Ртуть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Ртуть (Hg)
Атомний номер 80
Зовнішній вигляд
простої речовини		 Важка рідина
сріблясто-білого кольору
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)		 200.59 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 157 пм
Енергія йонізації
(перший електрон)		 1006.0(10.43) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Xe] 4f14 5d10 6s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 149 пм
Радіус йона (+2e) 110 (+1e) 127 пм
Електронегативність
(за Полінгом)		 2.00
Електродний потенціал Hg←Hg2+ 0.854В
Ступені окиснення 2, 1
Термодинамічні властивості
Густина 13.546 (@ +20 °C) г/см³
Питома теплоємність 0.138 Дж/(K моль)
Теплопровідність 8.3 Вт/(м К)
Температура плавлення 234.28 K
Теплота плавлення 2.295 кДж/моль
Температура кипіння 629.73 K
Теплота випаровування 58.5 кДж/моль
Молярний об'єм 14.8 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки ромбоедрична
Період ґратки 2.990 Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая 100.00 K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Uub Uut Uuq Uup Uuh Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Ртуть (рос. ртуть, англ. mercury, нім. Quecksilber n) — хімічний елемент. Символ Hg, атомний номер 80, атомна маса 200.59. Ртуть — сріблясто-білий важкий метал, рідкий при кімнатній температурі.

Зміст

[ред.] Загальна характеристика

Тверда ртуть кристалізується в ромбоедричній ґратці. Густина твердої Р. 14193 кг/м3 (при −38,9 °C), рідкої — 13520 кг/м3 (при 20 °C); tплав — 38,86 °C; tкип 356,66 °C. Діамагнітна. При взаємодії з металами, які Р. змочує, утворюються амальґами — рідкі, напіврідкі або тверді сплави.

Хімічно ртуть малоактивна. При кімнатній т-рі не окиснюється, при нагріванні до 300 °C окиснюється до HgО.

Середній вміст ртуті в земній корі 8,3•10—6 (мас). У земній корі Р. переважно розсіяна. Ртуть отримують з ртутних, ртутно-стибієвих, ртутно-арсенових і ртутно-золотих руд, а також попутно з поліметалічних, вольфрамових і олов'яних. Відомо 20 мінералів ртуті, але промислове значення мають кіновар HgS(86,2 %), метацинабарит HgS (86,2 %), ртуть самородна Hg, блякла руда — шватцит (Hg,Cu)12•Sb4S13 (17 %), лівінгстоніт HgSb4S7 (22 %), кордероїт Hg3S2Cl2 (82 %) і каломель Hg2Cl2 (85 %), а також тиманіт (HgSe), колорадоїт (HgТе) і ін.

Р. широко застосовується при виготовленні різних приладів (барометри, термометри, манометри, вакуумні насоси, полярографи і ін.), в ртутних лампах, як рідкий катод у виробництві їдких лугів і хлору електролізом, як каталізатор при синтезі оцтової кислоти, для амальгамації золота і срібла. Крім того, сполуки Р. застосовуються в медицині.

[ред.] Історія

Ртуть відома з прадавніх часів.

[ред.] Походження назви

Латинська назва лат. hydrargyrum (Hg) походить від грец. ύδράργυρος „рідке срібло“. Англійське Mercury походить від позначення елементу алхіміками.
В українські мові немає достовірної версії походження слова ртуть.

Символ меркурія для позначення ртуті.

[ред.] Поширення

У земній корі Р. переважно розсіяна. Ртуть отримують з ртутних, ртутно-стибієвих, ртутно-арсенових і ртутно-золотих руд, а також попутно з поліметалічних, вольфрамових і олов’яних. Відомо 20 мінералів ртуті, але промислове значення мають кіновар HgS(86,2%), метацинабарит HgS (86,2%), ртуть самородна Hg, блякла руда – шватцит (Hg,Cu)12•Sb4S13 (17%), лівінгстоніт HgSb4S7 (22%), кордероїт Hg3S2Cl2 (82%) і каломель Hg2Cl2 (85%), а також тиманіт (HgSe), колорадоїт (HgТе) і ін.

