Рубенс. Штудія до портрета священника

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Штудія до портрета священника»
Творець: Пітер Пауль Рубенс
Час створення: 1628 (?)
Розміри: 38,8 х 28,0 см[1]
Матеріал: папір
Техніка: малювання
Жанр: портрет
Зберігається: Санкт-Петербург, Росія
Музей: Ермітаж

Рубенс. Штудія до портрета священника — цілком закінчений малюнок до портрета священника зі збірок Ермітажу.

Опис малюнка[ред. | ред. код]

На папері в розмір великого альбомного аркуша зображення католицького священника. Папір старовинний, сіро-рожевого тону. Малюнок виконано чорними та білими пастелями. Персонаж поданий боком, в правій руці якого книга, необхідна сторінка закладена пальцем. Поза спокійна, невимушена, як і погляд персонажа вбік ліворуч.


Історія побутування і дослідження[ред. | ред. код]

Малюнок прийшов до збірок Імператорського Ермітажу 1768 року разом із колекцією малюнків графа Кобенцля, управителя Південних Нідерландів. В каталозі-рукопису колекції Кобенцля позначений як малюнок Рубенса. Але атрибуція портребувала нових досліджень і новітніх підтверджень.

Бо іспанський вигляд моделі зародив сумніви. І дослідник Доброклонський М.В. 1961 року оприлюднив малюнок з позначкою — автор Франсіско де Сурбаран (?) [2].

Але детально пророблений малюнок, практично штудія до портрета, незважаючи на чіткий «силует» і «іспанськість» моделі, виконаний дуже живописно. Особливо це помітно в сутані і в тіні за кріслом, де майже не помітна штриховка. «Іспанськість» моделі ще не ознака приналежності малюнка іспанському художнику. Іспанська імперія десятиліттями приваблювала іноземних майстрів можливостями заробити гроші і перспективами кар'єри і творчості. Серед них ціла низка нідерландських, німецьких, італійських художників. В цьому переліку скульптори, архітектори, ливарники, садівники, майстри-декоратори, а також майстри значної художньої обдарованості — Антоніс Мор [3], Ель Греко[4], послідовник Мікеланджело Симон Перейнс . Двічі відвідав Іспанію і фламандець Пітер Пауль Рубенс. В свій другий візит він виконав декілька портретів іспанських світських і духовних осіб[2]. Адже від низки пихатих і впливових осіб Іспанії залежала тоді доля його батьківщини - Південних Нідерландів (Фландрії). Створенню портретів передували малюнки, бо не кожний із портретованих мав час довго позувати художнику.

Стилістичний аналіз малюнка доводив, що його створив таки не Франсіско де Сурбаран, а Рубенс. Бо живописна трактовка моделі і закладений пальцем молитовник неодноразово зустрічаються в малюнках і творах саме фламандського майстра[5]. Малюнок не підписаний і не датований, бо закінченим твором в роки життя Рубенса вважали картину олійними фарбами. Картини і підписували, і датували[2]. Малюнок датують 1628 роком - роком другого візиту Рубенса в Іспанію[5].

Джерела[ред. | ред. код]

  • Варшавская М.Я. «Рубенс и его картины в Эрмитаже », М.-Л, «Искусство», 1940
  • Государственный Эрмитаж. Каталог «Рисунки фламандской школы 17-18 веков», авт-составитель М.В. Доброклонский, М., «Искусство»», 1955
  • Кузнецов Ю. «Рисунки Рубенса», М., « Советский художник», 1965
  • Никулин Н.Н. Каталог «Нидерландская живопись 15-16 веков в Эрмитаже», Ленинград, «Аврора», 1972
  • Комплект открыток «The Drawings by Rubens‎», Ленинград, «Аврора», 1977
  • Сборник «Петер Пауль Рубенс. Письма. Документы. Суждения современников», серия «Мир художника», м, «Искусство», 1977
  • Сборник «Западноевропейское искусство 17 века», Ленинград, «Искусство», 1981
  • Каптерева Т.П. «Искусство Испании», М., 1989
  • ж. «Художник», сентябрь, 1990 (Т. Седова, статья «Питер Пауль Рубенс»)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Комплект открыток «The Drawings by Rubens‎», Ленинград, «Аврора», 1977
  2. а б в Сборник «Западноевропейское искусство 17 века», Ленинград, «Искусство», 1981, с. 21
  3. Никулин Н.Н. Каталог «Нидерландская живопись 15-16 веков в Эрмитаже», Ленинград, «Аврора», 1972, с. 134
  4. Каптерева Т.П. «Искусство Испании», М., 1989. с. 290
  5. а б Сборник «Западноевропейское искусство 17 века», Ленинград, «Искусство», 1981, с. 22