Ропухові
|
Ропухові Період існування: Тріас - сучасність |
||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ропуха очеретяна (Bufo calamita)
|
||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
|
||||||||||||
Поширення ропухових(чорним) |
||||||||||||
|
|
||||||||||||
|
|
||||||||||||
|
Ропухові — родина земноводних ряду безхвості. Родина об'єднує 33 роди, що містять близько 470 видів. За іншими даними родина нараховує близько 300 видів, які об'єднують у 21 рід [1] або 365 видів та 32 роди [2]. У фауні України два роди (ропуха й зелена ропуха).
Зміст |
Поширення [ред.]
Ропухи живуть на всіх материках та континентах, за винятком приполярних регіонів та Антарктиди. Деякі види, наприклад ропуха-ага (Bufo marinus), інтродукована з Америки в Австралію та Гвінею. Поява тут нового виду мала негативні наслідки для місцевої фауни, оскільки ці амфібії, характеризуючись дуже великими розмірами, великою плодючістю та високою токсичністю, витісняють аборигенні види.
Характеристика родини [ред.]
Ребра відсутні, хребці передньоувігнуті. Череп значною мірою стає кістковим, до цього процесу можуть долучатися покривні ділянки шкіри. Тварини цієї родини характеризуються наявністю унікального Біддерова органу — рудиментарного яєчника, який розвивається на передньому краї личинкових сім'яників і може зберігатися в багатьох дорослих амфібій, що розглядається як педоморфна риса. Для багатьох видів характерні розташовані позаду очей випнуті округло-видовжені залози — паротиди. Паротиди, так само як і локалізовані на спинному боці та на зовнішній частині кінцівок шкіряні залози, можуть рясно продукувати токсичні виділення.
Розміри тіла коливаються від приблизно 20 (Oreophrynella) до 250 мм (Bufo blombergi). Чимало представників — наземні тварини, однак існують і напівводяні (напр., Ansonia) та деревні (Pedostribes; обидва роди з південно-східної частини Азії). Більшості видів властиве зовнішнє запліднення, однак деяким — внутрішнє (Nectophrynoides, Mertensophryne micranotis). Способи розмноження різні — від відкладання ікри у воду та наступного виходу з неї вільноплаваючої личинки, до яйцеживородіння та прямого наземного розвитку. Так, поряд з більшістю амфібій цієї родини, що нерестяться в стоячих чи проточних водоймах, філіппінські ропухи роду Pelophryne відкладають ікру в пазухи листя на висоті декількох метрів. У личинок деяких видів, що живуть у швидкоплинних струмках (Ansonia, Atelopus), розвиваються черевні присоски, за допомогою яких вони прикріпляються до підводних предметів.
Список родів [ред.]
- Adenomus (Cope, 1861)
- Altiphrynoides (Dubois, 1987)
- Anaxyrus (Holbrook, 1836)
- Andinophryne (Hoogmoed, 1985)
- Ansonia (Stoliczka, 1870)
- Atelophryniscus (McCranie, Wilson & Williams, 1989)
- Atelopus (Duméril & Bibron, 1841)
- Ропуха (Bufo) (Laurenti, 1768)
- Bufoides (Pillai & Yazdani, 1973)
- Bufotes (Rafinesque, 1815)
- Capensibufo (Grandison, 1980)
- Chaunus
- Churamiti (Channing & Stanley, 2002)
- Crepidophryne (Cope, 1889)
- Dendrophryniscus (Jiménez de la Espada, 1871)
- Didynamipus (Andersson, 1903)
- Duttaphrynus (Frost et al., 2006)
- Frostius (Cannatella, 1986)
- Incilius (Cope, 1863)
- Ingerophrynus Frost et al., 2006
- Laurentophryne (Tihen, 1960)
- Leptophryne (Fitzinger, 1843)
- Melanophryniscus (Gallardo, 1961)
- Mertensophryne (Tihen, 1960)
- Metaphryniscus (Señaris, Ayarzagüena & Gorzula, 1994)
- Nectophryne (Buchholz & Peters, 1875)
- Nectophrynoides (Noble, 1926)
- Nimbaphrynoides (Dubois, 1987)
- Oreophrynella (Boulenger, 1895)
- Osornophryne (Ruiz-Carranza & Hernández-Camacho, 1976)
- Parapelophryne (Fei, Ye & Jiang, 2003)
- Pedostibes (Günther, 1876)
- Pelophryne (Barbour, 1938)
- Pseudobufo (Tschudi, 1838)
- Pseudepidalea (Frost)
- Rhaebo Cope, 1862
- Rhamphophryne (Trueb, 1971) відповідають роду Rhinella Fitzinger, 1826
- Schismaderma (Smith, 1849)
- Spinophrynoides (Dubois, 1987)
- Stephopaedes (Channing, 1979)
- Truebella (Graybeal & Cannatella, 1995)
- Werneria (Poche, 1903)
- Wolterstorffina (Mertens, 1939)
Охорона [ред.]
Багато ропух гине в період міграцій від автотранспорту. У Швейцарії та Німеччині на шляхах пересування амфібій біля доріг роблять «ловчі парканчики» і риють ямки для пластикових відер. Амфібій, які потрапили у відра, переносять через дорогу і випускають. При ремонті і будівництві доріг влаштовують «жаб'ячі тунелі», тобто під дорогою прокладають труби діаметром 30-40 см. Рекомендують розселення амфібій в лісах, парках, садах та лісових смугах, для цього необхідно здійснити такі біотехнічні заходи: створення невеликих водойм і сховищ від спеки (наприклад, невеликі купи каміння тощо).
Джерела [ред.]
- Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — Київ: Видавництво Раєвського, 2007. — 192 с.
- Pough et al., 2004