Роман Старий
| Роман Старий | |
|---|---|
 | |
| Князь чернігівський | |
| Правління | 1263-1288 |
| Попередник | Всеволод Ярополкович |
| Наступник | Олег Брянський |
| Інші титули | Князь брянський |
| Біографічні дані | |
| Народження | Невідомо |
| Смерть | 1288 |
| Дружина | Анна |
| Діти | Олег, Михайло, Олександр, Ольга |
| Династія | Рюриковичі |
| Батько | Михайло Всеволодович |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Роман Михайлович (після 1228 — після 1288) — князь чернігівський і брянський (до 1263 — після 1288) з династії Ольговичів, невстановленого походження.
Походження[ред. | ред. код]
Традиційно вважається сином великого князя київського та князя чернігівського, Михайла Всеволодовича. Проте в такому разі він не міг б видати свою дочку Ольгу за Володимира Васильковича якому приходився б двоюрідним братом[1]. У ранніх джерелах відомості про батька Романа відсутні і він згадується просто як князь Брянський.
Біографія[ред. | ред. код]
За відомостями Іоанна де Плано Карпіні у травні 1247 року на шляху з Орди йому трапився князь Роман який вїжджав в татарські землі. Н. М. Карамзін, а за ним А. В. Екземплярский ототожнювали цього Романа саме з Романом Брянським без уточнення його по-батькові[2].
У 1264 році видав свою дочку Ольгу за володимирського князя Володимира Васильковича. В тому ж році розбив литовців під Брянськом, але і сам був ранений у битві.
У 1274 році разом з сином Олегом брав участь в поході на литовського князя Тройдена коаліції руських князів яку організував монголо-татарський хан Менгу-Тимур на прохання галицького князя Лева Даниловича.
1285 року здійснив похід на Смоленськ, спалив посад, проте самого міста взяти не зміг.
У пізньому «Сказанні про початок Свенського монастиря» говориться, що в подальшому, у 1288 році, князь Роман Михайлович Старий раптово осліп, але зцілився від чудотворного образу Пресвятої Богородиці Печерської і в пам'ять цієї події заснував на Десні, навпроти р. Свені, Успенський монастир.
«Роман Брянський» також фігурує в легенді про завоювання Києва Гедиміном (1320-і рр.) створеній на початку XVI ст. білорусько-литовськими книжниками.
Сім'я і діти[ред. | ред. код]
Дружину звали Анна. Від неї мав щонайменше шістьох дітей відомих з літописів:
- Михайло Романович (зг. 1264) — князь брянський (?), його потомками вважали себе князі Осовицькі.
- Олег Романович (бл. 1245—1307 або після 1288) — князь брянський, прийняв чернечий постриг під іменем Василь.
- три дочки згадані в Іпатіївськомі літописі у 1264 році.
- Ольга Романівна була дружиною володимирського князя Володимира Васильковича, якому Роман Михайлович допомагав відбити напад литовців.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Беспалов Р. А. «Новое потомство» князя Михаила Черниговского по источникам XVI—XVII веков (к постановке проблемы) // Проблемы славяноведения. Сб. научных статей и материалов. Брянск: РИО БГУ, 2011. Вып. 13. — С. 73-74.
- ↑ Карамзин Н. М. История государства Российского. Кн. 2. Т. IV. Прил. 67; Экземплярский А. В. Черниговские князья // Русский биографический словарь / Изд. под наблюдением А. А. Половцова. Т.: Чаадаев-Швитков. СПб., 1905. С. 253.
Література[ред. | ред. код]
- Беспалов Р. А. «Новое потомство» князя Михаила Черниговского по источникам XVI—XVII веков (к постановке проблемы) // Проблемы славяноведения. Сб. научных статей и материалов. Брянск: РИО БГУ, 2011. Вып. 13. — С. 63-97. [1,97 а. л.]
- Горский А. А. Брянское княжество в политической жизни Восточной Европы: конец XIII — начало XV в. // Средневековая Русь. М., 1996. Вып. 1.
- Зотов Р. В. О черниговских князьях по Любецкому синодику и о Черниговском княжестве в татарское время. СПб., 1892
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання[ред. | ред. код]
| Попередник Всеволод Ярополкович |
|
Князь чернігівський 1263-1288 |
|
Наступник Олег Брянський |
