Роман Мстиславич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роман Великий
Dux Ruthenotum
Roman of Halych.jpg
Князь галицько-володимирський
Правління 1199-1205
Попередник Титул започатковано
Наступник Данило Галицький
Інші титули Великий князь Київський
Князь Новгородський
Князь галицький
Князь володимирський
Біографічні дані
Імена Борис
Дата народження бл.1152
Дата смерті 19 червня 1205(1205-06-19)
Завихост
Дружина Предслава Рюриківна
Другий шлюб Єфросинія-Анна[1]
Діти Данило, Василько, Федора, Олена
Династія Рюриковичі
Рід Романовичі
Батько Мстислав II
Мати Аґнешка Болеславівна
Alex K Peremyshel 2.svg
Об'єднане Галицько-Волинське князівство за правління Романа Великого

Роман Мстиславич (у хрещенні Борис, Романъ Мстиславичъ, Роман Великий, *бл.1152 - †19 червня 1205) — Великий князь Київський (1204–1205), князь новгородський (1168–1170), володимирський (1170–1187, з 1188), галицький (1188, з 1199) з династії Рюриковичів. Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII - початку XIII століття, за що був прозваний «Великим»[2].

Біографія[ред.ред. код]

Роман Мстиславич був сином великого київського князя Мстислава II та його дружини Аґнешки - дочки польського князя Болеслава III Кривоустого. Між 1168 та 1169 роками правив у Новгородському князівстві. Після смерті Мстислава II Ізяславовича волинські землі були поділені між його синами: Роман Мстиславич одержав Володимир-Волинський, Всеволод — Белз, Святослав — Червен, Володимир — Берестя. Незабаром, завдяки своїм особистим якостям, Роману Мстиславичу вдалося добитися домінантного впливу в усіх волинських землях. По смерті останнього галицького князя з династії Ростиславичів — Володимира, сина Ярослава Осмомисла, приєднав Галичину до Волині (1199), створивши Галицько-Волинську державу. Здібний політик і добрий полководець, жорстоко приборкавши непокірних бояр, мав підтримку у міщанства. У двох походах 1201-1202 і 1203-1204 років його війська розбили половців і визволили чимало бранців. Вершиною його успіхів було взяття Києва та включення його у сферу своїх впливів. У зовнішній політиці Роман Мстиславович підтримував тісний союз із Візантією та Угорщиною, мав тісні зв'язки з Римським Папою Інокентієм ІІІ, перемагав неспокійних сусідів — половців і литовські племена, втрутився в справи німецьких князів, через свою другу дружину Єфросинію-Анну був споріднений з імператором Священої римської імперії Філіпом Швабським, який був одружений з сестрою Єфросинії — Іриною Ангеліною.

Роман Мстиславович намагався подолати роздрібненість Київської Русі. Був ініціатором зміни порядку престолонаслідування на основі принципу майорату. Проте передчасна смерть не дозволила реалізувати йому амбіційні плани.

1204 року Папа Римський вислав до Великого князя Київського Романа посольство й запропонував надати йому королівську корону та титул Короля Русі, одначе Роман відмовився й пішов війною на Польщу. Він просив благословення від Володимирського єпископа на цю війну, проте єпископ не підтримав дії князя.

Підтримував тісні зв'язки з бенедиктинцями монастиря св. Петра в Ерфурті.[3]

Загибель, варіанти місця поховання[ред.ред. код]

Роман загинув 19 червня 1205 року в битві під Завихостом. Після його смерті Галицько-Волинське князівство до 1238 року припинило своє існування як єдина держава[Джерело?].

Був тимчасово похований у церкві святого Якова на передмісті Сандомира. Ян Длугош стверджував про викуп тіла за 1000 фунтів срібла. Теофіль Коструба твердив, що князь мав бути похований в Успенському соборі Володимира. І. Крип'якевич на основі праць Я. Длуґоша, Л. Войтович підтримали варіант поховання у Володимирі. Б. Томенчук, Д. Домбровський вважали, що князь був похований у невідомому монастирі Володимира, де пізніше поховали дружину.[4] В Суздальському літописі стверджується про поховання князя в Успенському соборі Галича.[5] О. Головко припускає, що князь міг бути похований в збудованій за його сприяння Церкві святого Пантелеймона (тепер с. Шевченкове), біля якої нещодавно після розкопок знайшли залишки його резиденції.[6]

Оцінки діяльності[ред.ред. код]

Сучасний Роману Мстиславичу літописець, оцінюючи його заслуги у справі з'єднання більшості руських земель, називає його «самодержцем усієї Руси»[2].

У Татіщева Роман має таку характеристику:[7]

« Сей Роман Мстиславич, онук Ізяславів, на зріст був хоча не дуже великий, але широкий і понад міру сильний; з лиця гарний, очі чорні, ніс великий з горбом, волосся чорне і коротке; вельми ярий був у гніві; запинався, коли сердився, довго не міг слова вимовити; багато веселився з вельможами, але п'яним ніколи не був. Багатьох жінок любив, але жодна ним не володіла. Воїн був хоробрий і вмілий на військові виправи; найпаче [це] він показав, коли угрів велике військо з малим своїм розбив. Усе життя своє у війнах провадив, багато перемог здобув, а в одній був переможений. Через те всім навколишнім був страшний. Коли йшов на поляків, то сказав: «Або поляків подолаю і підкорю, або сам не вернусь!» І збулося останнє  »


Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Ahnentafel[ред.ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав Великий (1 червня 1076 - 14 квітня 1132)
 
 
 
 
 
 
 
Ізяслав II (1097 - 13 листопада 1154)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Христина Шведська (1078 — 18 січня 1122)
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав II (1125 — 19 серпня 1170)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Конрад III Гогенштауф (1093 - 15 лютого 1152)
 
 
 
 
 
 
 
Аґнешка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ґертруда з Комбурґа (1095-1130)
 
 
 
 
 
 
 
Роман Галицький (1152 - 19 червня 1205)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Владислав I Герман (1043 - 4 червня 1102)
 
 
 
 
 
 
 
Болеслав III Кривовустий (20 серпня 1085 - 28 жовтня 1138)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Юдіта чеська (1056-1086)
 
 
 
 
 
 
 
Аґнешка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гайнріх з Берґу
 
 
 
 
 
 
 
Соломія з Берґу (1099 - 27 червня 1144)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Аделайда з Мохенталю
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Олександр Майоров "Галицько-Волинський князь Роман Мстиславович". Біла Церква 2011 р. Видавець Олександр Пшонківський ISDN 978-966-2083-96-5
  2. а б litopys.org.ua
  3. Олександр Головко. Останній похід князя Романа Мстиславича… С. 40
  4. Олександр Головко. Останній похід князя Романа Мстиславича… С. 39
  5. Там же. С. 38
  6. Там же. С. 40
  7. http://izbornyk.org.ua/litop/lit22.htm Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с.n ISBN 5-308-00052-2

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
 —
Alex K Halych-Volhynia.svg Князь галицько-володимирський
1199-1205
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Данило Галицький
Попередник
Рюрик Ростиславич
Alex K Kievan Rus..svg Великий князь Київський
1204-1205
Alex K Kievan Rus..svg Наступник
Ростислав II Рюрикович
Попередник
Володимир Ярославич
Alex K Halych 2.svg Князь галицький
1199-1205
Alex K Halych 2.svg Наступник
Данило Галицький
Попередник
Всеволод Мстиславич
Alex Volhynia.svg Князь володимирський
1188-1205
Alex Volhynia.svg Наступник
Данило Галицький