танцям, співу, верховій їзді. Як результат: 1954 року, після фільму «Чудова одержимість» («Чарівне мана»), прийшов успіх у глядачів. Згодом Гадсон зіграв у багатьох відомих фільмах, у тому числі таких, як «Гігант», «Дзеркало тріснуло», «Коли настав вересень», «Вінчестер 73», «Інтимна розмова».

Успіх у Голлівуді[ред.ред. код]

Рок Гадсон являв собою образ американського чоловіка 1950-х років: великий, усміхнений, симпатичний, впевнений у собі, не дуже розумний, але обізнаний. Починаючи з воєнних фільмів, актор вийшов за їх рамки після ролей у картинах «Вінчестер 73» (1950) та «Яскрава перемога» (1951). У вже згаданій «Чарівній одержимості» (1954) Дугласа Серка він зіграв об'єкт пристрасті Джейн Вайман. Популярністю користувався також фільм «Все, що дозволено небесами» (1955). Роль техаського нафтовика у поважному віці у фільмі «Гігант» (1956) принесла йому номінацію на «Оскар» у категорії «Найкращий актор».

Співпраця з Доріс Дей у фільмах «Інтимна розмова» («Розмова на подушках», 1959), «Вернись, коханий» (1961) і «Не посилай мені квітів» (1964) зробило тандем «Гадсон-Дей» однією з найяскравіших пар екрана. Самостійно (без Дей) актор проявляв свої комедійні таланти у фільмах «Коли настав вересень» (1961), «Улюблений спорт чоловіків?» (1964), «Дивне подружжя» (1965) та багатьох інших. Серед партнерів Гадсона по знімальному майданчику — Джина Лоллобриджида, Боббі Дарін, Сандра Ді, Джоел Грей, Анджела Ленсбері, Елізабет Тейлор, Тоні Кертіс, Кім Новак, Джулія Ендрюс та багато інших[2].

Особисте життя[ред.ред. код]

З 1955 по 1958 рік Рок Гадсон був одружений на Філліс Гейтс, актрисі та колишній секретарці Генрі Вільсона, проте вже тоді він усвідомлював свою гомосексуальність. За його власними словами, ще під час військової служби він відчув потяг до чоловіків. Проте, від преси та шанувальників орієнтація актора ретельно приховувалася. Студія ще до одруження регулярно постачала акторові супутниць (наприклад, популярними тоді актрисами Мерилін Максвелл і Лорі Андерсон) для підтримання образу.

Шлюб тривав недовго. Причому подейкували, що дружина суперзірки була лесбіянкою. Намагаючись зберегти обличчя, подружжю все важче було витримувати увагу громадськості та преси. Коли Філліс захворіла гепатитом, Рок не приїхав до неї зі зйомок в Італії. Після розлучення актор деякий час підтримував близькі стосунки з актрисою Мерілін Максвелл. Він навіть хотів одружитися знову та обзавестися дітьми. Але цього не сталося[4].

З подружжям Рейган у травні 1984

У житті зірки наступали зміни. Він звільнив свого агента Генрі Вільсона, який незабаром спився і закінчив життя у притулку. Тим часом пропозицій для Гадсона рік за роком ставало все менше. Однією з останніх удач для актора став фільм Блейка Едвардса «Люба Лілі» (1970). За ним послідували роки творчого застою та рідкісних епізодів на телебаченні.

Хвороба[ред.ред. код]

На початку 80-х років XX століття, коли була виявлена ​​нова хвороба, яку назвали СНІДом, з'ясувалося, що на неї хворий і Рок Гадсон. Здоров'я Гадсона різко погіршилося ще 1983 року, коли він знімався в Ізраїлі у фільмі «Посол» з Робертом Мітчем. 8 червня 1983 пухлина на шиї актора була діагностована як саркома Капоші, яку зазвичай називають однією з ознак СНІДу. Інші аналізи та дослідження підтвердили страшний діагноз. Актор приховував цю інформацію від близьких, у тому числі і від свого останнього партнера Марка Крістіана, з яким продовжував підтримувати близькі стосунки до лютого 1985 року.

Гадсон поспішно відправився у «відпустку» у Париж. Насправді він протягом восьми тижнів проходив лікування у доктора Домініка Дормонта, сподіваючись перемогти хворобу. Лікування довелося перервати у зв'язку з контрактом на зйомки у телесеріалі «Династія». Актор був задіяний у 10 серіях, 9 з яких були показані. Після того як інформація про стан здоров'я Рока Гадсона стала загальновідома, бурхливе обговорення торкнулося епізоду у серіалі, у якому герой Гадсона цілує героїню Лінди Еванс.

Остання публічна поява актора відбулося 15 липня 1985 у Кармелі (штат Каліфорнія), біля будинку Доріс Дей. Він дотримав обіцянку та представив її нове шоу «Найкращі друзі Доріс Дей». Журналісти та публіка відзначили помітне погіршення здоров'я та зовнішнього вигляду Гадсона, який виглядав набагато старше за свої 59 років.

