Ртуть
Ртуть або Меркурій (англ. mercury, нім. Quecksilber n) — хімічний елемент. Символ Hg, атомний номер 80, атомна маса 200,59 а.о.м. Ртуть — сріблясто-білий важкий метал, рідкий при кімнатній температурі.
Зміст |
Загальна характеристика[ред.]
Тверда ртуть кристалізується в ромбоедричній ґратці. Густина твердої ртуті 14193 кг/м³ (при −38,9 °C), рідкої — 13520 кг/м³ (при 20 °C); tплав — 38,86 °C; tкип 356,66 °C. Діамагнітна. При взаємодії з металами, які ртуть змочує, утворюються амальґами — рідкі, напіврідкі або тверді сплави.
Хімічно ртуть малоактивна. При кімнатній температурі не окиснюється, при нагріванні до 300 °C окиснюється до HgO.
Середній вміст ртуті в земній корі 8,3·10−6 (мас). У земній корі ртуть переважно розсіяна. Ртуть отримують з ртутних, ртутно-стибієвих, ртутно-арсенових і ртутно-золотих руд, а також попутно з поліметалічних, вольфрамових і олов'яних. Відомо 20 мінералів ртуті, але промислове значення мають кіновар HgS(86,2 %), метацинабарит HgS (86,2 %), ртуть самородна Hg, блякла руда — шватцит (Hg,Cu)12•Sb4S13 (17 %), лівінгстоніт HgSb4S7 (22 %), кордероїт Hg3S2Cl2 (82 %) і каломель Hg2Cl2 (85 %), а також тиманіт (HgSe), колорадоїт (HgTe) і ін.
Ртуть широко застосовується при виготовленні різних приладів (барометри, термометри, манометри, вакуумні насоси, полярографи і ін.), в ртутних лампах, як рідкий катод у виробництві їдких лугів і хлору електролізом, як каталізатор при синтезі оцтової кислоти, для амальгамації золота і срібла. Крім того, сполуки ртуті застосовуються в медицині.
Історія[ред.]
Ртуть відома з прадавніх часів, згадується у працях Аристотеля, Теофраста, Плінія Старшого, Вітрувія та інших давніх учених. Латинська назва цього металу «гідраргірум», яку дав ртуті грецький лікар Діоскорид (I ст. до Р. Х.), означає в перекладі «срібна вода». У величезному палаці знаменитого своєю жорстокістю китайського імператора Цінь-Шіхуанді (259–210 р. до Р. Х.) були створені цілі рі
</gallery> ки і озера, наповнені чистою ртуттю. За легендою, цими (смертельно небезпечними для дихання) річками імператор пропливав з наложницями на прикрашених човнах. Масштабність цих побудов показує вже те, що палац Епан і гробницю імператора на горі Лішань будувало 700 000 засуджених на каторжні роботи.
Походження назви[ред.]
Латинська назва лат. hydrargyrum (Hg) походить від грец. ύδράργυρος «рідке срібло». Англійське Mercury походить від позначення елементу алхіміками.
В українські мові немає достовірної версії походження слова ртуть.
Поширення[ред.]
У земній корі ртуть переважно розсіяна. Ртуть отримують з ртутних, ртутно-стибієвих, ртутно-арсенових і ртутно-золотих руд, а також попутно з поліметалічних, вольфрамових і олов'яних. Відомо 20 мінералів ртуті, але промислове значення мають кіновар HgS(86,2 %), метацинабарит HgS (86,2 %), ртуть самородна Hg, блякла руда — шватцит (Hg,Cu)12•Sb4S13 (17 %), лівінгстоніт HgSb4S7 (22 %), кордероїт Hg3S2Cl2 (82 %) і каломель Hg2Cl2 (85 %), а також тиманіт (HgSe), колорадоїт (HgTe) і ін.
Отримання[ред.]
Ртуть отримують спалюванням кіноварі (сульфіду ртуті (II)). Цей спосіб застосовували ще алхіміки в давнину. Рівняння реакції горіння кіноварі:
HgS + O2 → Hg + SO2
Застосування[ред.]
Завдяки унікальним властивостям ртуть застосовується в металургії, хімічній промисловості, гальванічних елементах, гальванотехніці, медицині, сільському господарстві та багатьох інших галузях.
- Особливо велике значення має ртуть в лабораторній практиці. Вона застосовується в термометрах, манометрах, всіляких регулювальних пристроях і затворах. У лабораторії використовується електроліз з ртутним катодом, колонки з амальгованими металами, каломельний електрод порівняння і ртутно-кадмієвий елемент Вестона.
- Завдяки ртуті виник один із найзручніших і найчутливіших методів хімічного аналізу — полярографія. Ртуть застосовують для дослідження пористої структури вугілля, силікагелів та інших матеріалів.
- У вакуумній техніці. Ртутний дифузійний насос незамінний для створення глибокого вакууму (10-13 мм рт. ст.). Він застосовується в мас-спектрометрах, прискорювачах частинок, установках, які використовують фотоемісію або імітують умови космічного вакууму.
