Рубі (тип атомних підводних човнів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ПЧА типу Рубі
FS Saphir 03.jpg
Човен “Сапфір (S 602)”
Під прапором Франція Франція
Спуск на воду 1976–1993 рр (6 човнів)
Основні характеристики
Тип корабля Підводні човни атомні багатоцільові (ПЧА)
Класифікація НАТО SSN Rubis
Швидкість (надводна) 15 вузлів (27 км/год)
Швидкість (підводна) 25 вузлів (46 км/год)
Робоча глибина занурення 300 м
Гранична глибина занурення ? м
Автономність плавания 45-60 діб
Екіпаж 57 осіб (18 офіцерів)
Вартість $ 2 100 000 000, за 6 човнів
Розміри
Водотоннажність надводна 2410 т.
Водотоннажність підводна 2607 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 73,6 м
Ширина корпусу найб. 7,6 м
Середня осадка (по КВЛ) 6,4 м
Силова установка
  • один гребний шестилопасний низькооборотний гвинт,
  • один ядерний реактор CAS 48MW потужністю 48000 к.с. (36000 кВт),
  • дві турбіни потужністю по 5100 к. c (3950 kW)
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
Носові: 4 ТА калібру 550-мм (14 торпед L5/F17 або міни
Ракетне озброєння 14 крилатих ракет Екзосет SM39, замість торпед
Commons-logo.svg Зображення на Вікісховищі

Рубі (Rubis) — тип багатоцільових атомних підводних човнів ВМС Франція. З 1976 по 1993 рік на верфях фірми DCN (Cherbourg) було побудовано 6 підводних човнів типу «Рубі». Човни проекту є найменшими в світі із всіх атомних човнів, що зараз перебувають на озброєнні.

Історія[ред.ред. код]

Після створення стратегічних ракетоносців типу «Редутабль» у Франції почалися роботи зі створення першого покоління багатоцільових атомних підводних човнів. Ескізна стадія проекту була завершена до 1972 року, а в 1973 році уряд Франції ухвалив рішення про будівництво серії підводних човнів із цього проекту. Човни отримали імена дорогоцінних каменів.

Сума контракту на побудову 6 одиниць становила $ 2 100 000 000, що лише ненабагато перевершує вартість одного американського ПЧА типу «Сівульф-2», таким чином французькі ПЧА вийшли одними з найдешевших у світі. Головний човен проекту був закладений 11 грудня 1976 року під назвою «Provence» «Прованс»), пізніше він був перейменований на «Rubis» Рюбі, (рубін). У 1979 році «Рубі» був спущений на воду. Відбулася закладення другого човна проекту після добудови і випробування першого човна «Рубі», котрий показав себе шумнішим, ніж очікувалося, тому була розпочата програма «Аметист», назва якої розшифровується AME — lioration,T — actique, Hy — drodynamique, S — ilence, T — ransmission, E — coute і перекладається як «поліпшення, тактика, гідродинаміка, тиша, поширення, акустика». Відповідно до цієї програми, п'ятий човен проекту, за випадковим збігом[1] названий «Amethyste» був побудований за зміненим проектом. «Аметист» став на 1,5 метра довше за попередника, отримав носову частину зміненої форми, в якій розмістилася сферична антена гідроакустичної станції, буксировану антену. Рубка стала більш обтічної форми, ширше застосування звукоізолюючих матеріалів, електроніка човна була оновлена у порівнянні з попередниками. З аналогічними доробками був побудований і шостий човен, «Perle», а після того, як доробки були визнані успішними, відповідно до проекту «Аметист» переобладнали й інші чотири човни проекту. Разом із цими доробками було змінено і призначення субмарин. Якщо спочатку вони призначалися для боротьби з надводними кораблями, то тепер «Рюбі» стали позиціонуватися як протичовнові кораблі.

Конструкція[ред.ред. код]

Проект «Рубі» багато в чому схожий на дизель-електричні ПЧ типу «Агоста»: на їхній базі спроектована конструкція корпусу, системи озброєння, управління та акустики. Повна водотоннажність становила 2670 тонн, таким чином човни типу «Рюбі» стали найменшими бойовими АПЧ у світі. До модифікації надводна водотоннажність кораблів становила 2388 тонн, після переобладнання за проектом «Аметист» вона зросла до 2410 тонн.

