Руденко Микола Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Руденко Микола Данилович
Rudenko ND.jpg
Народився 19 грудня 1920(1920-12-19)
селище Юр'ївка,
Лутугинський район,
Луганська область
Помер 1 квітня 2004(2004-04-01) (83 роки)
місто Київ
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Нагороди
Герой України (орден Держави) Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1993
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Червоної Зірки
Орден Вітчизняної війни I ступеня

Мико́ла Дани́лович Руде́нко (*19 грудня 1920, Юр'ївка — †1 квітня 2004, Київ) — український письменник, філософ, громадський діяч, засновник Української Гельсінської Групи. Герой України.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 19 грудня 1920 року в селищі Юр'ївці (тепер Лутугинського району, Луганської області).

Учасник радянсько-німецької війни під час якої був важко поранений.

Після виходу збірки віршів «З походу» (1947) прийнятий до Спілки письменників України. Працював відповідальним секретарем видавництва «Радянський письменник», редактором журналу «Дніпро», секретарем парткому СПУ.

1949 — під час сталінської кампанії проти «космополітів» відмовився негативно характеризувати єврейських письменників, яких вимагали виключити зі СПУ.

1970-ті роки — активно залучився до захисту прав людини, в тому числі національних. Підтримує стосунки з московськими дисидентами. Член Радянського відділення «Міжнародної амністії».

1974 — виключений з КПРС за критику марксизму та правозахисну діяльність.

1975 — виключений зі СПУ.

1975 — заарештований за «антирадянську пропаганду», але з нагоди 30-ї річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні амністований як учасник війни.

Був одним із трьох першозасновників і першим головою Української Гельсінської Групи. Після консультацій з П.Григоренком, О.Мешко, О.Бердником, Л.Лук'яненком, І.Кандибою, О.Тихим, М.Матусевичем, М.Мариновичем, Н.Строкатою 9 листопада 1976 р. М.Руденко провів на квартирі А. Д. Сахарова в Москві прес-конференцію для іноземних журналістів, де оголосив про створення УГС.

5 лютого 1977 р. — заарештований у Києві й етапований до Донецька, де було порушено справу проти нього і О.Тихого. Суд відбувся 23 червня — 1 липня 1977 р. Руденка засудили до 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання за так звану «антирадянську агітацію і пропаганду». Твори Руденка були кваліфіковані як «наклеп на радянську владу». Рішенням Головліту (1978) всі його твори були вилучені з продажу та з бібліотек СРСР.

1987 — під тиском громадськості звільнений. Емігрував за кордон — спочатку до Німеччини, потім до США. Працював на радіостанціях «Свобода», «Голос Америки».

1988 — позбавлений громадянства СРСР.

7 вересня 1990 — повернувся в Україну. Відновлений у громадянстві, реабілітований.

1993 — за роман «Орлова балка» йому присуджено Державну премію України ім. Т.Шевченка в галузі літератури.

З 1997 р. — член Республіканської Християнської партії.

1998 — вийшли книги «Найбільше диво — життя. Спогади» та «Енергія прогресу. Нариси з фізичної економії».

Могила Миколи Руденка

Після повернення в Україну мешкав у Києві у будинку письменників «Роліті». Помер 1 квітня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49б).

Твори[ред.ред. код]

Автор поетичних і прозових творів «З походу» (1947), «Вітер в обличчя» (1955), «Остання шабля» (1959), «Орлова балка» (1970); фантастичних романів «Чарівний бумеранг» (1966), «Слідами космічної катастрофи» (1962); поеми «Хрест» (1976), книг «Найбільше диво — життя. Спогади» (1998), «Енергія прогресу. Нариси з фізичної економії» (1998).

