Російська служба BBC

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Російська служба Бі-Бі-Сі)
Перейти до: навігація, пошук
BBClogo.jpg

Росі́йська слу́жба Бі-бі-сі́ (англ. BBC — British Broadcasting Corporation (Би-би-си — є частиною Всесвітньої служби Бі-Бі-Сі.

Передісторія Російської служби[ред.ред. код]

23 червня 1941, виступаючи в парламенті, прем'єр-міністр Великобританії Уінстон Черчілль оголосив своїм співвітчизникам про напад Німеччини на Радянський Союз. На Бі-бі-сі вирішили перекласти історичну промову Черчілля на російську мову і передати в ефір для радіослухачів у СРСР. Ця трансляція поклала початок російськомовному мовленню Британської мовної корпорації.

З тих пір в керівництві Всесвітньоїслужби Бі-бі-сі все активніше стали лунати суперечки про доцільність регулярного мовлення російською мовою. Супротивники стверджували, що в СРСР не цікавляться новинами з Великобританії і що там мало у кого є короткохвильові приймачі. До того ж після передачі перекладу мови Черчілля радянські дипломати, акредитовані у Лондоні, «м'яко» дали зрозуміти, що в Москві «не бачать сенсу в передачах такого роду». В результаті регулярне мовлення Британської мовної корпорації російською мовою почалося лише п'ять років потому, після знаменитої Фултонській промові Черчілля про «Залізну завісу».

Початок мовлення російською[ред.ред. код]

24 березня 1946 о 19:45 за московським часом Соня (Бетті) Хорсфолл провела першу програму, підготовлену Російської секцією Бі-бі-сі. У той інформаційний бюлетень увійшли повідомлення про переговори між Персією та СРСР про виведення радянських військ, про проголошену Радянським Союзом евакуації з Манчжурії, про майбутні сесії Ради Безпеки ООН і про прибуття до Індії британської урядової делегації для переговорів про самоврядування. Друга половина передачі складалася з легкої музики.

Оскільки Бі-бі-сі не розглядала себе в якості альтернативи внутрішнього мовлення в СРСР, у програмах російською не робилося особливого акценту на події в Росії. Основна увага в програмах приділялася життю у Великій Британії. У цьому полягала корінна відмінність російськомовного мовлення від, наприклад, американського радіо «Визволення» (пізніше — радіо «Свобода»), яке спочатку було помітно політизоване і приділяло основну увагу повідомленнями про Радянської Росії. Втім, без гострих моментів не обійшлося. Так, в 1949 році на хвилях Бі-бі-сі виступив колишній глава тимчасового уряду Росії Олександр Керенський. У своїй промові він, по суті, закликав до повстання, що відразу ж викликало протест Кремля.

Раніше, в січні 1948 року, британський уряд розпорядився про проведення політики антикомуністичної пропаганди, і тодішній голова Східно-Європейської служби Бі-бі-сі підтримав цю ініціативу . Пізніше разом із співробітниками британського зовнішньополітичного відомства він виділив ті верстви радянського суспільства, які в принципі могли б проявити нелояльність до існуючого режиму: в'язні трудових таборів, стиляги та студенти, низькооплачувані робітники, представники нацменшин і віруючі — і запропонував прямо або опосердековано заохочувати їх настрою.

Боротьба голосу Бі-Бі-Сі і глушилок СРСР[ред.ред. код]

24 квітня 1949 СРСР вперше почав глушити передачі Бі-бі-сі. Бі-бі-сі зробила крок у відповідь, домовившись з іншими західними радіостанціями, перш за все з «Голосом Америки», і почала бомбардувати СРСР радіопередачами з таким розрахунком, щоб вони виходили в один і той же час, але на різних частотах. Тактика спрацювала. Ефективної роботи глушилок вдалося досягти тільки в Москві, Ленінграді та ще кількох великих містах.

Однією з найбільш помітних фігур на Російській службі того часу був Анатолій Гольдберг. Для багатьох слухачів його спокійний голос протягом майже 40 років уособлював дух Російської служби Бі-бі-сі. У Москві Гольдберга свого часу затаврували як шпигуна і заборонили йому приїжджати в СРСР.

