Роман Інгарден

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роман Інгарден
Західна філософія
Філософія 20 століття
Witkacy Roman Ingarden 1937.jpg
Портрет Романа Інгардена роботи Станіслава Віткевича
Народився 5 лютого 1893(1893-02-05)
Краків Польща
Помер 4 червня 1970(1970-06-04) (77 років)
Краків, Польща
Основні інтереси естетика, епістемологія, гуманітарні науки, онтологія
Вплинули на нього Гуссерль, Іммануїл Кант

Роман Вітольд Інгарден (пол. Roman Witold Ingarden, 5 лютого 1893 - 14 червня 1970) - польський філософ, який працював над проблемами феноменології, онтології та естетики.

До Другої світової війни Інгарден публікував більшість своїх робіт німецькою мовою, але під час війни перейшов на польську, внаслідок чого багато його ідей в онтології залишилися невідомими широкому колу філософів.

Біографія[ред.ред. код]

Інґарден народився у Кракові, який тоді належав Австро-Угорщині. Він вивчав філософію та математику у Львівському університеті під керівництвом Казимира Твардовського, потім у Ґеттінґенському університеті під керівництвом Едмунда Гуссерля, пізніше переїхав із Гуссерлем до Фрайбурга. Після габілітації Інґарден працював на посаді професора Львівського університету.

Після війни Інгарден працював у Торуні та Яґеллонському університеті в Кракові.

Був членом Польскої академії знань (до 1951року) та Польської академії наук.

Листувався з Едіт Штайн, монахинею, яку пізніше канонізували.

Онтологія та метафізика[ред.ред. код]

Значна частина дослідницької діяльності філософа була присвячена питанням онтології, яку він трактує як апріорне дослідження, предметом чого є не те, що фактично існує, а то, що можливе. Онтологію він протиставляє метафізиці, яка намагається дати відповідь на питання про те, що існує фактично.

Інгарден заперечує трансцендентальний ідеалізм Гуссерля, яке розумів як вчення, у співвідношенні з яким існування так званого 'реального світу' залежить від свідомості. Згідно Інгардену, проблема ідеалізмуреалізму є метафизичною, проте до неї можна підійти онтологічно, шляхом дослідження можливих відношень між свідомістю та світом. У роботі «Суперечка про існування світу» Інгарден прагне описати можливі способи буття та їх можливі співвідношення.

Він розділяє онтологію на формальну, матеріальну та екзистенційну онтології, у співвідношенні з трьома аспектами, котрі можна виділити у будь-якого об'єкта (формальна структура, якісні характеристики та спосіб бутття). Категорії формальної онтології пов'язані з відомим онтологичним розрізненням об'єктів, процесів та відношень. Слідом за Гуссерлем Інгарден розрізняє категорії матеріальної онтології; вони включають реальні просторово-часові об'єкти та об'єкти високого рівня, наприклад, твори мистецтва. Також категорії екзистенційної онтології розгядає філософ як ті, що характеризують способи буття: залежне — незалежне існування, існування у часі — поза часом, зумовлене існування — необхідне існування і т. д.

Чотири вищі екзистенційно-онтологічні категорії у Інгардена — це: абсолютне, реальне, ідеальне і чисто інтенціональне існування. Абсолютний (позачасовий) спосіб буття може бути приписаним тільки бутттю, що схоже на буття Бога, яке не залежить від того, чи існує або існувало коли-небудь щось ще. Ідеальний спосіб буття — це позачасове існування, таке як існування чисел у платонізмі. Реальний спосіб буття — спосіб існування випадкових просторово-часових об'єктів, до яких реаліст відніс би, наприклад, дерева і скелі. Чисто інтенціональний спосіб буття властивий, наприклад, вигаданим персонажам та іншим об'єктам, що виникли та існують завдяки актам свідомості. Таким чином суперечка між ідеалізмом та реалізмом може бути переформульована у суперечку про те, чи властивий так званому 'реальному світу' реальний або чисто інтенціональний спосіб буття.[1]

Твори[ред.ред. код]

  • Roman Ingarden. O poznawaniu dzieła literackiego. – Lwów: Ossolineum, 1937.
  • Інгарден Р. Художні цінності та естетичні цінності // Філософська думка. – 2005. – № 6. – С. 65-87.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Amie Thomasson. «Roman Ingarden (Stanford Encyclopedia of Philosophy)». Процитовано 2014-02-08. 

Джерела[ред.ред. код]