Ростропович Мстислав Леопольдович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мстислав Леопольдович Ростропович
фотографія
Фото 1978 року
Основна інформація
Дата народження 27 березня 1927(1927-03-27)
Місце народження Баку, СРСР СРСР, тепер Азербайджан Азербайджан
Дата смерті 27 квітня 2007(2007-04-27) (80 років)
Місце смерті Москва, Росія Росія
Роки активності 1932-2007
Країна СРСР, США, Росія
Професія віолончеліст, диригент
Інструменти віолончель

Мстисла́в Леопо́льдович Ростропо́вич (рос. Мстислав Леопольдович Ростропович; * 27 березня 1927, Баку 27 квітня 2007, Москва) — російський віолончеліст, диригент, Народний артист СРСР (1966), лауреат Сталінської (1951) і Ленінської (1964) премій СРСР, Державної премії РФ (1992). Відомий не тільки як музикант, але і як суспільний діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Ростропович почав займатися музикою в раннім дитинстві з батьками — його батько, Леопольд Вітольдович Ростропович (*1892—†1942), був відомим віолончелістом, а мати — піаністкою.

В 16 років він поступив до московської консерваторії, де вивчав композицію у Сергія Прокоф'єва і Дмитра Шостаковича.

Мстистлав Ростропович з дружиною Галиною Вишневською, 1965

В 1945 році він завоював популярність як віолончеліст, вигравши золоту медаль на першому в СРСР конкурсі молодих музикантів. Завдяки міжнародним контрактам і турам Ростропович став відомим на Заході. З 1974 року він став одним із провідних диригентів Заходу.

Протягом 17 сезонів був беззмінним диригентом і художнім керівником Національного симфонічного оркестру в Вашингтоні, який під його керівництвом увійшов до числа найкращих оркестрів США. Крім того, Ростропович диригував оркестрами Берлінської філармонії, Бостонського Симфонічного Оркестру, Лондонського Симфонічного Оркестру і Лондонської Філармонії. Його останніми записами були Концерт Шнітке для віолончелі з оркестром № 2 і «Повернення в Росію» — унікальний документальний фільм про поїздку Ростроповича в Москву з Національним Симфонічним Оркестром в 1990 році.

Ростропович важко хворів: у лютому і в квітні 2007 йому зробили дві операції у зв'язку із злоякісною пухлиною печінки[1]. Помер музикант в клініці в Москві 27 квітня 2007 року. Прощання з Ростроповичем відбулося 28 квітня в Великому залі Московської консерваторії.

Похований Ростропович на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Творчість[ред.ред. код]

Репертуар Ростроповича був надзвичайно широким. Він став першим виконавцем 117 творів для віолончелі, здійснив 70 оркестрових прем'єр. Як камерний музикант виступав в ансамблі з Святославом Ріхтером, у тріо з Емілем Гілельсом і Леонідом Коганом, окрім того акомпанував на фортепіано своїй дружині — співачці Галині Вишневській.

За його власним визнанням, на формування його особистості величезний вплив мали три композитори — Сергій Прокоф'єв, Дмитро Шостакович та Бенджамін Бріттен.

Близько 60 композиторів присвятили свої твори Ростроповичу, зокрема, крім вказаних вище, Арам Хачатурян, Оґюст Беріо, Альфред Шнітке, Леонард Бернстайн, Вітольд Лютославський, Кшиштоф Пендерецький, А. Дютийе, Б. Чайковський.

Благодійна діяльність[ред.ред. код]

Ростропович відомий і своєю благодійною діяльністю: він був президентом «Благодійного фонду Вишневської-Ростроповича», що надає допомогу дитячим лікувальним установам Російської Федерації, а також одним із піклувальників Школи імені А. М. Горчакова, яку відродили в дусі і традиціях царскосельського ліцею.

Нагороди й звання[ред.ред. код]

Дійсний член Академії мистецтв Франції (входить до числа "Сорока безсмертних") (1987)

Почесний іноземний член Американської академії мистецтв і наук (1972)

Член Національної академії Санта-Чечілія (1971)

Член Шведської королівської музичної академії (1975)

Член Королівської академії музики Англії (1984)

Член-кореспондент Мюнхенської академії мистецтв (1981)

Почесний громадянин 28 міст та областей (Афіни, Токіо, Тель-Авів, Єрусалим, Ал-Бандрель, Мілан, Флоренція, Вільнюс, Тбілісі, Оренбург, Воронеж, Буенос-Айрес та інші)

Командор ордена мистецтв та літератури (Франція) 1975

Почесний орден Діамантової зірки (Тайвань) 1977

Орден Франціско Міранди 1-го класу (Венесуела) 1979

Офіцер Ордена Почесного легіону (1987-командор, 1998-великий офіцер, Франція)

Командор ордена Данеброг (Данія) 1983

Орден Сантьяго да Еспада (Португалія)

Орден Гейдара Алієва (Азейбарджан) 2007

Нагорода Греммі (1970, 1977, 1980, 1983, 2003)

Премія Альберта Швейцера (1985)

Премія Вольфа (2004)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ростропович переніс другу операцію//Комсомольська правда в Росії. — 2007. — квітень.

Посилання[ред.ред. код]