Російський музей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Державний Російський музей
Spb 06-2012 MichaelPalace.jpg
Засновано 1895 рік
Розташування Санкт-Петербург, Інженерна вул., 4
Фонд понад 400 тис. експонатів
Директор Гусєв Володимир Олександрович (з 1988 року)
Сайт http://www.rusmuseum.ru/

Росі́йський музе́й (музей Олександра III) — найбільший музей російського мистецтва в світі, розташований у Санкт-Перетбурзі.

Історія музею[ред.ред. код]

Російський музей Олександра III було засновано керівництвом у 1895 році, відкрито для відвідувачів у 1898. За попередніми розрахунками музей створювали як історико-археологічний (на той час термін «археологія» означав вивчення старовини, у тому числі й пам'яток мистецтва) і художній музей. Музей було створено для того, щоб увічнити пам'ять імператора Олександра III, що помер у 1894 році, і надати досить повну уяву про художній і культурний стан Російської імперії.

Пожвавлення уваги до російського мистецтва починає формуватися в тодішньому суспільстві у першій третині XIX ст. У цей час зросла популярність виставок Академії мистецтв (вони влаштовувалися із 1824 року регулярно кожні три роки). Значну кількість зібрання музею в самій Академії склали роботи вихованців і професорів закладу. У 1810 році виник «Російський музеум» П. Свиньїна — (колекціонера й популяризатора російського мистецтва).

З 1801 року до імператорських зібрань починають надходити витвори тогочасних російських живописців. З часом виникла потреба відкриття залу національного живопису в Ермітажі. Невеликий за обсягом зал російського мистецтва було відкрито в 1825 році (до експозиції увійшли 16 картин). Пізніше ця колекція поповнилася за рахунок витворів Брюллова, Іванова й Айвазовського.

Проте зібрання Ермітажу належало імператору. І в 60-ті роки XIX ст., коли російська мистецтвознавча наука вивільнилася з-під впливу художньої критики, стало зрозуміло, що імператорська колекція дає недостатньо повний та однобічний погляд на національне мистецтво. Так виникла ідея створення незалежного від імператорської влади музею російського мистецтва.

У 1884 році І. Гончаров виступив із проектом створення музею національного російського мистецтва в Москві (у газеті «Голос» від 9 травня).

Проте, суспільна ініціатива отримала підтримку влади тільки наприкінці століття. 13 квітня 1895 року Микола II підписав Наказ, у якому йшлося про необхідність створення музею в Санкт-Петербурзі. Для цього проекту було дозволено використати Михайлівський Палац. У 1898 році до новоствореного музею було передано зібрання російського живопису з картинної галереї імператорського Ермітажу.

Ідея створення музею в Санкт-Петербурзі тоді була тісно пов'язана з імператором Олександром III. Він не був надто освіченою людиною, проте знався на мистецтві.

Будівля Російського музею[ред.ред. код]

Державна казна викупила за 4.000.000 рублів для майбутнього музею Михайлівський палац — шедевр доби російського ампіру, створений у 1819–1825 рр. архітектором Карлом Івановичем Россі. Інтер'єри палацу створювалися також під керівництвом Россі. Разом до виконання внутрішнього оздоблення будівлі було залучено найкращих майстрів ужиткового мистецтва й художників-декораторів.

У минулому палац належав князю Михайлу Павловичу, проте до кінця XIX ст. опинився майже покинутим.

У 1912–1916 рр. академік архітектури Бенуа Леонтій Миколайович створив і втілив проект додаткового корпусу музею, що виходить фасадом на Катерининський канал. Первісно парадна зала цієї будівлі використовувалась для тимчасових виставок.

Формування колекцій[ред.ред. код]

В період 1895–1917 рр. керівництво музею зайняло досить активні позиції задля отримання характерних чи уславлених зразків. Так, довгими клопотаннями музей отримав уславлену серію «Смолянок» художника Дмитра Левицького з палацу в Петергофі.

Складність ситуацій полягала в тому, що частка уславлений полотен деяких мистецьких течій вже розійшлася по приватним збіркам. Кращі твори деяких російських майстрів вже придбав для своє галереї Третьяков Павло — картини Левицького, Василя Сурикова, Левітана тощо.

За часів СРСР[ред.ред. код]

Пророк Самуїл. Фреска з Михайлівського Золотоверхого собора в Києві, 1112 р. Російський музей, Санкт-Петербург.

Колекції та їх характер суттєво змінилися та поповнилися за часів СРСР. Активно проведена націоналізація покинутих художніх зібрань та їх вивіз в Російський музей вирівняли збірки в порівнянні з Третьяковською галереєю. До Російського музею передали збірки живопису та малюнків майстрів академізму з колишнього музею Петербурзької Академії мистецтв, багатьох вельможних садиб та столичних палаців.