схема проекту

Корпус має змішану конструкцію: на більшій частині довжини човен однокорпусний, тільки в районах торпедного та електромеханічного відсіків — двокорпусний. Поперечні перегородки розділяють внутрішній простір човна на п'ять відсіків:

  1. Торпедний відсік, стелажі для боєкомплекту.
  2. Центральний пост, управління рухом, навігація, житлові приміщення, акумуляторні батареї та допоміжне обладнання.
  3. Ядерний реактор, паровиробляюча установка.
  4. Турбогенераторний.
  5. Електромеханічний. Горизонтальні рулі змонтовані на зміщеній до носового краю рубці. Всередині неї розміщуються шахти перископів, антени радіолокації і радіозв'язку.
Висувні пристрої на «Casabianca»
Навігаційний пост

Незважаючи на порівняно невеликі розміри, екіпаж човна розміщений із комфортом. Кожен член екіпажу має власне ліжко. Відокремлена від кубриків їдальня використовується як приміщення для колективного відпочинку та спілкування. Потужна опріснювальна установка дозволяє не лімітувати витрату води. Кожен човен має два штатні екіпажі, «Червоний» і «Синій», які по черзі несуть бойове чергування.

Озброєння[ред.ред. код]

Торпедний відсік човна «Аметист»

Енергетичне обладнання[ред.ред. код]

Невеликі розміри човна зумовили створення реактора зменшеної потужності, що дозволило використовувати природну циркуляцію теплоносія першого контуру майже на всіх режимах роботи. Таким чином, була підвищена надійність енергетичної установки, а відсутність шуму насосів сприятливо позначилося на акустичній скритності човна. Один реактор моделі CAS 48MW забезпечує теплову потужність у 48 мегават. Два турбогенератори перетворюють теплову енергію в електричну. Для живлення загальночовнової мережі використовується змінний струм, а гребний електродвигун працює від постійного струму. Резервна система складається з допоміжного електродвигуна, який може живитися від акумуляторних батарей або допоміжного дизель-генератора. В рух човен приводиться одним багатолопатевим малошумним гребним гвинтом збільшеного діаметру.

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання[ред.ред. код]

Базування[ред.ред. код]

Усі шість побудованих човнів типу входять до складу ВМС Франції і базуються в Тулоні.

Експлуатація[ред.ред. код]

Підводні човни типу регулярно виходять в автономні походи в Атлантичний океан. Стандартна тривалість походу становить 45 діб, за необхідності автономність зростає до 60 діб. Після повернення на базу човни проходять тритижневий міжпохідний період обслуговування й ремонту і знову виходять у похід.

Бойове використання[ред.ред. код]

Інциденти[ред.ред. код]

Сучасний статус[ред.ред. код]

Усі човни типу перебувають у складі ВМС Франції

Оцінка проекту[ред.ред. код]

Представники[ред.ред. код]

Спочатку планувалося будівництво восьми кораблів, проте у зв'язку з нестачею фінансів будівництво двох кораблів (Diamant S607 і Turquoise S608) було скасовано.

Назва Завод. № Закладний Спущений на воду Переданий флоту Виведений з флоту
Rubis (S 601) Рубі S 601 11 грудня 1976 7 липня 1979 23 лютого 1989 в складі ВМС Франції
Saphir (S 602) Сапфір S 602 1 вересня 1979 1 вересня 1981 6 липня 1984 в складі ВМС Франції
Casabianca (S 603) Касабянка S 603 19 вересня 1981 22 грудня 1984 13 травня 1987 в складі ВМС Франції
Emeraude (S 604) Емерайт S 604 4 березня 1983 12 квітня 1986 15 вересня 1988 в складі ВМС Франції
Amethyste (S 605) Аметист S 605 31 жовтня 1984 14 травня 1988 20 березня 1992 в складі ВМС Франції
Perle (S 606) Перл S 606 27 березня 1987 22 вересня 1990 7 липня 1993 в складі ВМС Франції
Diamant (S 607) Діамант S 607 будівництво скасовано
Turquoise (S 608) Тургуіс S 608 будівництво скасовано

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. А. Е. Тарас подводный флот 1955–2005 М. АСТ-Харвест, 2006 стр. 98-99 ISBN 985-13-8436-4

Література[ред.ред. код]

  • А. Е. Тарас Атомный подводный флот 1955–2005. — М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2006. — 216 с. — ISBN 985-13-8436-4
  • Chris Chant: Moderne Unterseeboote Technik-Taktik-Bewaffnung, Motorbuchverlag, Stuttgart, 1. Auflage 2005, ISBN 3-7276-7150-5
  • Robert Hutchinson: KAMPF UNTER WASSER — Unterseeboote von 1776 bis heute, Motorbuchverlag, Stuttgart, 1. Auflage 2006, ISBN 3-613-02585-X
  • Werner Globke(Hrsg.): Weyers Flottentaschenbuch / Warships of the World — Fleet Handbook, Bernard & Graefe Verlag, Bonn, 66. Jahrgang 2005–2007, ISBN 3-7637-4517-3

Ресурси інтернету[ред.ред. код]