З 1950-х років глушіння програм Бі-бі-сі перетворилося на свого роду барометр відносин між Москвою і Лондоном. Воно то припинявся, то відновлено. У роки хрущовської «відлиги» вийшла щотижнева передача поп-музики, що стала предтечею дуже популярної рок-програми, створеної пізніше Севою Новгородцевим. Її вів Антоній (Ентоні) Кеш, що супроводжував програми забавними частівки. В цей же час Бі-бі-сі почала організовувати вікторини. Спочатку в якості призів розігрувалися книги про Великобританії, а в 1965 році переможцям особливо складною вікторини була запропонована двотижнева поїздка до Великобританії. Прийшли сотні листів. Але двом переможцям з СРСР виїхати так і не дали. Після 1968 року в проведенні вікторин взагалі не стало сенсу.

Потайливість і неоперативність російських ЗМІ давала іноземним мовникам значну перевагу. Так, в 1964 році Бі-бі-сі задовго до радянських журналістів повідомила про усунення від влади Хрущова. До того ж слухачі Бі-бі-сі змогли почути аналіз цієї події і реакцію світу на зміну кремлівської верхівки.

Перелом[ред.ред. код]

Перелом відбувся в кінці 1960-х років, коли в СРСР активізувалася діяльність дисидентів. Російська секція Бі-бі-сі стала приділяти все більше уваги подіям, що відбуваються в Радянському Союзі. У 1967 році був відзначений так званий «заколот інтелектуалів»: заклики Солженіцина і Вознесенського до скасування цензури; тексти у справі Синявського і Даніеля і протести проти поганого поводження з Даніелем в таборах; повідомлення про втечу Світлани Аллілуєвої; уривки з її книги "20 листів до одному ". У 1970-і подібні передачі стали невід'ємною частиною мовлення Бі-бі-сі. Коли Солженіцин приїхав на Захід, після його вигнання радянською владою, перше інтерв'ю він дав Російській службі Бі-бі-сі. У 1982 році він своїм голосом записав «Один день Івана Денисовича». Трансляція повісті було приурочено до 20-ї річниці її публікації.

Одночасно ще актуальніше стала боротьба з глушилки. Якщо до введення військ Варшавського договору до Чехословаччини глушіння то припинявся, то поновлювалося, то після празьких подій 1968 року радянські глушилки заробили з новою силою. Найбільш активно глушіння здійснювалося в містах. У сільській місцевості воно було менш ефективно. Тому в ході підготовки програми передач на вихідні редактори особливу увагу приділяли повторам найкращих матеріалів за тиждень. Розрахунок був простий: у вихідні багато вибиралися за місто, на дачі, де глушилки працювали слабкіше. Як правило, російськомовні програми Бі-бі-сі повторювали по три рази на тиждень, щоб люди в СРСР могли почути передачу хоча б раз.

Глушіння припинилося лише 21 січня 1987 року і ознаменувало початок нового звучання програм тоді вже розширеної Російської служби. Якщо раніше програми представляли собою в основному одноголосе мовлення, що пробивався крізь перешкоди, то тепер з'явилася можливість готувати повнозвучні програми, які супроводжувались музикою, позастудійними записами, ефектами. Коли восени 1987 року в ефір почала виходити музична програма Сєви Новгородцева «Севаоборот» і радіогазета «Аргумент», Російська служба зазвучала так, як зазвичай звучать передачі внутрішнього мовлення Бі-бі-сі.

Perestroyka[ред.ред. код]

Приблизно тоді ж на Російській службі почали подумувати про активніше залучення до програми аудиторії. І якщо раніше слухачі до редакції тільки писали, то тепер в ефір стали давати їх телефонні дзвінки. У 1988 році на запитання слухачів Російської служби Бі-бі-сі в прямому ефірі відповідала прем'єр-міністр Маргарет Тетчер. Тоді надійшло понад 800 дзвінків з СРСР, 15 з них пройшли в ефір.

Перший корпункт у Москві[ред.ред. код]

Наприкінці 1980-х було вирішено, що Російській службі Бі-бі-сі потрібен корпункт в Москві. У 1988 році вдалося орендувати кімнату в одному з держустанов на Ільїнці, неподалік Кремля. Обладнання корпункту було скромним: один магнітофон, одна телефонна лінія, до якої був підключений телефон і факс. Про живий ефір з цього корпункту не могло бути й мови: всі матеріали передавались телефоном у Лондон на запис. Вже пізніше, після переїзду в повноцінний офіс, Російська служба Бі-бі-сі почала вести пряме мовлення як з Лондона, так і з Москви.