[ред.] Отримання

Ртуть отримують спалюванням кіноварі (сульфіду ртуті (II)). Цей спосіб застосовували ще алхіміки в давнину. Рівняння реакції горіння кіноварі:
HgS + O2 → Hg + SO2

Краплина ртуті
Кіновар (англ. cinnabar)

[ред.] Застосування

Р. широко застосовується при виготовленні різних приладів (барометри, термометри, манометри, вакуумні насоси, полярографи і ін.), в ртутних лампах, як рідкий катод у виробництві їдких лугів і хлору електролізом, як каталізатор при синтезі оцтової кислоти, для амальгамації золота і срібла. Крім того, сполуки Р. застосовуються в медицині.

[ред.] Хімічні властивості

Ртуть здатна проявляти валентності 1 та 2. (що є незвичним враховуючи її положення в періодичній системі). Ртуть можна окислити при нагріванні, але при високих температурах її оксид розпадається. Ртуть не реагує з кислотами з виділенням водню. Солі ртуті переважно нерозчинні у воді. Ртуть утворює амальгами - нестехіометричні сполуки з багатьма металами (найвідоміша - амальгама натрію)

[ред.] Біологічна роль

Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні. З попаданням до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється та залишається там на все життя. Встановлено максимально припустиму концентрацію парів ртуті: для житлових, дошкільних, учбових і робочих приміщень - 0,0003 мг/м3; для виробничих приміщень - 0,0017 мг/м3. Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м3 викликає гостре отруєння організму людини. Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години: починається загальна слабкість, головний біль та підвищується температура; згодом - болі в животі, розлад шлунку, хворіють ясна. Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам'яті і головний біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, слабкість, сонливість; з'являються - головний біль, апатія й емоційна нестійкість; порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а у важких випадках - ноги і все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а довгий вплив її викликає навіть божевілля.

[ред.] Демеркуризація


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


При розливі ртуті (в т.ч. й з розбитого термометра) прийнято такий порядок дій:

  • Організувати провітрювання
  • Стороннім покинути приміщення й обмежити туди доступ
  • Зібрати ртуть механічно (ганчіркою змоченою в олії)
  • Не застосовуйте пилосос (інакше його доведеться викинути)
  • Консультацію можна отримати по телефону у пожежників (служби порятунку)

[ред.] Ртуть в Україні

На Україні найважливішим і найдавнішим є Микитівське родовище P., відкрите у 1879 і експлуатоване з 1885. Цинобра виступає тут у жильній, пластовій та прожилково-вкраплюваній формі, вміст Р. у руді в сер. 0,4%. Поклади Р. виступають у банях морфотектоніки району, що належить до гол. Донецької антисинкліналі, найпродуктивнішими є бані Чагарник і Софіївська. На базі микитівської руди працює ртутний комбінат, модернізований у 1960-их pp.

Продукція Р. до 1914 становила 300 до 400 т річно (велику її частину експортовано); по війні й революції вона повільно відновлялася (127 т у 1926), у 1935-40 її доведено річно до бл. 300 т (гіпотетичний попит в СРСР на Р. — 285 т). По другій світовій війні Микитівське родовище розбудоване. Виявлені у ньому запаси (до глибини 300 м) оцінювалися у 1927 на 6 000 т. після введення глибокого буріння у 1960-их pp. вони дещо збільшилися. Продукція Р. в УРСР (чи СРСР) тепер не подається.

У 1960-их pp. в Україні розпочато розробку родовищ Р. на Закарпатті (у межах Вулканічних Карпат), які виступають у олив'яно-цинкових рудовиявленнях, що належать до типу суміші метацинабаритів, карбонатів, гірського кристалу та цинобри. Розшуки Р. відновлено також в Криму; перспективними можуть виявитися конґльомерати ртутної мінералізації в сточищі Малого Салгиру та б. сіл Перевального і Веселого.

[ред.] Дивись також

[ред.] Література


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%82%D1%83%D1%82%D1%8C
Особисті інструменти