Рослини-індикатори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Росли́ни-індика́тори', індика́торні росли́ни — рослини, яким властива різко виражена пристосованість до певних умов навколишнього середовища і які є виразниками цих умов. За наявністю таких рослин можна якісно або кількісно оцінювати умови зовнішнього середовища.

Родючість ґрунтів[ред.ред. код]

Родючість ґрунтів можна визначити за рослинами-індикаторами, що ростуть на них. Наприклад, про високу родючість свідчать: малина, кропива, іван-чай, таволга, яглиця звичайна, чистотіл, копитняк, барбарис звичайний, валеріана лікарська. Індикатори середньої родючості: медунка, анґеліка, грушанка, гравілат річковий, вівсяниця лучна, купальниця європейська, вероніка довголиста. Індикатори низької родючості: сфагнові (торф'яні) мохи, наземні лишайники, котячі лапки, брусниця, журавлина, ситник ниткоподібний, запашний колосок. Байдужими до ґрунтової родючості є: жовтець їдкий, грицики. Маловимоглива до ґрунтової родючості сосна звичайна.

Водний режим ґрунтів[ред.ред. код]

Індикаторами різного водного режиму ґрунтів є рослини різних екологічних груп: гігрофіти, мезофіти, ксерофіти. Вологолюбні рослини (гігрофіти) — мешканці вологих, іноді заболочених ґрунтів: лохина, багно, морошка, білозір, калюжниця, герань лугова, очерет лісовий, шабельник болотний, горець зміїний, м'ята польова, чистець болотний. Рослини досить забезпечених вологою місць, але не сирих і не заболочених (мезофіти): тимофіївка, лисохвіст луговий, пирій повзучий, конюшина лучна, горошок мишачий, волошка фрігійська — на луках, брусниця, костяниця, копитняк, золота різка, плауни. Рослини сухих середовищ (ксерофіти): котячі лапки, нечуйвітер волосистий, ковила пірчаста, мучниця, мітлиця біла, наземні лишайники.

Глибина залягання ґрунтових вод[ред.ред. код]

Для лугових ґрунтів можна виділити 5 груп індикаторних видів щодо глибин залягання ґрунтових вод:

Види рослин Глибина ґрунтових вод
Осока дерниста, осока пухирчаста 10-50 см
Осока лисяча, осока гостра, куничник Лангсдорфа 10-50 см
Таволга в'язолиста, канаркова трава 50-100 см
Мітлиця біла, костриця лучна, горошок мишачий 100-150 см
Конюшина лучна, подорожник великий, пирій повзучий 150 см

Крім названих груп рослин, є перехідні види, тонконіг лучний може вказувати на залягання води на глибині від 100 до понад 150 см, хвощ болотний — від 10 до 100 см, калюжниця болотна — від 0 до 50 см.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Винокурова Н. Ф.,Трушин В. В. Приложение 4. Экологический практикум «Изучение состояния почв в своём районе» // Глобальная экология 10-11 кл / Зав. ред. Е. К. Липкина. — Москва: Просвещение, 1998. — 270 с. — 30000 прим. — ISBN 5-09-008116-6.

Література[ред.ред. код]

  1. Краснов В. П., Орлов О. О., Ведмідь В. В. Атлас рослин-індикаторів і типів лісорослинних умов Українського Полісся. — Новоград-Волинський:

НОВОград, 2009. — 488 с.


Метелик Це незавершена стаття з біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.