Суттєво поповнилися розділи творів передвижників, майстрів «Світу мистецтв» (російською — «Мира искусств») тощо. Майже наново був сформований розділ декоративно-ужиткового мистецтва, народних промислів, дерев'яної різби, фрагментів народної дерев'яної архітектури. Державний Російський музей зазнав менших політичних утисків, ніж столична Третьяковська галерея і мало брав в свої колекції політично ангажовані, примітивно агітаційні, холодно офіціозні твори соціалістичного реалізму, панівного стилю доби СРСР, нав'язаного керівництвом Кремля.

В роки послаблення комуністичної цензури, керівники Державного Російського музею першими почали збирати та купувати твори мистецтва російського авангарду та модерних течій, що значно розширило межі музейних зібрань.

Колекція малюнків[ред.ред. код]

До значних надбань музею належить колекція малюнків російських майстрів, де є

  • Іван Єрмєньов, який наважився малювати російських жебраків наприкінці 18 століття
  • низка малюнків майстрів академізму — від навчальних студій до самостійних композицій

Нові функції кордегардій Михайлівського замку[ред.ред. код]

Східний павільйон кордгардій.
Західний павільйон, фото 2012 року.

У комплекс споруд Державного Російського музею увійшла ціла низка історично значущих і мистецькі вартісних старовинних споруд. Серед них — дерев'яний будиночок Петра І початку 18 століття та його резиденція Літній палац, Строгановський палац (архітектор Вартоломей Растреллі) на Невському проспекті, Мармуровий палац (архітектор Антоніо Рінальді), комплекс споруд Інженерного замку (колишній Михайлівський замок, архітектор Василь Баженов. В колишній ансамбль споруд Інженерного замку досі входять дві кордегардії, чудернацькі двоповерхові споруди з опуклими фасадами і рідкісною стилістикою французького класицизму.

Нестача сучасно обладнаних приміщень для новітніх музейних функцій спонукала керіництво музею переобладнати функції колишніх кордегардій. Східний павільйон кордегардій віддадуть під дитячу філію музею. В межах освітньо-дозвільного плану з назвою «ARTдегардія» тут будуть студії для розвитку творчого потенціалу дітей і підлітків Петербурга.

Іншу функцію матиме Західний павільйн. Саме в ньому розмістять «Електронний Російський музей». Це нова музейна установа, і, як обіцяють очільники музею, ще не має аналогів в музейному світі. Окрім віртуальних екскурсій, візітерам і віддаленим споживачам буде надана віртуальна можливість зазирнути в низку музейних картин і експонатів. Центр в Західному павільйні також пов'яже в єдину мережу числені віртуальні філії Російського музею.

Серед новітніх завдань - і часткове відтворення картинної галереї Строгановськго палацу, уславленої колекції міста, творів мистецтва, здебільшого розпроданих за часів сталінськго режиму і лише частково збережених в Росії.

Ескізи пензля Валентина Сєрова[ред.ред. код]

Колекція скульптур.[ред.ред. код]

Ск. Джованні Бонацца, Ніч -скульптура з циклу «Перебіг доби», 1717 р. Літній сад.

Унікальною за повнотою стала колекція скульптур, активні розшуки якої музейні працівники не припиняли десятиліттями. Збірка має твори доби російського середньовіччя, доби реформ Петра І, бароко та класицизму, академізму, реалізму, новітніх течій 20 століття. За повнотою та якістю збірка займає одне з перших місць в Росії.

Нещодавно збірка отримала поповнення за рахунок передачі музею оригіналів скульптур Літнього саду. За планом, музей забирає до експозицій оригінали, а в саду виставлює копії (з міркувань збереження 300-річних оригіналів та запобігання вандалізму по відношенню до скульптур).

Галерея[ред.ред. код]

Худ. Богаєвський Костянтин Федорович, Тропічний пейзаж, 1906 р.

До зібрань музею входить колекція картин російських художників і зібрання скульптури; малюнки, гравюри, предмети прикладного мистецтва, значна кількість художніх пам'ятників Київської Русі.

У Музеї є такі відділення, як: відділення російського мистецтва XVIII століття, XIX століття, відділення нових течій та відділення християнських старовин.

Ікони[ред.ред. код]

Російське мистецтво XVIII століття[ред.ред. код]

Мистецтво XIX століття[ред.ред. код]

Натюрморти в збірці[ред.ред. код]

Російське мистецтво XX століття[ред.ред. код]

Директори Російського музею[ред.ред. код]

Філії Державного Російського музею[ред.ред. код]

Строгановський палац, фасад на Невський пр.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Російський музей. Музей Олександра III, АСТ — Москва, Полігон — Санкт-Петербург, 2006 (рос.)
  • Кий И. К., Русский музей, «Лениздат», Ленинград, 1987

Посилання[ред.ред. код]