Рось

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рось
Рось біля села Сухоліси
Рось біля села Сухоліси
Витік с.Ординці Вінницька область Вінницька область
Гирло с. Хрещатик Черкаська область Черкаська область
Кременчуцьке водосховище
Країни басейну Україна Україна
Вінницька область Вінницька область
Київська область Київська область
Черкаська область Черкаська область
Довжина 346 км
Середньорічний стік 22,5 м³/с (за 65 км від гирла)
Площа басейну 12 575 км²
Притоки Праві

Ліві

Ros basin.jpg
Рось на Вікісховищі

Рось, річка на Придніпровській височині, в межах Вінницької, Київської та Черкаської областей. Права притока Дніпра (басейн Чорного моря).

Гідрографія[ред.ред. код]

Довжина 346 км, площа басейну 12 575 км². Пересічна ширина річища у середній течії до 50 м. Для долини Росі характерне чергування звужених і розширених ділянок, її ширина змінюється від кількох сотень метрів до 4,5—5 км. Подекуди спостерігається асиметрія схилів долини: правий схил високий (до 60—80 м) і крутий, лівий — низький і пологий. У місцях перетину кристалічних порід річка звужується до 10—15 м, стає порожистою, краєвид мальовничий. Похил річки 0,61 м/км. Заплава на розширених ділянках терасована, завширшки 2—2,5 км, у звуженнях — 200–300 м.

Живлення переважно снігове, влітку характерна межень. Замерзає в грудні, скресає у березні.

Розташування[ред.ред. код]

Витік річки розташований біля села Ординці Погребищенського району Вінницької області в заказнику Зелені криниці. Річка спершу тече переважно на північний схід, від міста Біла Церква — на південний схід і схід, нижче міста Корсунь-Шевченківський повертає на північ, у пригирловій частині — знову на північний схід і схід. Впадає до Дніпра на північ від села Хрещатик (Черкаський район).

Притоки[ред.ред. код]

У басейні Росі налічується 1136 малих річок, сумірна довжина яких становить 4827 км. З них у:

До найбільших приток належать:

Населені пункти[ред.ред. код]

Міста і селища на річці Рось:

Флора[ред.ред. код]

Якісний склад фітопланктону верхів'я річки Рось включає більше ста видів водоростей з 8 відділів: Cyanophyta, Euglenophyta, Dinophyta, Cryptophyta, Chrysophyta, Bacillariophyta, Xanthophyta, Chlorophyta. В планктонних альгоценозах Росі домінують зелені водорості. В руслових ділянках спостерігається якісний склад фітопланктону, притаманний річковим альгоценозам, тоді як у водосховищах та ставках видовий склад водоростей має риси звичайного для стоячих чи малопроточних водойм. У русловій частині найрізноманітніші хлорококові водорості, а також наявні деякі рідкісні жовто-зелені водорості. Взагалі, за якісним складом фітопланктон руслової частини Росі різноманітніший, ніж у слабопроточних водоймах. У русловій частині переважають діатомові та хлорококові, в малопроточних — синьо-зелені та евгленові водорості.[3]

Фауна[ред.ред. код]

Риби[ред.ред. код]

На початку XXI ст. для басейну Росі відомо близько 40 видів риб.[4] Переважна більшість видів належить до родини Коропових, найчисельнішими з них є плітка, краснопірка, верховодка, пічкур звичайний, гірчак європейський. Також чисельними у басейні Росі є окунь звичайний, йорж звичайний, бичок-бабка.

З інтродукованих видів поширені по всьому басейну карась сріблястий, чебачок амурський.

Історичне значення[ред.ред. код]

Деякі історики, що підтримували антинорманську теорію походження давньої слов'янської держави, від річки Рось виводили назву Київська Русь. На берегах Росі проживали племена росичів і полян. Згодом київські князі селили тут торків, берендеїв, чорних клобуків для захисту від половців.

У деяких давніх текстах, як вважає Пантелеймон Куліш, замість, чи паралельно з гідронімом Рось вживається назва Червона річка[5])

Рекреаційні ресурси та господарське використання[ред.ред. код]

Місця, по яким протікає Рось, дуже мальовничі. В Білій Церкві, по лівому березі Росі розташований знаменитий парк «Олександрія» — колишній маєток графів Браницьких. В 1960-1990-ті рр. береги Росі в Білій Церкві були місцем масового відпочинку. Чиста, прозора вода, помірна течія річки, пейзажі, радонові водолікувальниці, — все це приваблювало до Білої Церкви відпочивальників з усього СРСР. На річці побудовані чотири ГЕС: Корсунь-Шевченківська, Стеблівська, Богуславська та Дибинська.

Рось на мапі 1650 року

Екологія[ред.ред. код]

Основними екологічними проблемами басейну Росі є зарегулювання стоку річок, забруднення стічними водами, розораність берегів, інтродукція нових видів.

Річки басейну Росі мають дуже зарегульований стік. Всього в басейні 1922 штучні водойми загальною площею водної поверхні 22,05 тис. га, об'ємом 323,68 млн м³, що становить 43% від середньої величини стоку.

