Ромуло Бетанкур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ромуло Бетанкур
Rómulo Betancourt
Ромуло Бетанкур
Прапор
45-й Президент Венесуели
19 жовтня 1945 — 17 лютого 1948 року
Попередник: Ісайас Медіна Ангаріта
Наступник: Ромуло Гальєгос
Прапор
52-й Президент Венесуели
13 лютого 1959 — 13 березня 1964 року
Попередник: Едгар Санабріа
Наступник: Рауль Леоні
 
Партія: Демократична дія
Віросповідання: Католицизм (1908-1930)
Агностицизм (1930-1981)[1]
Народження: 22 лютого 1908(1908-02-22)
Гуатіре, Міранда, Венесуела
Смерть: 28 вересня 1981(1981-09-28) (73 роки)
Нью-Йорк, США
Дружина: Кармен Вальверде
Рене Гартманн Вісо
 
Автограф: Автограф

Ро́муло Бетанку́р (ісп. Rómulo Ernesto Betancourt Bello; 22 лютого 1908 — 28 вересня 1981) — президент Венесуели у 19451948 та 19591964 роках.

Біографія[ред.ред. код]

Будучи студентом, Бетанкур узяв участь у демонстрації проти диктатури Вісенте Гомеса і через це у лютому 1928 року був заарештований та ув'язнений. 1930 року в Коста-Ріці Бетанкур на деякий час вступив до лав комуністичної партії, у подальшому він вийшов з неї та став антикомуністом.

1936 року, після смерті Вісенте Гомеса та з приходом до влади генерала Елеасара Лопеса Контрераса, Бетанкур повернувся до Венесуели та 1941 року заснував опозиційну реформістську партію «Демократична дія», ставши одним з її лідерів. У жовтні 1945 року Бетанкур брав участь в усуненні генерала Ісайаса Медіни Ангаріти, який перебував при владі з 1941 року.

Після державного перевороту його партія стала урядовою, а Бетанкура було призначено на пост президента. Він обіймав цю посаду до 1948 року. В листопаді 1948 року в результаті військового перевороту до влади у Венесуелі прийшов генерал Маркос Перес Хіменес. Бетанкур емігрував з країни.

1958 року після усунення Хіменеса від влади в результаті збройного повстання Бетанкур повернувся на батьківщину та в лютому 1959 року знову став президентом. Він розпочав перетворення в країні: почав надавати землю безземельним селянам, покращив систему освіти й соціального захисту та намагався диверсифікувати економіку. Негативно ставився до диктатури Рафаеля Трухільйо у Домініканській республіці, проте у той же час Бетанкур стояв на антикомуністичних засадах, займав ворожу позицію до Куби та країн соціалістичного блоку. Висунув «доктрину Бетанкура», що містила заклик до латиноамериканських держав не підтримувати дипломатичні відносини з урядами, що прийшли до влади недемократичним шляхом, маючи на увазі, в тому числі, Кубу.

1962 року після спроб лівих організувати повстання на флоті Бетанкур призупинив громадянські свободи в країні та заарештував комуністів з Конгресу. Бетанкур не став висувати свою кандидатуру на наступних виборах. До влади в березні 1964 року прийшов Рауль Леоні.

Помер Бетанкур у Нью-Йорку 28 вересня 1981 року.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Renée Hartmann. 1984. Rómulo y Yo.

Джерела[ред.ред. код]