Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка Российская Советская Федеративная Социалистическая Республика |
||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| РРФСР | ||||||
|
||||||
 |
||||||
| Столиця | Москва | |||||
| Офіційна мова | російська | |||||
| Дата створення В СРСР: — з — по |
7 листопада 1917 року 30 грудня 1922 року 12 грудня 1991 року |
|||||
| Площа — загальна — води (%) |
17 075 тис. км² 1-а в СРСР 13% |
|||||
| Населення | 147 386 тис. осіб 1-а в СРСР |
|||||
| Валюта | карбованець | |||||
| Гімн | власного гімну не мала | |||||
Росі́йська Радя́нська Федерати́вна Соціалісти́чна Респу́бліка, РРФСР (рос. Росси́йская Сове́тская Федерати́вная Социалисти́ческая Респу́блика) — офіц. назва рос. ком. держави, яка була утворена в наслідок збройного повстання більшовиків проти Тимчасового Уряду дем. Рос. республіки в листопаді 1917 (Жовтнева революція). Рев. уряд, — Совет нар. комісарів (Совнарком) на чолі з В. Леніним домігся схвалення перевороту 2 Всеросійским з'їздом совєтів у Петрограді. Назва РРФСР була прийнята в січні 1918, а 10 липня 1918 5 Всеросійський з'їзд совєтів схвалив конституцію РРФСР.
Творці РРФСР уважали нову державну формацію за спадкоємця колишньої Росії, але коли окремі країни на її території — Україна, Білорусь, балтицькі й закавказькі народи — оформились у національні держави, уряд РРФСР, під впливом міжнар. і воєнних обставин, тактично визнав їх незалежність (17. 12. 1917 Совнарком Росії визнав УНР), а пізніше розпочав проти них інтервенцію. З метою прикриття інтервенції виглядом гром. війни, уряд РРФСР користувався місц. сов. урядами та військ. формаціями, в яких основну ролю відогравали росіяни. Три збройних напади РРФСР проти України в 1917 — 21 мали на меті ліквідувати укр. нац. державність і відновити єдність кол. Росії. З цією метою утворено Українську Радянську Соціалістичну Республіку, яка була твором рос. комуністів та уряду РРФСР. Вже під час громадянської війни УРСР стала залежною від РРФСР, хоч формально існували між ними союзно-договірні зв'язки. Роль рос. комісарів при укр. рад. уряді та прероґативи гол. рос. командування в УРСР і централізованих органів РКП(б) перевищували компетенції держ. органів УРСР та КП(б)У.
На основі т. зв: військ.-політ. союзу між РРФСР й ін. сов. республіками, декретованого рос. Совнаркомом 1. 6. 1919, УРСР, БРСР, Литва і Латвія підпорядкували зверхництву сов. Росії такі справи: військ., ради нар. господарства, фінанси і працю. 28. 12. 1920 уряди РРФСР і УРСР підписали «роб.-сел. союзний договір», який оформив попередньо декретований союз, зводячи фактично УРСР до становища автономної одиниці РРФСР. Формально УРСР продовжувала бути «самостійною» аж до утворення СРСР у грудні 1922 (див. Союз Рад. Соц. Республік). У колах РКП(б) роблено заходи в 1921-23 включити сов. республіки до складу РРФСР на базі автономности (Сталін та ін.). Перемогла з тактичних міркувань більш поміркована концепція союзного зв'язку тих республік з РРФСР.
РРФСР була задумана больш. партією як «федеративна» держава, в рамках якої народи і національності Росії мали б самовизначитися як автономні одиниці; в 1919 — 23 були утворені автономні респ. і обл. деяких народів на території РРФСР (Тат., Башкирська, Карельська, Киргизька, Туркестанська та ін.). Але, поза назвою, РРФСР не мала федеративного характеру. Справами національностей і складових частин «федерації» відав Народився комісаріат у справах національностей, очолюваний Сталіном. Дри наркоматі діяла дорадча рада з представників окремих національностей, у тому ч. і таких, які входили до складу ім. сов. респ. Напередодні утворення СРСР у складі РРФСР було 7 автономних респ., 9 автономних обл.; під безпосереднім впливом РРФСР були також 2 «нар.» сов. республіки, а в т. зв. союзно-договірних взаєминах перебували 5 окремих сов. республік, у тому ч. УРСР. Взаємини останніх з РРФСР так само характеризували тісне підпорядкування рос. держ. органам, централізація різних ділянок управління, уніфікація законодавства та політики.