Московський офіс[ред.ред. код]

У радянські та пострадянські роки у Москві на Садовій-Самотьочной вулиці існувала також невелика радіостудія Бі-бі-сі, якою користувалися колеги з англомовною служби, проте і вона була не пристосована для регулярних виходів у прямий ефір і студійної роботи. Підходяще приміщення для Російської служби знайшлося на початку 1990-х у готелі "Редіссон-Слов'янська", де нарешті були обладнані дві повноцінні радіостудії. З часом якість сигналу і каналів зв'язку вирівнялося настільки, що з'явилася можливість здійснювати не тільки прямі включення, але і самостійне мовлення з Москви.

У 1995 році в прямому ефірі Російської служби Бі-бі-сі з московської студії вперше прозвучала 15-хвилинна інформаційна програма "На цю годину", що об'єднала в собі випуск новин, огляди російської та британської преси, а також матеріали кореспондентів. Потім з'явився "Брифінг" - ранкова передача, яка стартувала як 45-хвилинка, а потім переросла у двогодинну програму. З 2000 року з Москви почала виходити й дискусійна програма "Радіус", яка спочатку протягом декількох років транслювалася з Лондона.

Сьогодні на передачі московській студії припадає понад 40% від загального обсягу радіомовлення Російської служби Бі-бі-сі.

Оновлення ефіру[ред.ред. код]

Протягом майже трьох десятиліть, починаючи з 1970-х, основною інформаційною програмою у мережі мовлення Російської служби вважалася радіохроніка поточних подій "Дивлячись з Лондону", яка складалася, головним чином, з попередньо записаних матеріалів, підготовлених лондонською редакцією. Однак з кожним роком ставало все очевиднішим, що подібна концепція мовлення все менше відповідає запитам цільової аудиторії. Із запуском тригодинної програми "Ранок на Бі-бі-сі", яка в 2004 році вперше вийшла в ефір з нового московського офісу на вулиці Бахрушина, почалося кардинальне оновлення мовлення Бі-бі-сі російською мовою. Значну частину програми складають матеріали на близьку слухачам внутрішньоросійськими тематику, а також з основних міжнародних темами дня, що супроводжуються коментарями експертів, інтерв'ю та дискусіями у прямому ефірі. Найважливішим елементом "Ранку на Бі-бі-сі" став безпосередній контакт команди журналістів з аудиторією: слухачі отримали можливість телефонувати у прямий ефір і висловлювати власну думку на актуальні теми дня.

У 2007 році на зміну радіохроніці "Дивлячись з Лондона" прийшла двогодинна інформаційно-аналітична програма "Вечір на Бі-бі-сі", у якій втілилася ідея одночасної роботи в прямому ефірі двох ведучих - з Лондона і з Москви. З квітня 2009 року ефірний час програми "Вечір на Бі-бі-сі" було збільшено до трьох годин. У березні 2009-го вперше вийшла в ефір нова програма півторагодинна Російської служби "П'ятий поверх", в якій по суботах і неділях ведучий разом з гостями підводить підсумки минулого тижня, обговорюючи різні теми, починаючи від політики і культури і закінчуючи новинами спорту.

Тематичні програми[ред.ред. код]

Одним з найважливіших елементів мовлення Російської служби Бі-бі-сі були тематичні передачі, якітрегулярно виходили в ефір практично з часу заснування служби аж до березня 2009 року. До них належали і музичні програми, і серіал "Сім'я Львових", що розповідав про побут британців, і літературні читання творів, які не могли бути опубліковані в СРСР, - Солженіцина, Войновича, Зінов'єва, Синявського і інших. Тематичні передачі представляли собою унікальний сплав російської просвітницької традиції і розробленої на Бі-бі-сі форми ретельно продуманого монтажу різних голосів і різних точок зору. Спочатку такі передачі перекладалися з англійської, але з 1970-х років все частіше і частіше їх готували самі співробітники Російської служби. Серед найвідоміших авторських тематичних програм, що виходили багато років на хвилях Російської служби Бі-бі-сі, - "Бабусина скриня" Сема Джонса, "Уест-Енд" Зіновія Зінніка, "Відкрита музика" Олександра Кана і "Англійський клуб" Наталії Рубінштейн і Ліз Барнс. Авторська програма Сєви Новгородцева "Севаоборот", дебют якої припав на 1987 рік, в останній раз прозвучала в прямому ефірі в 2005 році, а потім, до початку 2009-го, виходила в повторах. У лютому 2003 року в розкладі передач Російської служби з'явилася нова програма Сєви Новгородцева "БібіСєва", яка змінила "Рок-посіви", які проіснували 26 років. Однак, на відміну від "посіву", акцент у програмі "БібіСєва", що виходить з підзаголовком "Новини з людським обличчям», робиться не на музиці, а на найбільш важливих і цікавих суспільно-політичних новинах дня.

