Російська загально-військова спілка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Російська загально-військова спілка (рос. Русский общевоинский союз) (скорочено РОВС) — створена у 1924 в Білій еміграції під керівництвом генерала П. Н. Врангеля союз, спочатку об'єднав військові організації і союзи Білій еміграції у всіх країнах, у XXI столітті об'єднує нащадків учасників Білого руху та їх однодумців.

Історія[ред.ред. код]

РОВС був наймасовішою організацією російської еміграції, у момент створення союз нараховував до 100 тисяч членів. Є думка, що організація існувала до 1940 року[1] або до 2000 року[2], хоча насправді вона існує до сьогодні[3].

Штаб РОВС перебував у Парижі, а його відділи та відділення — в країнах Європи, Південної Америки, США та Китаї.

Основним друкованим періодичним виданням РОВС був журнал «Часовой» (редактор В. В. Орєхов), який почав видаватися зі схвалення генерала П. М. Кутепова в 1929 р . і виходив з перервою на 1941–1945 р. р. аж до початку 1988 р. (формально цей журнал вважався незалежним виданням).

У розпорядженні РОВС перебував також «Фонд порятунку Росії», з коштів якого фінансувалася його діяльність.

З кінця 1920-х років діяльність РОВС виявилася зовсім паралізованою. Радянські спецслужби завербували в якості своїх агентів керівників Союзу, в тому числі адмірала Крилова, генерала Монкевича, а пізніше і генерала Скобліна, що допомагав за гроші більшовикам разом зі своєю дружиною, відомою співачкою Плевицькою. За допомогою іншого агента ГПУ С. М. Третьякова чекісти встановили мікрофони в паризькій штаб-квартирі РОВС і прослуховували всі таємні збори організації. Найуспішнішими операціями чекістів виявилися викрадення керівників РОВС, спочатку в 1930 році генерала Кутепова, а через сім років генерала Міллера. Генерали зникли безслідно, викликавши серед частини еміграції паніку через «всемогутності ГПУ». Випадки ці психологічно деморалізували російську еміграцію[4].

Добровольці з РОВС вели підпільну роботу в СРСР, билися проти комунізму і в лавах армій інших країн: під час громадянських воєн у Китаї і Іспанії (1936–1939))[5].

Критиками (Г. Граф, С. Маньков, Й. Верешанін,) відзначається, що РОВС не був єдиним наступником саме Російської Імператорської Армії і Флоту, оскільки існували й інші військові союзи, зокрема Корпус Імператорської Армії і Флоту, з якими РОВС боровся. Крім того, керівництво РОВС не могло встояти перед інфільтрацією агентами ОГПУ ще й тому, що було непослідовно монархічним (протидіяло саме монархічній роботі) і проантантівським.

Разом з тим, в період приблизно 1930–1939 рр.. в активній частині членів РОВС мали місце профашистські настрої.

Ідеологія[ред.ред. код]

Основним принципом Російського Загально-Військового Союзу є самовіддане служіння Батьківщині, непримиренна боротьба проти комунізму і всіх тих, хто працює на розчленування Росії. Російський Загально-Військовий Союз прагне до збереження основ і найкращих традицій і заповітів Російської Імператорської армії та армій білих фронтів Громадянської війни в Росії.

Організаційна структура[ред.ред. код]

РОВС поділено на відділи, що займаються країни та регіони:

У наші дні[ред.ред. код]

У ряді міст Росії і ​​України[6], а також країн Російського зарубіжжя діють Відділи, Відділення та Представництва РОВС. Офіційний друкований орган Союзу — журнал «Весник РОВС».

Залишаючись в ідейному плані на позиціях непримиренності, РОВС ставить своїм завданням домагатися офіційного юридичного засудження діяльності КПРС і КДБ. Так, РОВС активно виступив на підтримку ініціативи Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) про необхідність міжнародного засудження комунізму[7].

Про негативне ставлення керівництва РОВС до політичного курсу, що проводиться владою Російської Федерації, свідчить, зокрема, Заява РОВС з приводу перенесення праху Денікіна до Москви:

Очевидно, що існуючий в Російській Федерації антинаціональний режим, активно продовжує справу руйнації тепер вже останніх залишків історичної Росії, постійно потребує ідеологічному прикриттю своїх злочинів — як минулих, так і нинішніх. Одночасно спадкоємцям ленінської банди необхідно завчасно нейтралізувати і потенційну небезпеку відновлення боротьби проти неї під прапорами і гаслами Російського Білого руху: сьогодні Біла Ідея є виключно актуальною і потенційно дуже небезпечною для путінського і аналогічних йому режимів на території розчленованої Росії! Символічне перепоховання владою Російської Федерації праху колишнього Головнокомандувача ЗСПР ген. Денікіна і найбільшого Білого ідеолога професора І. А. Ільїна якраз і покликане служити цим брудним політичним цілям професійних фальсифікаторів з Луб'янки.[8]

Ідейна позиція РОВС в наш час[Коли?] зустрічає протидію з боку офіційної влади і спецслужб України та Росії, а також з боку зміновіхівської частини Російського Зарубіжжя[9].

Керівники РОВС[ред.ред. код]

Почесні Голови РОВС[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]