- В медицині. Ртуть — один з найсильніших антисептиків. Раніше лікарі часто користувалися рушниками, змоченими розчином сулеми HgCl2 — з метою дезінфекції. Застосовуються також мазі на основі сполук ртуті. У Ярослава Гашека описаний епізод, коли його улюблений поручик Лукаш заразився лишаєм, і Гашек вилікував поручика ртутною маззю, в результаті чого отримав медаль «За хоробрість». У ряді країн каломель Hg2Cl2 досі використовують як проносний засіб.
Хімічні властивості[ред.]
Ртуть здатна проявляти валентності 1 та 2 (що є незвичним, враховуючи її положення в періодичній системі). Ртуть можна окислити при нагріванні, але при високих температурах її оксид розпадається. Ртуть не реагує з кислотами з виділенням водню. Солі ртуті переважно нерозчинні у воді. Ртуть утворює амальгами — нестехіометричні сполуки з багатьма металами (найвідоміша — амальгама натрію).
Біологічна роль[ред.]
Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні. З потрапнянням до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється та залишається там на все життя. Встановлено максимально допустиму концентрацію парів ртуті: для житлових, дошкільних, навчальних і робочих приміщень — 0,0003 мг/м³; для виробничих приміщень — 0,0017 мг/м³. Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м³ викликає гостре отруєння організму людини. Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години: починається загальна слабкість, головний біль та підвищується температура; згодом — болі в животі, розлад шлунку, хворіють ясна. Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам'яті і головний біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, слабкість, сонливість; з'являються — головний біль, апатія й емоційна нестійкість; порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а у важких випадках — ноги і все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а тривалий її вплив викликає навіть божевілля.
Демеркуризація[ред.]
При розливі ртуті (в тому числі й з розбитого термометра) прийнято такий порядок дій:
- Організувати провітрювання.
- Стороннім покинути приміщення й обмежити туди доступ.
- Зібрати ртуть механічно (ганчіркою змоченою в олії).
- Не застосовуйте пилосос (інакше його доведеться викинути).
- Консультацію можна отримати телефоном у пожежників (служби порятунку).
- Обробити підлогу чи місце де розлилась ртуть розчином перманганату калію. (марганцівка) з розрахунку двох грамів перманганату калію на 1 літр води.
- Ртуть з медичних термометрів при попаданні в організм через органи шлунково-кишкового тракту не становить небезпеки, бо токсичні лише солі ртуті.
Утилізація предметів із вмістом ртуті[ред.]
МНС приймає градусники і ртуть, тільки якщо вони несуть шкоду здоров'ю людини. Цілі градусники не приймають.[1]
Приймають ртуть спеціальні підприємства, як правило, не безкоштовно. За один кілограм зданої ртуті потрібно буде заплатити 75 гривень, за один ртутний термометр 2,20 гривні, а за люмінесцентну лампу, яка також містить ртуть, потрібно заплатити 4,80 гривні.
Ртуть в Україні[ред.]
В Україні найважливішим і найдавнішим є Микитівське родовище ртуті, відкрите у 1879 і експлуатоване з 1885. Цинобра виступає тут у жильній, пластовій та прожилково-вкраплюваній формі, вміст ртуті в руді в сер. 0,4 %. Поклади Р. виступають у банях морфотектоніки району, що належить до гол. Донецької антисинкліналі, найпродуктивнішими є бані Чагарник і Софіївська. На базі микитівської руди працює ртутний комбінат, модернізований у 1960-их pp.
Продукція Р. до 1914 становила 300…400 т/рік (велику її частину експортовано); після війни й революції вона повільно відновлювалася (127 т у 1926), у 1935-40 її доведено річно до пр. 300 т (гіпотетичний попит в СРСР на Р. — 285 т). Після другої світової війни Микитівське родовище розбудоване. Виявлені у ньому запаси (до глибини 300 м) оцінювалися у 1927 на 6 000 т після введення глибокого буріння у 1960-их pp. вони дещо збільшилися. Продукція Р. в УРСР (чи СРСР) тепер не подається.
У 1960-их pp. в Україні розпочато розробку родовищ ртуті на Закарпатті (у межах Вулканічних Карпат), які виступають у олов'яно-цинкових рудовиявленнях, що належать до типу суміші метацинабаритів, карбонатів, гірського кристалу та цинобри. Розшуки ртуті відновлено також у Криму; перспективними можуть виявитися конгломерати ртутної мінералізації в сточищі Малого Салгиру та біля сіл Перевального і Веселого.
Цікаві факти[ред.]
- Quicksilver — побутовою англійською мовою перекладається як «ртуть», докладно перекладається як «швидке срібло», отримала свою назву через рідкий стан в нормальних для людини умовах.
- Меркурій — планета Сонячної системи, в перекладі з латинської мови звучить як ртуть, отримала свою назву за надто швидкий період обертання навколо Сонця, (Рік на Меркурїї триває всього 88 діб)
Див. також[ред.]
- Ртуть самородна
- Ртутні руди
- Диметилртуті — сполука ртуті, сильнодіюча отрута.
Примітки[ред.]
Література[ред.]
- Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
| Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

