Рославець Микола Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Андрійович Рославець
фотографія
Основна інформація
Дата народження 4 січня 1881(1881-01-04)
Місце народження Сураж
Дата смерті 23 серпня 1944(1944-08-23) (63 роки)
Місце смерті Москва
Країна СРСР
Професії композитор, музикознавець, скрипаль, педагог
Інструменти скрипка


Рославець Микола Андрійович (*4 січня 1881 м. Сураж, Чернігівщина — †23 серпня 1944, Москва) — російський композитор, скрипаль. Також музичний критик і громадський діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 24 грудня 1880 р. с.с. (4 січня 1881) в м. Сураж на Чернігівщині (сучасна Брянська обл.). Його професійна підготовка почалась в 1890-і роках в Курську, в музичних класах Російського музичного товариства.

У 1901 він виїхав в Москву. Там він в 1901 (або 1902) р. вступив до консерваторії і закінчив її по класу композиції О. Ільїнського та С. Василенка та клас скрипки Івана Гржималі в 1912 р. з Великою срібною медаллю.

Рославець відразу ввійшов в музичний світ як серйозний художник, і проявив себе як авангардист із авангардистів в той час, коли революційні ідеї композиторів «лівої» орієнтації ще тільки почали народжуватись в умах їх творців. Він починаючи з 1913 р. впевнено заявив про себе як зрілий, глибоко мислячий майстер з власним стилем і оригінальною композиторською технікою.

Творчість[ред.ред. код]

Інтенсивна інтелектуальна робота з весни 1912 по весну 1913 р. дала свої плоди — один за одним з'являлись в 1910-і рр. його твори: вокальний цикл «Печальні пейзажі» по П. Верлену (1913), Перший струнний квартет (1913), симфонічна поема «В часи новолуння» (1913), «Ноктюрн» для арфи, гобоя, двох альтів і віолончелі (1913), «Три…» і «Чотири твори для голосу і фортепіано» (1913–1914), Перша скрипкова (1913), Перша і друга фортепіанні сонати (1914, 1916) і багато других композиції, переважно в камерному жанрі.

Суть новації Рославця полягала в створенні особливої системи висотної організації музики — дванадцятитонової серійності. Приблизно в той самий час різними шляхами дійшли з однієї сторони Є. Голишев, І. Стравінський, Н. Обухов, І. Вишнеградський, а з другої сторони (і значно пізніше) — композитори нововіденської школи А. Веберн, А. Шенберґ, А. Берґ на Заході. Заклавши основи нової композиторської техніки вони зробили переворот в музичному розумінні.

Громадська робота[ред.ред. код]

Революцію Рославець зустрів з радістю. В 1917–1918 рр. він — перший представник Ради робочих, сільських і солдатських депутатів в місті Єльце. В 1919-м — керував правління Московського губернського управління Всерабис (рос. Всероссийского объединения работников искусств).

В 1921 — 1923 рр. Рославець стає професор та ректором Харківського музичного інституту і завідував відділом художнього виховання Наркомпроса УСРР. В ці роки він одним із перших став пропагувати в Радянському Союзі творчість «нововіденців» А. Веберна і А. Шенберґа. В цей час він вперше скомпонував вокально-інструментальний цикл на слова Т. Шевченка.

В 1923-1930-х рр. Рославець — редактор Головного репертуарного комітету, уповноважений Главліту по Державному музичному видавництву, викладач Московського музичного політехнікуму. Діяльність його тісно зв'язана з АСМ (Асоціація сучасної музики), ціллю якої було розвинути нові направлення вітчизняної музики; туди входили Н. Мясковський, Б. Асаф'єв, В. Щербачев, А. Александров, В. Біляєв, В. Держановський, С. Фейнберґ, Д. Шостакович та інші. Рославець був близьким знайомим В. Каменським, В. Маяковським, його перу належать вокальний цикл на слова петербурзьких егофутуристів. Однак композитор, крокував своєю дорогою, не повністю вписувався в їх круг. Місто «председателя земного шара от секции музыки» в їх ряду зайняв Артур Лур'є.

Після революції Рославець продовжив писати музику в руслі знайденого методу: це вокальний цикл «Пламенний крут» (1920), Третій квартет (1920), Заповіт (1920), симфонічна поема «Людина і море» по Ш. Бодлеру (1921), П'ять прелюдії для фортепіано (1921 — 1922), симфонічна поема «Кінець світла» по П. Лафаргу (1922), П'ята соната для фортепіано (1923), Друга соната для віолончелі і фортепіано (1924), Перший скрипковий концерт (1925) і багато других камерних творів.

Репресії[ред.ред. код]

Кінець 20-х рр. стали для композитора переломним етапом. Зі сторони діячів РАПМа (Російської асоціації пролетарських музик) і Пролеткульта, що виступали за примітив для мас, Рославець зазнав звинувачень в «буржуазної ідеології». Він змушений був писати покаянного листа до вищезгаданої інстанції.