Актор повернувся до Парижу 20 липня 1985. За свідченням Джеррі Оппенгеймера та Джека Вітека, які наводиться в книзі Нормана Дональдсона «Як вони померли», Гадсона не хотіли пускати навіть у літак. У готелі «Ріц» йому стало зовсім погано, і його відправили на обстеження в Американський госпіталь. 23 липня світ облетіла новина про те, що Рок Гадсон хворий на СНІД, а 25 липня була отримано офіційне підтвердження.

30 липня за &&&&&&&&&0250000.&&&&&0250 000 доларів було зафрахтовано Боїнг 747, на якому Рока Гадсона, його секретаря та групу лікарів доставили до Лос-Анджелеса. До 24 серпня актор пробув у медичному центрі, після чого йому дозволили повернутися додому. Там за ним доглядав Том Кларк — його давній партнер, з яким Гадсон прожив 17 років. Присутність Марка Крістіана визнали небажаним.

Смерть[ред.ред. код]

Рано вранці 2 жовтня 1985 доглядальниця, втішена покращенням самопочуття Гадсона, яке, як вона потім пояснювала близьким актора, настало після «кількох днів її молитов над хворим», одягла ледь живого актора та посадила його на стілець. Побачив це Том Кларк, жахнувся й моментально уклав Гадсона у ліжко. На питання, чи хоче він кави, актор відповів: «Мені здається, що ні». Це були його останні слова. Він одразу заснув, а через годину — о 8.30 за місцевим часом — Гадсон помер уві сні.

Рок Гадсон помер 2 жовтня 1985, ставши однією з перших знаменитостей, які померли від СНІДу. У висновку про смерть безпосередньою причиною було зазначено «припинення серцевої та легеневої діяльності», а як першопричини були названі «запалення лімфосистеми та СНІД».

Тіло актора перевезли у фургоні без розпізнавальних знаків до крематорію Ґлендейлського парку, де вже зібралися журналісти з надією на сенсаційний фотоматеріал.

Похоронної служби не було. 20 жовтня 1985 Том Кларк розвіяв прах актора над Тихим океаном[5].

Марк Крістіан, проконсультувавшись з юристом Марвіном Мічельсоном, подав до суду на спадкоємців актора. Він стверджував, що заслужив компенсацію за ризик бути зараженим вірусом імунодефіциту під час контактів з покійним. Йому було пред'явлено зустрічний позов, у якому стверджувалося, що Крістіан викачував з Рока гроші під загрозою опублікування любовних листів, які доводять його сексуальну орієнтацію. За заподіяну йому шкоду Марк Крістіан все ж отримав у суді &&&&&&&014500000.&&&&&014 500 000 доларів[6].

Фільмографія[ред.ред. код]

