Ртуть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ртуть (Hg)
Атомний номер	80
Зовнішній вигляд	Важка рідина сріблясто-білого кольору
Властивості атома
Атомна маса (молярна маса)	200.59 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома	157 пм
Енергія іонізації (перший електрон)	1006.0(10.43) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація	[Xe] 4f14 5d10 6s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус	149 пм
Радіус іона	(+2e) 110 (+1e) 127 пм
Електронегативність (за Полінгом)	2.00
Електродний потенціал	Hg←Hg2+ 0.854В
Ступені окиснення	2, 1
Термодинамічні властивості
Густина	13.546 (@ +20°C) г/см³
Питома теплоємність	0.138 Дж/(K моль)
Теплопровідність	8.3 Вт/(м К)
Температура плавлення	234.28 K
Теплота плавлення	2.295 кДж/моль
Температура кипіння	629.73 K
Теплота випаровування	58.5 кДж/моль
Молярний об'єм	14.8 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки	ромбоедрична
Період ґратки	2.990 Å
Відношення c/a	n/a
Температура Дебая	100.00 K
Періодична система елементів H He Li Be B C N O F Ne Na Mg Al Si P S Cl Ar K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Uub Uut Uuq Uup Uuh Uus Uuo * La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu ** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Зміст 1 Загальна характеристика 2 Історія 3 Походження назви 4 Поширення 5 Отримання 6 Застосування 7 Біологічна роль 8 Ртуть в Україні 9 Дивись також 10 Література

[ред.] Загальна характеристика

Ртуть (рос. ртуть, англ. mercury, нім. Quecksilber n) – хімічний елемент. Символ Hg, ат. Н. 80, ат. м. 200,59. Р. – сріблясто-білий важкий метал, рідкий при кімнатній т-рі. Тверда Р. кристалізується в ромбоедричній ґратці. Густина твердої Р. 14193 кг/м³ (при –38,9 °С), рідкої – 13520 кг/м³ (при 20°С); t_плав – 38,86 °С; t_кип 356,66 °С. Діамагнітна. При взаємодії з металами, які Р. змочує, утворюються амальґами – рідкі, напіврідкі або тверді сплави. Хімічно Р. малоактивна. При кімнатній т-рі не окиснюється, при нагріванні до 300 °С окиснюється до HgО. Сер. вміст Р. в земній корі 8,3•10^—6 (мас). У земній корі Р. переважно розсіяна. Ртуть отримують з ртутних, ртутно-стибієвих, ртутно-арсенових і ртутно-золотих руд, а також попутно з поліметалічних, вольфрамових і олов’яних. Відомо 20 мінералів ртуті, але промислове значення мають кіновар HgS(86,2%), метацинабарит HgS (86,2%), ртуть самородна Hg, блякла руда – шватцит (Hg,Cu)₁₂•Sb₄S₁₃ (17%), лівінгстоніт HgSb₄S₇ (22%), кордероїт Hg₃S₂Cl₂ (82%) і каломель Hg₂Cl₂ (85%), а також тиманіт (HgSe), колорадоїт (HgТе) і ін. Р. широко застосовується при виготовленні різних приладів (барометри, термометри, манометри, вакуумні насоси, полярографи і ін.), в ртутних лампах, як рідкий катод у виробництві їдких лугів і хлору електролізом, як каталізатор при синтезі оцтової кислоти, для амальгамації золота і срібла. Крім того, сполуки Р. застосовуються в медицині.

[ред.] Історія

[ред.] Походження назви

[ред.] Поширення

У земній корі Р. переважно розсіяна. Ртуть отримують з ртутних, ртутно-стибієвих, ртутно-арсенових і ртутно-золотих руд, а також попутно з поліметалічних, вольфрамових і олов’яних. Відомо 20 мінералів ртуті, але промислове значення мають кіновар HgS(86,2%), метацинабарит HgS (86,2%), ртуть самородна Hg, блякла руда – шватцит (Hg,Cu)₁₂•Sb₄S₁₃ (17%), лівінгстоніт HgSb₄S₇ (22%), кордероїт Hg₃S₂Cl₂ (82%) і каломель Hg₂Cl₂ (85%), а також тиманіт (HgSe), колорадоїт (HgТе) і ін.

[ред.] Отримання

[ред.] Застосування

Р. широко застосовується при виготовленні різних приладів (барометри, термометри, манометри, вакуумні насоси, полярографи і ін.), в ртутних лампах, як рідкий катод у виробництві їдких лугів і хлору електролізом, як каталізатор при синтезі оцтової кислоти, для амальгамації золота і срібла. Крім того, сполуки Р. застосовуються в медицині.

[ред.] Біологічна роль

Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні. З попаданням до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється та залишається там на все життя. Встановлено максимально припустиму концентрацію парів ртуті: для житлових, дошкільних, учбових і робочих приміщень - 0,0003 мг/м³; для виробничих приміщень - 0,0017 мг/м³. Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м³ викликає гостре отруєння організму людини. Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години: починається загальна слабкість, головний біль та підвищується температура; згодом - болі в животі, розлад шлунку, хворіють ясна. Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам'яті і головний біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, слабкість, сонливість; з'являються - головний біль, апатія й емоційна нестійкість; порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а у важких випадках - ноги і все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а довгий вплив її викликає навіть божевілля.

[ред.] Ртуть в Україні

На Україні найважливішим і найдавнішим є Микитівське родовище P., відкрите у 1879 і експлуатоване з 1885. Цинобра виступає тут у жильній, пластовій та прожилково-вкраплюваній формі, вміст Р. у руді в сер. 0,4%. Поклади Р. виступають у банях морфотектоніки району, що належить до гол. Донецької антисинкліналі, найпродуктивнішими є бані Чагарник і Софіївська. На базі микитівської руди працює ртутний комбінат, модернізований у 1960-их pp.

Продукція Р. до 1914 становила 300 до 400 т річно (велику її частину експортовано); по війні й революції вона повільно відновлялася (127 т у 1926), у 1935-40 її доведено річно до бл. 300 т (гіпотетичний попит в СРСР на Р. — 285 т). По другій світовій війні Микитівське родовище розбудоване. Виявлені у ньому запаси (до глибини 300 м) оцінювалися у 1927 на 6 000 т. після введення глибокого буріння у 1960-их pp. вони дещо збільшилися. Продукція Р. в УРСР (чи СРСР) тепер не подається.

У 1960-их pp. в Україні розпочато розробку родовищ Р. на Закарпатті (у межах Вулканічних Карпат), які виступають у олив'яно-цинкових рудовиявленнях, що належать до типу суміші метацинабаритів, карбонатів, гірського кристалу та цинобри. Розшуки Р. відновлено також в Криму; перспективними можуть виявитися конґльомерати ртутної мінералізації в сточищі Малого Салгиру та б. сіл Перевального і Веселого.

[ред.] Дивись також

• ртуть самородна
• ртутні руди

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
• Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)

Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.