Рувензорі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рувензорі
Орнітолог Джеймс П. в горах Рувензорі, 1925 р.

Рувензо́рі (Ruwenzori) або Рвензо́рі (Rwenzori) — гірський ланцюг у Східній Африці і Центральній Африці, на кордоні Уганди і Демократичної Республіки Конго. Можливо це саме той гірський хребет, який раніше називали "Місячні гори" і античними географами вказувався як витік Нілу.

Географія[ред.ред. код]

Гори Рувензори розташовані в західній частині Східно-Африканської рифтової системи. Складені докембрійськими кристалічними породами. На південь від хребта - озеро Едвард і Джордж, на заході протікає річка Семлікі, що впадає в озеро Альберт, яке розташоване на північний схід від хребта.

Довжина хребта 120 км, ширина — 50 км. Хребет включає 6 основних вершин: Маргерита (Стенлі) 5109 м, Спік 4890 м, Бейкер 4843 м, Емін 4798 м, Гессі 4715 м і Луїджі та Савоя 4627 м. Вершина Стенлі - третя за висотою вершина Африки після Кіліманджаро та гори Кенія. Гори Рувензорі маєть не вулканічне походження. Вершини Рувензорі вкриті хмарами 300 днів на рік.Підносячи свої вершини на висоту понад 5 км над рівнем моря, він утворює потужний бар'єр на шляху повітряних течій, що викликає конденсацію вологи. Густі хмари оперізують Рувензорі суцільним кільцем і нависають над навколишньою місцевістю. З бар'єрною роллю Рувензорі пов'язана велика кількість опадів на його схилах і в середній частині долини Семлікі, що безпосередньо прилягає до західного підніжжя масиву.

В 1906 році число льодовиків становило 43 і їх площа була 7,5 км² — половина всієї площі заледеніння в Африці. За даними БСЭ площа льодовиків 5 км².В 1957-1961 рр, за даними гляціологічних експедицій які вивчали тут зледеніння тоді, тут налічувалося 37 льодовиків. В 2005 р. площа заледеніння - 1,5 км² і присутня тільки на 3 горах. У 2020 р. льодовики зникнуть.

Стенлі, який наприкінці минулого століття відкрив Рувензорі, так описує його: "Трапляється, що за пів години до заходу сонця вітер зганяє хмари, і тоді один пік за іншим з'являється в синьому небі, одна за іншою оголюються потужні вершини; білосніжні поля і все хвилясте громаддя сяє у повній своїй величі, поки не сутеніє і темна ніч не вкриє його ще темнішим шатром.

Ці короткі - надто кородкі - хвилини, коли дивишся на чудового "Творця дощу" чи "Царя хмар", як ваконжу величають свою укутану туманами гору, сповнюють глядача таким відчуттям, начебто він зазирнув у відкриті небеса".

Галерея[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Масив відкритий у 1876 р. експедицією Генрі Мортоном Стенлі.

Посилання[ред.ред. код]