  1. Fighter Squadron (1948)
  2. Undertow (1949) — Detective talking with Reckling about gun
  3. One Way Street (1950) — Truck Driver, в титрах не вказаний
  4. Я був магазинним злодюжкою (1950) — I Was a Shoplifter… Store Detective
  5. Peggy (1950) — Johnny 'Scat' Mitchell
  6. Вінчестер 73 (1950) — Winchester '73… вождь індіанців
  7. Desert Hawk, The (1950) — Captain Ras
  8. Shakedown (1950) — Ted, the Night Club Doorman
  9. Tomahawk (1951) — Burt Hanna
  10. Fat Man, The (1951) — Roy Clark
  11. Air Cadet (1951) — Upper Classman
  12. Блискуча перемога (1951) — Bright Victory… Dudek
  13. Залізна людина (1951) — Iron Man… Tommy 'Speed' O'Keefe aka Kosco
  14. Излучина річки (1952) — Bend of the River… Trey Wilson, Gambler
  15. Here Come the Nelsons (1952) — Charles E. 'Charlie' Jones
  16. Scarlet Angel (1952) — Frank Truscott aka Panama
  17. Хто-небудь бачив мою дівчину? (1952) — Has Anybody Seen My Gal?… Dan Stebbins
  18. Horizons West (1952) — Neil Hammond
  19. Lawless Breed, The (1953) — John Wesley Hardin
  20. Sea Devils (1953) — Gilliatt
  21. Golden Blade, The (1953) — Harun
  22. Gun Fury (1953) — Ben Warren
  23. Seminole (1953) — Lt. Lance Caldwell
  24. Кораловий риф (1953) — Beneath the 12-Mile Reef… оповідач At Opening Underwater Scenes, у титрах не вказаний, озвучка
  25. Back to God's Country (1953) — Peter Keith
  26. Taza, Son of Cochise (1954) — Taza
  27. Чудова одержимість (1954) — Magnificent Obsession… Dr. Bob Merrick
  28. Bengal Brigade (1954) — Capt. Jeffrey Claybourne
  29. Captain Lightfoot (1955) — Michael Martin
  30. One Desire (1955) — Clint Saunders
  31. Все, що дозволяють небеса (1955) — All That Heaven Allows… Рон Кірбі
  32. Ніколи не прощайся (1956) — Never Say Goodbye… Dr. Michael Parker
  33. Гігант (1956), — Giant… Jordan 'Bick' Benedict Jr.
  34. Слова, написані на вітрі (1956) — Written on the Wind… Mitch Wayne
  35. Бойовий гімн (1957) — Battle Hymn… Col. Dean Hess
  36. Щось цінне (1957) — Something of Value… Peter
  37. Прощавай, зброє! (1957) — A Farewell to Arms… Lt. Frederick Henry
  38. Заплямовані ангели (1958) — Tarnished Angels, The… Burke Devlin
  39. Twilight for the Gods (1958) — Captain David Bell
  40. This Earth Is Mine (1959) — John Rambeau
  41. Інтимна розмова (1959) — Pillow Talk… Brad Allen/Rex Stetson
  42. Last Sunset, The (1961) — Dana Stribling
  43. Коли настав вересень (1961) — Come September… Robert L. Talbot
  44. Вернись, моя любов (1961) — Lover Come Back… Jerry Webster/Doctor Linus Tyler
  45. Spiral Road, The (1962) — Dr. Anton Drager
  46. Мерлін (1963) — Marilyn… оповідач
  47. Скупчення орлів (1963) — A Gathering of Eagles… Col. Jim Caldwell
  48. Man's Favorite Sport? (1964) — Roger Willoughby
  49. Не надсилай мені квіти (1964) — Send Me No Flowers… George
  50. Дивне подружжя (1965) — Strange Bedfellows… Carter Harrison
  51. A Very Special Favor (1965) — Paul Chadwick
  52. Blindfold (1965) — Dr. Bartholomew Snow
  53. Другі (1966) — Seconds… Antiochus 'Tony' Wilson
  54. Тобрук (1967) — Tobruk… Maj. Donald Craig
  55. Полярна станція «Зебра» (1968) — Ice Station Zebra… Cdr. James Ferraday
  56. Ruba al prossimo tuo (1969) — Capt. Mike Harmon
  57. Непереможені (1969) — Undefeated, The… Col. James Langdon
  58. Дорога Лілі (1970) — Darling Lili… Maj. William Larrabee
  59. Hornets' Nest (1970) — Turner
  60. Pretty Maids All in a Row (1971) — Michael 'Tiger' McDrew
  61. Once Upon a Dead Man (ТБ) (1971) — Commissioner Stewart McMillan
  62. McMillan & Wife (серіал) (1971–1977) — Police Commissioner Stewart 'Mac' McMillan
  63. Showdown (1973) — Chuck Jarvis
  64. Зародок (1976) — Embryo… Dr. Paul Holliston
  65. Америка в кіно (1976) — America at the Movies… Jordan 'Bick' Benedict Jr., в титрах не вказаний
  66. Wheels (серіал) (1978) — Adam Trenton
  67. Лавина (1978) — Avalanche… David Shelby
  68. Circus of the Stars #5 (ТБ) (1980) — Ringmaster
  69. Дзеркало тріснуло (1980) — Mirror Crack'd, TheJason Rudd
  70. Superstunt II (ТБ) (1980) — # Династія (серіал) (1981–1989), — Dynasty… Daniel Reece
  71. Star Maker, The (ТБ) (1981) — Danny Youngblood
  72. World War III (ТБ) (1982) — President Thomas McKenna
  73. Ambassador, The (1984) — Frank Stevenson
  74. Війна у Лас-Вегасі (ТБ) (1984) — Vegas Strip War, The… Neil Chaine

Примітки[ред.ред. код]

  1. Которн Н. Интимная жизнь голливудских идолов/Пер. с англ. Т Сальниковой. М.: ООО «Фирма „Издательство АСТ“», 1999. — С. 348. ISBN 5-237-00658-2
  2. а б Ким Ньюман об Роке Гадсоне // Шнайдер С.Дж. 501 КиноStars. Биографии и роли самых великих актёров мира/Стивен Джей Шнадер. — М.: Эксмо, 2008. — С. 344. ISBN 978-5-699-27135-1
  3. Которн Н. Интимная жизнь голливудских идолов/Пер. с англ. Т Сальниковой. М.: ООО «Фирма „Издательство АСТ“», 1999. — С. 347. ISBN 5-237-00658-2
  4. Которн Н. Интимная жизнь голливудских идолов/Пер. с англ. Т Сальниковой. М.: ООО «Фирма „Издательство АСТ“», 1999. — С. 357. ISBN 5-237-00658-2
  5. Дональдсон Н. Как они умерли/Пер. с англ. С. Чередова. — М.: КРОН-ПРЕСС, 1995. — С. 317–320. ISBN 5-232-00041-1
  6. Которн Н. Интимная жизнь голливудских идолов/Пер. с англ. Т Сальниковой. М.: ООО «Фирма „Издательство АСТ“», 1999. — С. 372. ISBN 5-237-00658-2

Посилання[ред.ред. код]