Російська загально-військова спілка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Врангель.
Кутепов.
Міллер Євген Карлович.

Російський Загально-Військовий Союз (рос. Русский общевоинский союз) (скороченоРОВС) - створений у 1924 в Білій еміграції під керівництвом генерала П. Н. Врангеля союз, спочатку об'єднав військові організації і союзи Білій еміграції у всіх країнах, в наш час[Коли?] об'єднує нащадків учасників Білого руху та їх однодумців.

Зміст

Історія [ред.]

РОВС був наймасовішою організацією російської еміграції, у момент створення союз нараховував до 100 тисяч членів. Є думка, що організація існувала до 1940 року [1] або до 2000 року [2], хоча насправді вона існує до сьогодні [3].

Штаб РОВС перебував у Парижі, а його відділи та відділення - в країнах Європи, Південної Америки, США та Китаї.

Основним друкованим періодичним виданням РОВС був журнал «Часовой» (редактор В. В. Орєхов), який почав видаватися зі схвалення генерала П. М. Кутепова в 1929 р . і виходив з перервою на 1941-1945 р. р. аж до початку 1988 р. (формально цей журнал вважався незалежним виданням).

У розпорядженні РОВС перебував також «Фонд порятунку Росії», з коштів якого фінансувалася його діяльність.

З кінця 1920-х років діяльність РОВС виявилася зовсім паралізованою. Радянські спецслужби завербували в якості своїх агентів керівників Союзу, в тому числі адмірала Крилова, генерала Монкевича, а пізніше і генерала Скобліна, що допомагав за гроші більшовикам разом зі своєю дружиною, відомою співачкою Плевицькою. За допомогою іншого агента ГПУ С. М. Третьякова чекісти встановили мікрофони в паризькій штаб-квартирі РОВС і прослуховували всі таємні збори організації. Найуспішнішими операціями чекістів виявилися викрадення керівників РОВС, спочатку в 1930 році генерала Кутепова, а через сім років генерала Міллера. Генерали зникли безслідно, викликавши серед частини еміграції паніку через «всемогутності ГПУ». Випадки ці психологічно деморалізували російську еміграцію [4].

Добровольці з РОВС вели підпільну роботу в СРСР, билися проти комунізму і в лавах армій інших країн: під час громадянських воєн у Китаї і Іспанії (1936-1939) )[5].

Критиками (Г. Граф, С. Маньков, Й. Верешанін,) відзначається, що РОВС не був єдиним наступником саме Російської Імператорської Армії і Флоту, оскільки існували й інші військові союзи, зокрема Корпус Імператорської Армії і Флоту, з якими РОВС боровся. Крім того, керівництво РОВС не могло встояти перед інфільтрацією агентами ОГПУ ще й тому, що було непослідовно монархічним (протидіяло саме монархічній роботі) і проантантовскім.

Разом з тим, в період приблизно 1930-1939 рр.. в активній частині членів РОВС мали місце профашистські настрої.

Ідеологія [ред.]

Основним принципом Російського Загально-Військового Союзу є самовіддане служіння Батьківщині, непримиренна боротьба проти комунізму і всіх тих, хто працює на розчленування Росії. Російський Загально-Військовий Союз прагне до збереження основ і кращих традицій і заповітів Російської Імператорської армії та армій білих фронтів Громадянської війни в Росії.

Організаційна структура [ред.]

РОВС поділено на відділи, що займаються країни та регіони:

У наші дні [ред.]

У ряді міст Росії і ​​України [6], а також країн Російського зарубіжжя діють Відділи, Відділення та Представництва РОВС. Офіційний друкований орган Союзу - журнал «Весник РОВС».

Залишаючись в ідейному плані на позиціях непримиренності, РОВС ставить своїм завданням домагатися офіційного юридичного засудження діяльності КПРС і КДБ. Так, РОВС активно виступив на підтримку ініціативи Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) про необхідність міжнародного засудження комунізму [7].

Про негативне ставлення керівництва РОВС до політичного курсу, що проводиться владою Російської Федерації, свідчить, зокрема, Заява РОВС з приводу перенесення праху Денікіна до Москви:

Очевидно, що існуючий в Російській Федерації антинаціональний режим, активно продовжує справу руйнації тепер вже останніх залишків історичної Росії, постійно потребує ідеологічному прикриттю своїх злочинів - як минулих, так і нинішніх. Одночасно спадкоємцям ленінської банди необхідно завчасно нейтралізувати і потенційну небезпеку відновлення боротьби проти неї під прапорами і гаслами Російського Білого руху: сьогодні Біла Ідея є виключно актуальною і потенційно дуже небезпечною для путінського і аналогічних йому режимів на території розчленованої Росії! Символічне перепоховання владою Російської Федерації праху колишнього Головнокомандувача ЗСПР ген. Денікіна і найбільшого Білого ідеолога професора І. А. Ільїна якраз і покликане служити цим брудним політичним цілям професійних фальсифікаторів з Луб'янки. [8]

Ідейна позиція РОВС в наш час[Коли?] зустрічає протидію з боку офіційної влади і спецслужб України та Росії, а також з боку зміновіхівської частини Російського Зарубіжжя [9].

Керівники РОВС [ред.]

Почесні Голови РОВС [ред.]

Див. також [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ Энциклопедический словарь «История Отечества с древнейших времен до наших дней»
  2. ↑ Блинов М. Ю., пор.. Из истории РОВС
  3. ↑ новости РОВС
  4. ↑ Платонов О. О. Терновий вінець Росії. Історія російського народу в XX столітті. М.: «Родник» Т. 1, с. 871-872
  5. ↑ Обращение к испанскому народу по случаю 70-летия окончания войны 1936—1939 гг.
  6. ↑ Київський Російський Загально-Військовий Союз
  7. ↑ http://www.izput.narod.ru/rvpp . html Росіяни - на підтримку ідеї міжнародного засудження комунізму]
  8. ↑ Заява РОВС «Білу ідею не поховайте!» з приводу перенесення праху Денікіна до Москви. Київський Телеграф, жовтень 2005 року
  9. ↑ html І. Б. Іванов «Русист» як «загроза державній безпеці» Російської Федерації.

Література [ред.]

Посилання [ред.]

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Російська_загально-військова_спілка&oldid=12295580