Зарегульовані малі річки, особливо у верхній течії Росі. Так, Білуга, притока Росі другого порядку, що протікає на межі Вінницької і Житомирської областей, має 17 ставків при довжині всього 24 км. Деякі водосховища (зокрема в Житомирській області) об'ємом понад 1 млн м³ залишаються у списках ставків через відсутність будь-якої технічної документації на них, наприклад Почуйки і Ставище на р. Кам'янка, Плоска на р. Роставиця. Ряд водосховищ, П'ятигірське на р. Молочна, Тетіївське (басейн Роськи), Щербаківське, Косівське, Володарське, Дибинське, Богуславське, Корсунь-Шевченківське на Росі, Саливонківське на р. Протока, Кожанське на р. Кам'янка, Карапишівське на р. Росавка, Северинівське на р. Жигавка, перебуває в незадовільному стані. Два водосховища мають об'єм понад 10 млн м³: Білоцерківське (верхнє) з повним об'ємом 16,96 млн км³ та Стеблівське — 15,7 млн км³. При повному об'ємі водосховищ (за нормального підпірного рівня) розподілений по площі сумарний об'єм води ставків і водосховищ становить шар 24 мм в басейні Росі, що є досить значним для України.[6]

Хімічний склад води Росі формується під значним впливом процесів вивітрювання алюмосилікатів кристалічних порід, що є в басейні річки. Протягом останніх 40 років хімічний тип води в Росі біля Корсунь-Шевченківського змінився з гідрокарбонатного кальцієвого на гідрокарбонатний кальцієво-магнієвий. Постійне зростання мінералізації відбувається при зменшенні витрат води періоду весняної повені, що зумовлено зарегулюванням стоку річок.[7]

На окремих ділянках басейну Росі розораність становить до 70%. На орних землях вирощують переважно зернові та цукровий буряк, певна частина зайнята городніми культурами. При розорюванні річкових долин прозорість води зменшується, вода набуває неприємного запаху, голі береги репаються при пересиханні. Істотно порушено в басейні Росі природній рослинний покрив. Особливо змінена під впливом господарської діяльності лучно-степова рослинність. Ліси представлені здебільшого сосновими лісогосподарськими насадженнями, в менш доступних заболочених місцях ростуть вільхи.

Зіставлення екологічних нормативів якості води з даними, отриманими протягом трьох останніх десятиліть, свідчить про її інтенсивне антропогенне забруднення. Особливо це стосується показників вмісту органічних речовин, що потрапляють з комунальними стічними водами численних населених пунктів, а також з промисловими стоками. Підтвердження цьому — особлива забрудненість води Росі на розрізах нижче великих міст, що, в свою чергу, є центрами промисловості в регіоні. Знищення природної лісової та лучно-степової рослинності сприяє замуленню річок та поглибленню процесів ерозії. Наведені факти свідчать про значний вплив людської діяльності на басейн Росі.

Охорона природи в басейні Росі[ред.ред. код]

Незважаючи на значні антропогенні перетворення, в басейні Росі все ще наявні максимально наближені до природних ділянки річок. Для деяких з них спостерігається значне в порівнянні з іншими біологічне різноманіття.

Попри це, на думку окремих сучасників і мешканців регіону [1], ситуація з річкою вийшла з-під контролю:

« сьогодні Рось потерпає від екологічних проблем. Греблі, водосховища, збудовані вздовж всієї Росі, значно збільшили площу випаровування. Водовідбори, особливо величезний водовід на Умань, стрімко знизили швидкість течії води. Все це привело до застою води в Росі, збіднення її на кисень. Порушена природна екосистема. Річка втратила здатність до самоочищення. В результаті вода Росі, раніше прозора до самого дна, сьогодні нагадує гниющий бульйон. Прозорість води наразі не перевищує 20—30 см.  »

Природно-заповідний фонд (ПЗФ) басейну Росі нараховує 75 різноманітних об'єктів загальною площею 104,8729 км², що становить лише 0,83% площі всього басейну.

Ці об'єкти розташовані на території всіх 4 областей, де розміщений басейн Росі. Найбільша кількість припадає на Київську і Черкаську області (за площею 56,27% і 31,83% відповідно), менше у Вінницькій та Житомирській областях (за площею 9,99% і 1,90%).

Природних заповідників у басейні Росі немає, всі об'єкти, крім 2 пам'яток природи та 4 парків, що мають статус загальнодержавних та місцевого значення. Здебільшого об'єкти ПЗФ в басейні річки точкові. Найбільший відсоток за площею мають загальнозоологічні заказники (36,24%), значна кількість заповідних урочищ та ботанічних заказників (20,51% та 13,50% за площею відповідно). Всі інші об'єкти займають менше 10% за площею. Єдиний іхтіологічний заказник, «Роський», його площа становить 1,17% загальної площі об'єктів ПЗФ в басейні Росі. Цей заказник розміщений у гирловій ділянці річки та охороняє цінні нерестовища риб, що заходять сюди з Кременчуцького водосховища.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Проблеми малих річок басейну р. Рось та їх вирішення
  2. Реєстр річок Вінницької області /Автор-укладач Гавриков Ю. С., Басейнове управління водними ресурсами річки Південний Буг. — Вінниця-Київ: Чорноморська програма Ветландс Інтернешнл, 2010. . pdf
  3. Карпезо Ю. Г. Давиденко Т. В. Фітопланктон верхів'я річки Рось // Наукові записки Тернопільського НПУ ім. Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. Спеціальний вип.: Гідроекологія. — 2005. — № 3 (26). — С. 192–194.
  4. Куцоконь Ю. К.  Сучасний стан рибного населення басейну річки Рось. — Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.10 — іхтіологія. — Інститут рибного господарства УААН. Київ, 2007.(автореферат)
  5. Куліш П. О. Повість про Український народ
  6. Паламарчук М. М. , Закорчевна Н. Б. Водний фонд України: Довідниковий посібник. — К.: Ніка-Центр, 2001. — 392 с.
  7. Хільчевський В. К. , Руденко Р. В. Трансформація хімічного складу води річок басейну Дніпра періоду весняної повені // Наукові записки Тернопільського НПУ ім. Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. Спеціальний вип.: Гідроекологія. — 2005. — № 3 (26). — С. 456–458.

Посилання[ред.ред. код]