30.12.1922 створено союз республік СРСР, до якого увійшли РРФСР, УРСР, Білор. РСР та Закавказька Рад. Федеративна Соц. Республіка (Азербайджан, Вірменія і Грузія). Фактично СРСР був продовженням РРФСР. Складові частини РРФСР часто міняли своє конституційне становище, утворювалися нові автономні респ., обл. або нац. округи, деякі одиниці здобували статус союзних респ. і виходили із складу РРФСР, ін. змінювали свою територію і назви. У 1954 Кримська область (до 1944 Крим. АРСР) була передана до складу УРСР.
У 1973 до складу РРФСР входили такі одиниці: 16 автономних респ., 5 автономних обл., 10 нац. округ, б країв і 49 обл. (два останні типи є адміністративнотериторіяльного, а не нац.-політ. характеру).
Територія РРФСР становила 17,1 млн км2, тобто 76 % всієї території СРСР, а населення (1973) 132,5 млн — 53,4 % всього населення СРСР. За переписом 1970 ч. росіян 107,7 млн (82,8 % людности республіки), татар 4 758 000 (3,7 %), українців 3346000 (2,9 %), чувашів 1637000 (1,3 %), башкирів 1 181 000 (0,9 %), мордви 1 177 000 (0,9 %); ін. народи РРФСР кількісно понад півмлн: білоруси, євреї, німці, удмурти, марійці, чеченці. В РРФСР жило ще понад 100 менших національностей і мовних груп.
Насправді ч. нерос. національностей було вищим, бо радянські переписи з 1959 і 1970 — невірні. За переписом 1926 на територїї РРФСР (у сучасних межах) жило 6 872 000 українців. Вони жили переважно на укр. етнічній (суцільній і мішаній) території, частково в розпорошенні (переважно у великих етнічних островах). Розміщення українців у РРФСР, за В. Кубійовичем, було 1926 (у тис. і % всього населення) таке:
| Розміщення українців у РРФСР | |||
|---|---|---|---|
| ! | у 1 000 | у % | |
| 1. Укр. суцільна, етнічна територія | 3 357 | 66,0 | |
| У тому ч.: | |||
| Воронізька і Курська губернія | 1412 | 64,2 | |
| Донеччина | 597 | 76,8 | |
| Зах. Передкавказзя | 1348 | 63,8 | |
| 2. Мішана рос.-укр. територія | 1294 | 29,6 | |
| У тому ч.: | |||
| Півн. Чернігівщина | 124(?) | 14,1(?) | |
| Сх. Передкавказзя | 1170 | 33,9 | |
| 3. У діяспорі | 2221 | ||
| У тому ч.: | |||
| В Евр. частині | 1 076 | ||
| В Азійській частині | 1 145 | ||
За сов. переписом 1959 ч. українців в РРФСР зменшилося до 3359000. Насправді на осіб укр. походження можна дати приблизне число — понад 9 млн. Третя кількісно національність — українці — не мають в РРФСР жадної нац.територіяльної одиниці, хоч укр. населення творить більшість у поданих вище краях (див. докладніше Кубань, Донеччина, Слобожанщина, Ставропільщина, Терщина, Надволжя (див. Доповнення), Урал, Сибір, Зелений Клин). Яке є їхнє справжнє число невідомо, бо супроти укр., білор. та ін. нац. груп в РРФСР провадиться посилена русифікація.
З правно-устроевого погляду РРФСР не мала повних ознак федерації: існувала однопалатна система (Верховна Рада РРФСР); уряд (Рада Мін. та Верховний Суд й ін. центр. респ. органи) не відтворювала федерального складу держави. Його осідком була Москва, яка одночасно була столицею СРСР. В РРФСР не було окремої, бодай формальної партійної організації, як у випадку ін. союзних респ., бо КПРС на ділі була рос. партією. У 1956 Хрущов утворив окреме бюро ЦК КПСС для РРФСР (ліквідоване в 1966). Не зважаючи на назву, РРФСР є скорше унітарним держ. організмом.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
- Черниченко С.В.Чи є російська Федерація правонаступником СРСР?
