Романків Любомир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Любомир Романків
LubomyrRomankiw.jpg
Доктор Любомир Романків
Народився 17 квітня 1931(1931-04-17) (83 роки)
м. Жовква (Львівська область)
Громадянство Канада Канада
Національність українець
Галузь наукових інтересів електроніка та матеріалознавство
Заклад IBM
Alma mater Університет Альберти
Вчене звання доктор філософії в галузі металургії та матеріалознавства (МІТ, 1962 рік)
Науковий керівник директор відділу електрохімічної технології й магнетизму Дослідного центру корпорації ІВМ.
Відомий завдяки: індуктивні та магніторезистивні мікроголовки для жорстких дисків
Нагороди медаль Вітторіо де Нора від Електрохімічного Товариства США,
відзнака пам'яті Морріса Н. Лібмана від ІЕЕЕ,
медаль Перкіна

Любомир Романків (*17 квітня 1931, Жовква) — провідний науковець компанії IBM в галузі комп'ютерних технологій, співвинахідник (разом з Девідом Томпсоном) процесів створення тонкоплівкових індуктивних і магніторезистивних мікроголовок для запису інформації[1], що уможливили появу жорстких дисків та персональних комп'ютерів, автор і співавтор більш як 65 патентів. Живе в містечку Браєркліф Манор, штат Нью-Йорк. Л. Романків — директор відділу електрохімічної технології й магнетизму Дослідного центру корпорації ІВМ (Йорктаун Хайтс, Нью-Йорк).[2]

1957 року отримав ступінь бакалавра в Університеті Альберти, закінчив магістратуру та отримав звання доктора філософії в галузі металургії та матеріалознавства в Массачусетському технологічному інституті в 1962 році. Автор більш ніж 150 статей, відредагував 10 томів матеріалів різних технічних симпозіумів.[3]

Професійна діяльність[ред.ред. код]

Значна частина його роботи пов'язана з вивченням магнітних матеріалів, рефлективними дисплеями та процесами міднення. Інженер хімії (з 1955 року). Доктор металургії і матеріалознавства. Керівник Центру Електрохімічної технології та мікроструктур в Дослідному Інституті ім. Т. Дж. Ватсона фірми ІВМ. Винахідник процесів створення індуктивних і магніторезистивних мікроголовок для записування/зчитування інформації на жорстких дисках компютерів.

За значні досягнення отримав медаль Перкіна — найвищу відзнаку Товариства хімічної промисловості США (1993),[4] медаль Вітторіо де Нора від Електрохімічного товариства США (1994)[5], відзнаку пам'яті Морріса Н. Лібмана від IEEE (1994), Винахідник Року за версією Асоціації прав інтелектуальної власності Східного Нью-Йорку (2000) і Винахідник Року (Асоціація права інтелектуальної власності Нью-Йорку, 2001 рік). Отримав 13 нагород за видатні винаходи та внесок від IBM і 25 нагород за винаходи та досягнення.[6] Занесений до престижних видань «Хто є хто в науковому світі» та в «Хто є хто в Америці». У березні 2012 року Л. Романків введений до Зали національної слави США, є одним з десяти винахідників (разом зі Стівом Джобсом), удостоєним такої честі.[7]

Любомир Романків

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Дійсний член Академії інженерних наук ІВМ та Академії інженерних наук України. Член Наукового товариства імені Шевченка, член управи НТШ в США. Діяч українських студентських та громадських організацій діаспори, член президії СКВУ, голова Комітету Української Молоді при СКВУ. Організатор і Голова студентських товариств в Едмонтоні та Бостоні. Засновник і керівник української радіопрограми в Едмонтоні. Організував акредитовані курси української культури в Мерсі-коледжі (Нью-Йорк). Активний діяч Пласту, був Головою ГПБ і ГПР, зараз є Начальним Пластуном, всебічно сприяє розбудові Пласту в Україні. Член 29-го Куреня УПС «Сіроманці». Нагороджений вищими пластовими відзнаками.

Пластове життя і діяльність[ред.ред. код]

  • Член ВСУМ у Львові в 1943-44 роках.
  • Став членом Пласту в 1946-му році в Берхтесгадені, Німеччина. І-ша проба й присяга.
  • 1947-48 — II і III проби — Мюнхен-Фрайман, Німеччина. Вишколи: Виховників УПЮ і УПН та зв'язкових. Гуртковий, кур. провід
  • 1948-57 — Співорганізатор станиці Едмонтон, виховник, зв'язковий, гніздовий, кошовий, станичний.
  • 1958-61 — Юнацький виховник в Бостоні, кошовий. 1965-77 — 2-ий заступник Голови КПС та секретар КПС в США.
  • 1978-84 — Голова ГПБ; ступінь сен. керівництва; засновник Фонду Дрота. Ініціатор ЮМПЗ-82 в Европі.
  • 1987-94 — Голова ГПРади. Ініціатор переговорів із Скаутовим бюром в Женеві про приняття Пласту до Світового Скаутинґу. Як Голова ГПР взяв участь в перших 4-ох З'їздах Пласту в Україні й допомагав спрямовувати пластову працю.
  • 1994 — Заступник Голови ГПБ для зв'язку зі Скаутовим Бюром. Разом з делегацією України брав участь у 18-му Світовому Джемборі. Репрезентував Пласт у розмовах із Скаутовим Бюром.

Пластові відзнаки: III, II і І юнацькі; III й II старшопластунські; св. Юрій в Сріблі та в Золоті.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lubomyr T. Romankiw: Biography
  2. Popovych, Orest (2004-01-04). «Shevchenko Society celebrates 130th anniversary with conference in N.Y.». Ukrainian Weekly (Ukrainian Weekly). Процитовано 2007-01-07. 
  3. Storage Newsletter: Lubomyr Romankiw, David Thompson National Inventors Hall of Fame 2012 Inductees
  4. «Society of Chemical Industry: SCI Honours». Society of Chemical Industry Webs Site. Society of Chemical Industry. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2008-01-07. 
  5. «Vittorio de Nora Award». The Electrochemical Society Web Site. The Electrochemical Society. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2007-01-08. 
  6. Storage Newsletter: Lubomyr Romankiw, David Thompson National Inventors Hall of Fame 2012 Inductees
  7. http://www.invent.org/2012induction/ National Inventors Hall of Fame 2012 Inductees

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання[ред.ред. код]