Російська служба Бі-Бі-Сі в FM-діапазоні та її партнери[ред.ред. код]

Протягом десятиліть Бі-бі-сі вела мовлення російською мовою головним чином у короткохвильовому діапазоні. Після розпаду СРСР з'явилася можливість організувати в Росії мовлення на середніх і ультракоротких хвилях, значно підвищивши таким чином якість звучання програм. На початку 1990-х років Російська служба Бі-бі-сі орендувала середньохвильові частоти 1260 Кгц в Москві та Петербурзі і 666 Кгц в Єкатеринбурзі, передачі на яких ідуть до цього дня. У 2006 і 2007 роках інформаційні програми Російської служби Бі-бі-сі можна було слухати також в FM-діапазоні на хвилях московських радіостанцій "Відкрите радіо", "Велике радіо", "Радіо Арсенал" і "Срібний дощ", а також у Санкт -Петербурзі на хвилі "Радіо Ленінград".

З початку 1990-х окремі тематичні програми Бі-бі-сі російською мовою регулярно з'являлися в ефірі інших російських радіостанцій, в тому числі на "Радіо Росії" і "Маяку". Багаторічна співпраця з російськими радіостанціями припинилося в 2007 році з не залежних від Бі-бі-сі причин.

Російська служба Бі-Бі-Сі в інтернеті[ред.ред. код]

Інтернет-домен Російської служби Бі-бі-сі був зареєстрований у січні 1998 року. Спочатку сайт bbcrussian.com, на якому розміщався розклад передач з координатами лондонській редакції, робила група ентузіастів з числа співробітників служби. Протягом наступних двох років на сайті з'явилася своя команда журналістів, що готувала і оновлюється новинні матеріали. З кінця 1990-х років почалося радіомовлення Російської служби Бі-бі-сі в інтернеті. У 2000 році керівництво Всесвітньої служби Бі-бі-сі вирішило розробити єдиний дизайн і запровадити єдину систему публікацій для сайтів усіх мовних служб. З осені 2000 року сайт Російської служби Бі-бі-сі став оновлюватися цілодобово сім днів на тиждень. Спочатку інтернет-сторінка Російської служби існувала у фіксованому форматі шириною 600 пікселів, проте в травні 2003 року дизайн сайту потерпів серйозні зміни, і ширина сторінки збільшилася до 800 пікселів. З березня 2006 року на сайті почали з'являтися новинні відеосюжети власного виробництва, які з весни 2009 року оновлюються в цілодобовому режимі. Крім того, з 2007 року на сайті bbcrussian.com з'явився Подкастинг. Сьогодні на головній сторінці сайту розміщені регулярно обновлювані подкасти: найкращі сюжети радіопрограм спортивна зведення, урок англійської мови та бізнес-новини, а також "Найкщраще з ранку", "П'ятий поверх" та "Бі-Бі-Сєва".

З квітня 2009-го сайт Російської служби знову повністю змінив свою зовнішність, перейшовши на фіксовану ширину 1024 пікселів. Відмінною особливістю сайту Російської служби Бі-бі-сі стали спецпроекти. Один із перших таких проектів побачив світ восени 2000 року і був присвячений катастрофі підводного човна "Курськ". В останні роки Російська служба щорічно публікує від 15 до 20 проектів у розділі "Аналітика". У 2001 році на сайті з'явився і почав розвиватися інтерактивний відділ, який запропонував російської інтернет-аудиторії регулярно обновлювані форуми з актуальними темами для обговорення. На початку 2007 року з запуском 20-хвилинної інтерактивної програми "Вам слово" учасники форумів Російської служби отримали можливість висловлювати свою точку зору і в радіоефірі, при цьому теми для обговорення задають на сайті самі учасники програми. З квітня 2009 року ефірний час програми "Вам Слово" було збільшено до однієї години, включаючи випуск новин.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]