Рославець виїхав в Ташкент, де в 1931 — 1933 рр. працював музичним керівником Радіоцентра, завідував музичну частину і диригував постановки Узбецького музичного театру. Написаний ним перший узбецький балет-пантоміма «Пахта» («Хлопок») був поставлений в Ташкенті в 1933 р. Потім він вернувся в Москву і продовжив службу в різних державних закладах. Створена ним в цей час музика — професійно написана, але вже без творчого польоту.

В 1938 через важку хворобу (інсульт) оминув арешту.

Помер він 23 серпня 1944 і похований на Ваганьківському кладовищі.

Твори[ред.ред. код]

  • Симфонія c-moll (1910-і рр..); Kompositor International (Mainz) 51585
  • «У години Молодого місяця» («В часы Новолуния»), симфонічна поема (1912-1913); SCHOTT ED 8107
  • «Небо та Земля», містерія по Байрону (1912)
  • Струнний квартет № 1 (1913); SCHOTT ED 8126
  • Соната для скрипки та фортепіано № 1 (1913)
  • Три етюду для фортепіано (1914); SCHOTT ED 7907
  • Соната для фортепіано № 1 (1914); SCHOTT ED 7941
  • Соната для фортепіано № 2 (1916); SCHOTT ED 8391
  • Соната для скрипки та фортепіано № 2 (1917); SCHOTT ED 8043
  • ять прелюдій для фортепіано (19191922); SCHOTT ED 7907
  • Струнний квартет № 3 (1920); SCHOTT ED 8127
  • Фортепіанне тріо № 2 (1920); SCHOTT ED 8059
  • Соната для скрипки та фортепіано № 4 1920); SCHOTT ED 8044
  • Фортепіанне тріо № 3 (1921); SCHOTT ED 8035
  • Соната для віолончелі та фортепіано № 1 (1921); SCHOTT ED 8038
  • «Людина та море», симфонічна поема за Бодлером (1921); втрачена
  • «Роздум» («Раздумье»), для віолончелі та фортепіано (1921)
  • Симфонія в чотирьох частинах (імовірно, Симфонія № 1) (1922); фрагменти партитури
  • Соната для віолончелі та фортепіано № 2 (1922); SCHOTT ED 8039
  • Соната для фортепіано № 5 (1923); SCHOTT ED 8392
  • Концерт для скрипки та оркестру № 1 (1925); SCHOTT ED 7823 (партитура); SCHOTT ED 7824 (клавір)
  • Камерна симфонія (нескінчена, 1926, відома у вільній версії А. М. Раскатова)
  • Соната для альта та фортепіано № 1 (1926); SCHOTT ED 8177
  • «Жовтень» («Октябрь»), кантата (1927)
  • Фортепіанне тріо № 4 (1927); SCHOTT ED 8036
  • Соната для скрипки та фортепіано № 6 (1930-і рр..); SCHOTT ED 8431
  • Соната для альта та фортепіано № 2 (1930-і рр..); SCHOTT ED 8178
  • «Маслянка» («Пахта» Хлопок), балет-пантоміма (19311932)
  • «Узбекистан», симфонічна поема (1932); збереглися фрагменти
  • Камерна симфонія для 18 виконавців (в 4 частинах, 19341935); Kompositor International (Mainz) 51581
  • Концерт для скрипки та оркестру № 2 (1936); Kompositor International (Mainz) 52700
  • Струнний квартет № 5 (1941);SCHOTT ED 8128
  • 24 прелюдії для скрипки та фортепіано (19411942); SCHOTT ED 7940

Література[ред.ред. код]

Українською мовою:

  • Муха А. Композитори України та української діаспори — Довідник. К., Музична Україна 2004;
  • Коменда О. Риси стилю творчості М. Рославця// Збірник матеріалів до українського мистецтвознавства ІМФЕ ім М. Рильського, вип. 3 К., 2003.
  • Коменда О. Микола Рославець в контексті української культури// Українська культура — минуле, сучасне, шляху розвитку. Наук. записки РДГУ, т.9, К., 2004.

Іноземними мовами:

  • Авраамов А. Дружественное открытое письмо композитору Н. Рославцу. «Музыка», 1915, № 215, с.192
  • Браудо Е. «Организатор звуков». Н. Рославец. «Вестник работников искусств», 1925, № 12, с.14
  • Сабанеев Л. Русские композиторы. II. Н. Рославец. «Парижский вестник», 31 марта 1926
  • Калтат Л. О подлинно-буржуазной идеологии гр. Рославца. «Музыкальное образование», 1927, № 3/4, с. 32-43; нем. (сокращ.) пер.: Gojowy D. Neue sowjetische Musik der 20er Jahre. Laaber 1980, S.377-388
  • Белый В. «Левая» фраза о музыкальной реакции (по поводу статьи Н. Рославца «Назад к Бетховену»). «Музыкальное образование», 1928, № 1, с. 43-47; нем. пер.: Gojowy D. Neue sowjetische Musik der 20er Jahre. Laaber 1980, S. 371–376
  • Мясковский Н. Собрание материалов в двух томах, т. 2. M. 1964
  • Каратыгин В. Избранные статьи. Л., 1965
  • Gojowy D. N. A. Roslavec, ein früher Zwölftonkomponist. «Die Musikforschung» 22 (1969), S. 22-38
  • Gojowy D. Sowjetische Avantgardisten. Musik und Bildung 1969, S. 537–542
  • История музыки народов СССР, т. 1. M. 1970
  • Slonimsky N. Music since 1900. 4th edition. N.Y., 1971
  • Gojowy D. Neue sowjetische Musik der 20er Jahre. Laaber 1980
  • Lobanova M. L'eredità die N. A. R. ne campo della teoria musicale. «Musica/Realtà» 12 (1983), p. 41-64; венг. пер.: Magyar Zene, 1987, № 3, 230–243
  • Лобанова М. Найденные рукописи Н. Рославца. «Советская музыка», 1989, № 10, с. 32
  • Лобанова М. О наследии и научной добросовестности. «Советская музыка», 1990, № 10, с. 113–116
  • Лобанова М. Почти детективная история. «Музыкальная газета», 1990, № 4 (18), с. 8 (перепечатано в «Российской музыкальной газете», 1990, № 5, с. 4
  • Wehrmeyer A. Studien zum russischen Musikdenken um 1920. Frankfurt/Main usw.: Peter Lang, 1991, S. 139ff.
  • Gojowy D. Sinowi Borissowitsch im Keller entdeckt. Sowjetische Musikwissenschaft in der Perestrojka. «Das Orchester» 39 (1991), H. 11, S. 1224
  • Gojowy D. Wiederentdeckte Vergangenheit. Die russisch-sowjetische Avantgarde der 10er und 20er Jahre rehabilitiert? — In: Neue Musik im politischen Wandel. Veröffentlichungen des Darmstädter Instituts für Neue Musik und musikalische Erziehung, Bd. 32. Mainz 1991, S. 9-22
  • Internationale Musik-Festivals Heidelberg 1991 und 1992. Russische Avantgarde. Musikavantgarde im Osten Europas. Dokumentation — Kongressbericht". Heidelberg 1992
  • McKnight Ch. Nikolaj Roslavets. Diss. Cornell Univ., Ithaca/N.Y., 1994
  • Lobanova M. Nikolaj Roslawez. Biographie eines Künstlers — Legende, Lüge, Wahrheit. «Visionen und Aufbrüche. Zur Krise der modernen Musik 1908–1933». Hrsg. von W. Gruhn u.a. Kassel 1994, S. 45-62
  • Lobanova M. Der Fall Nikolaj Roslawez. «Die Neue Zeitschrift für Musik» 1995, Nr. 1; S. 40-43
  • Lobanova M. Nikolaj Roslavetz — Ein Schicksal unter der Diktatur. «Verfemte Musik. Komponisten in den Diktaturen unseres Jahrhunderts. Dokumentation des Kolloquiums vom 9.-12. Januar 1993 in Dresden». Hrsg. von J. Braun, H. T. Hoffmann und V. Karbusicky. Frankfurt/Main usw.: Peter Lang, 1995, S. 159–176; 2. Auflage: 1998
  • Lobanova M. Nikolaj Andreevič Roslavec und die Kultur seiner Zeit. Mit einem Vorwort von György Ligeti. Frankfurt/Main usw.: Peter Lang, 1997
  • Hust Chr. Tonalitätskonstruktion in den Klaviersonaten von N. A. Roslavec. «Die Musikforschung» 54 (2001), S. 429–437
  • Lobanova M. «Das neue System der Tonorganisation» von Nikolaj Andreevič Roslavec. «Die Musikforschung» 54 (2001), S. 400–428
  • Лобанова М. Страсти по Николаю Рославцу. «Российская музыкальная газета», 2002, № 10, с.7
  • Lobanova M. Mystiker • Magier • Theosoph • Theurg: Alexander Skrjabin und seine Zeit. Hamburg 2004, S. 189–232
  • Lobanova M. Nicolaj Roslavec und sein tragisches Erbe. «Musikgeschichte in Mittel- und Osteuropa. Mitteilungen der internationalen Arbeitsgemeinschaft an der Universität Leipzig», H. 10. Leipzig 2005, S. 241–272
  • Gojowy D. Musikstunden. Beobachtungen, Verfolgungen und Chroniken neuer Tonkunst. Köln 2008
  • Лобанова М. Николай Андреевич Рославец и культура его времени. — СПб.: Петроглиф, 2011. — 352 с. ISBN 978-5-98712-059-0