Рома Прийма-Богачевська
| Рома Прийма-Богачевська | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1927 |
| Місце народження | Перемишль |
| Дата смерті | 23 травня 2004 |
| Місце смерті |
 США |
| Громадянство |
.svg){kind=small} II Польська Республіка США |
| Національність | українка |
| Професія | танцівниця, хореограф |
Рома Прийма-Богачевська (англ. Roma Pryma-Bohachevsky, * 1927, м. Перемишль — 23 травня 2004) — українська танцюристка, хореограф і педагог, прима-балерина Львівської опери, згодом прима-балерина театрів Австрії, зокрема в Інсбруку (солістка балетної трупи Національного театру) і Зальцбурзі, у Королівському балеті у Вінніпезі. Своїм модерним драматичним танцем підкорила провідні мистецькі центри — Нью-Йорк, Париж, Мюнхен, Відень, Женеву, Лондон, Торонто, Афіни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилась в музичній сім'ї у Перемишлі. Мати, Іванна Шмериковська, була професійною піаністкою, віолончелісткою і співачкою й мала великий успіх у міжвоєнній Галичині. Батько-лікар теж був небайдужим до мистецтва, тож в їхньому домі завжди лунала музика або велися цікаві розмови про неї.
Виховувалась у Львові, де почалась її мистецька кар'єра. Вже в п'ятирічному віці маленька Ромця пішла до танцювальної зали. У восьмирічному віці вступила до школи ритмічного танцю за методикою Еміля Жак-Далькроза у Львові, згодом до балетної школи Львівської опери. Випускниця школи модерного танцю за вігманівською системою М. Броневської.
Із 13-ти років Рома Прийма танцювала в Львівській опері — в операх «Аїда», «Кармен», «Фавст», балетах «Дон Кіхот», «Серпанок Пєреті» та ін.[1]
Виступала у Львівському театрі опери та балету впродовж 1939-1944 років.
1944 Рома та її мати переселилися до Австрії, де через 3 роки вона з відзнакою закінчила Академію музики і драматичного мистецтва у Відні (студії під керівництвом Грети Візенталь). Згодом стала солісткою балетної трупи Національного театру в Інсбруку і Зальцбурзі.
Удосконалювала знання та техніку у хореографа Г. Кройцберга[2]. Після зустрічі з Гаральдом Кройцбергом на своїй віллі в Альпах почала зосереджуватися на експресіоністській хореографії.
Після переїзду до Канади виступала як солістка в Королівському балеті у Вінніпезі, танцювала в театрі знаменитої балерини Рут Сорель у Монреалі.
1951 стала громадянкою США і оселилася в Нью-Йорку, де танцювала із відомою танцювальною групою Марти Ґрем.
Разом із мамою як акомпаніатором здійснила концертне турне з оригінальною програмою «Танці і характери України» культурними центрами Канади, Північної і Центральної Америки й упродовж п'яти років концертувала Європою і найбільшими містами США.
1963 у Римі одружилася з оперним співаком (бас-баритон) Юрієм Богачевським, і невдовзі молоде подружжя вирушило у спільне турне Італією, згодом виступали в Австрії, Швейцарії, Німеччині.
Після повернення до США створила власну школу балету та українських народних танців у Нью-Йорку, Йонкерсі, Ньюарку. Балетна школа Прийми здобула популярність своїми великими балетними постановками — «Попелюшка», «Квіт папороті» (1970), «Пригоди Пер Ґінта» (1973). Як хореограф-постановник тяжіла до драматичного, експресивного мистецтва, в якому намагалася розкрити таємниці людської підсвідомості. Водночас надзвичайно вміло у своєму індивідуальному танці поєднувала класичний вишкіл і український фольклор.
Як педагог провадила для дітей літні курси-табори українських танців, які були дуже популярними серед української діаспори.
1978 створила ансамбль «Сизокрилі» і стала його мистецьким керівником.
1992 здійснилася заповітна мрія української танцівниці — вона разом із ансамблем «Сизокрилі» та своїми дітьми відвідала рідну землю і виступила у Львові, Києві, Харкові й Івано-Франківську.
Навіть на схилі літ Рома Прийма-Богачевська дивувала навколишніх своєю життєрадісністю і невтомною енергією. Легендарна прима-балерина все своє життя присвятила служінню Терпсихорі, пам'ятаючи при цьому про своє походження і популяризуючи на кожному кроці свою національну культуру.
Постановки[ред. | ред. код]
- повні балети: «Попелюшка» (1967, в головній ролі — Квітка Цісик)[3], «Квіт папороті» (1970), «Пригоди Пер Ґінта» (1973);
- хореографічні креації: чайка, ікона, верховина, жах війни, відьма, мамона;
- танцювальні креації: «Ікона» (з нагоди 1000-ліття християнства в Україні), «Чорнобиль», «Боротьба за волю» та «Сюїта Івасюка».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Софія, Легін (9 квітня 2016). Львівська красуня, яка підкорила світову сцену. Фотографії старого Львова (uk-UA) . Процитовано 4 травня 2016.
- ↑ «Рома Прийма-Богачевська», «Балет у опері» // «Свобода», ч. 86, 9 травня 1969, с. 4 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 квітня 2014. Процитовано 25 травня 2019.
- ↑ Perozak Smindak H. «New York to See Ukrainian Version of «Cinderella» // «The Ukrainian Weekly», № 30, 18 February 1967, p. 3 [Архівовано 29 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
Perozak Smindak H. «Capacity Audience Applauds Premiere of «Cinderella» // «The Ukrainian Weekly», № 39, 4 March 1967, p. 1, 3 [Архівовано 29 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
«Балет «Попелюшка» — вже в цю неділю» // «Свобода», ч. 62, 7 квітня 1967, с. 1 [Архівовано 14 квітня 2014 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Прийма-Богачевська Рома // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП». — С. 423
- Львівська красуня, яка підкорила світову сцену
- Танцювальний Ансамбль Сизокрилі
- Roma Pryma Bohachevsky (англ.)
- «Чи справді вже 25 років?» // «Свобода», ч. 68, 11 квітня 1990, с. 1, 7
- Вишотравка Л. І. «Розвиток творчого стилю Мері Вігман у хореографічних студіях українських танцюристок в Галичині (30–40 роки ХХ століття)» // «Мистецтвознавчі записки», 2011, вип. 19[недоступне посилання з липня 2019]
|
|
Це незавершена стаття про танцюриста чи танцюристку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |