Російська присутність в Криму на етапі незалежності України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Російська присутність в Криму на етапі незалежності України -проблема виникла, коли розпалася колоніальна держава Радянський Союз. На першому етапі домінував процес встановлення відносин між метрополією (Росією) і колоніями, формування національної ідентичності, питання національної безпеки. Відносини України та Росії заслуговують великої уваги не тільки урядів і політиків, політично активних громадян цих держав, але і політиків Європи і за її межами. Не дивно, адже ці відносини не тільки хвилюють народи двох держав, але і деякою мірою розставляють геополітичні акценти. Широкомасштабний договір, підписаний президентами України та Росії, візити В.Путіна до України, візити Л.Кучми до Росії та програма довгострокової економічної співпраці зняли політичну напругу і визначили шляхи укріплення співпраці, але як показує реальний політичний процес, залишається немало питань, та і загальна атмосфера відносин обох держав мало змінилась. Роки існування незалежної України показують, що її зв'язки з Росією зберігають своє виняткове значення. В стратегічному плані Україна обрала шлях переходу від відносин залежності та підпорядкування до взаємодії рівноправних суб'єктів — незалежних держав. Величезні матеріальні ресурси Росії так само необхідні для становлення суверенної економіки України, як і передові технології розвинутих країн. Не слід забувати, що і найрозвиненіші країни світу користуються російським газом, лісом, нафтою та іншими природними багатствами. Обстоювання рівноправності у відносинах з Росією є важливим політичним завданням України на найближчий період. Реалізація такого курсу вимагатиме подолання значних труднощів, пов'язаних зі складними процесами національної самоідентифікації, усвідомленням свого місця у світі, вдосконаленням основ зовнішньої і внутрішньої політики, подальшим реформуванням економічної системи й усього суспільного буття. Україна і Росія мають істотні спільні інтереси, серед яких — збереження миру і стабільності у взаєминах. Сферою можливої кооперації є, наприклад, конверсія військово-промислового комплексу, екологія, розвиток окремих науково-технічних напрямів.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Бжезинский З. Великая шахматная доска.— Москва: Международные отношения.— 1999.— С. 114–135.
  • Гринів О. Україна і Росія: партнерство чи протистояння?— Львів: Інститут народознавства НАН України.—1997.— 348 С.
  • Гудима О. Які подарунки готує Україні Росія у новому, 2002 році // Голос України.— 2002.— № 10(2761).— С. 6.
  • Дністрянський М. Місце України на політичній карті світу // Дзвін.— 1999.— № 2.— С.84-89.
  • Дубина О. Велике призначення: мрії про минуле // Людина і влада.— 2000.— № 1.— С. 96-105.
  • Жангожа Р. Україна і Росія на пострадянському просторі. Інтереси спільні і специфічні // Віче.— 1998.— № 7(76).— С.16-29.


  • Лузан А. Украина и Россия: факторы отчуждения и сближения // Віче.— 1998.— № 6 (75).— С.96-111.
  • Пирожков С. Деякі проблеми українсько-російських відносин в контексті великого договору // Сучасність.— 1999.—№ 9.— С. 128–135.
  • Пирожков С. Українсько-російські відносини в Євроатлантичному інтер'єрі. // Політична думка.— 1999.— № 3.— С. 87-95.


  • Храмов В. Українсько-російкі відносини: моделі національної безпеки // Віче.— 2000.— № 3(96).— С. 10-30.