Збірки поезій[ред.ред. код]

  • 1947 — З походу
  • 1948 — Незбориме плем'я
  • 1948 — Ленінградці
  • 1949 — Поезії
  • 1952 — Мужність
  • 1952 — Світлі глибини
  • 1954 — Переклик друзів
  • 1956 — Поезії
  • 1968 — Всесвіт у тобі
  • 1977 — Я вільний. Поема.
  • 2003 — Пером із янгольського крила: Поезії

Проза і публіцистика[ред.ред. код]

  • Руденко М. Д. Вітер в обличчя: Роман. — К.: Рад. письм., 1955. — 440 с.
  • Руденко М. Д. Остання шабля: Роман. — К.: Молодь, 1959. — 574 с.
  • Руденко М. Д. Біла акація: Оповідання та нариси. — К.: Рад.письм.,1962. — 207 с.
  • Руденко М. Д. Чарівний бумеранг: Космологічна феєрія. — К.: Молодь, 1966. — 273 с.
  • Руденко М. Енергія прогресу. — К.: Молодь, 1998.
  • Руденко М. Енергія прогресу. — Тернопіль: Джура, 2005, 412 с.
  • Руденко М. Заграва над серцем. — К.: Укр. письменник, 1999. — 155 с.
  • Руденко М. Д. Ковчег Всесвіту: Футурол. роман. для серед. шк. віку. — К.: Веселка, 1995. — 206 с.
  • Руденко М. На дні морському. Трагедія. — Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1981. — 74 с.
  • Руденко М. Найбільше диво — життя. Спогади. — Київ-Едмонтон-Торонто: Таксон, 1998. — 559 с.
  • Руденко М. Д. Орлова балка: Роман. — К.: Молодь, 2002. — 352 с.
  • Руденко М. Прозріння. — Балтимор-Торонто: Смолоскип ім. В.Симоненка, 1978. — 366 с.
  • Руденко М. Д. Син Сонця — Фаетон: Науково-фантастич. роман. — Тернопіль: Джура, 2002. — 340 с.
  • Руденко М. Д. Хрест: Поема. — К.: Смолоскип, 1996. — 59 с.
  • Руденко М. Найбільше диво — життя. — Київ: Кліо, 2013.

Згідно з Указом Президента № 612 від 15 серпня 2009 року та розпорядженням Кабінету Міністрів № 1469-р від 2 грудня 2009 року, було передбачено до 90-річчя з дня народження Миколи Руденка (19 грудня 2010 р.) видати повне зібрання творів письменника. Проте, замість цього, повне зібрання творів М. Руденка було вилучене з Державної програми «Українська книга» на 2010 рік.[1]

Нагороди[ред.ред. код]

За участь у радянсько-німецькій війні нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1 ступеня, 6 бойовими медалями.

Шевченківська премія з літератури 1993 року за роман «Орлова балка».

29 листопада 1996 року нагороджений Орденом «За заслуги» III ступеня[2].

Указом Президента України Л. Кучми від 19 грудня 2000 року за № 1347/2000 Руденку Миколі Даниловичу «за активне і послідовне відстоювання ідеї побудови незалежної Української держави, багаторічну плідну правозахисну і літературну діяльність» присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

Пам'ять[ред.ред. код]

До 90-ї річниці з дня народження Миколи Руденка пошта України в 2010 році випустила в обіг поштовий конверт.
Почта Украины, 2010 рік
  • У 2011 році на його батьківщині, в с.м.т.Біле-1, (Лутугинський район) в гімназії названій на його честь відкрито "Літературно-краєзнавчий музей М.Руденка". Керівником якого є Жильцова Ірина Миколаївна. [3]
  • До 90-ї річниці з дня народження Миколи Руденка пошта України в 2010 році випустила в обіг поштовий конверт.[4]

Примітки[ред.ред. код]

Філософія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі.-К.,2008.-С.199-200,284.
  • Віктор Жадько. У пам'яті Києва: некрополь столичних письменників.-К.,2007.-С.27,95,143,359.
  • Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.280.
  • Віктор Жадько. Байковий некрополь.-К.,2004.-С.161-164.
  • Письменники української діаспори: Донбаський вимір / [упоряд. В. А. Просалова]. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2010. — 336 с.
  • Бровко О. Жанрова своєрідність поезії М. Руденка // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка. — 2002. — № 3 . — С. 60—70.
  • Бровко О. Особливості в'язничної поезії М. Руденка // Слобожанщина: літературний вимір. Зб. наук. пр. — Луганськ, 2003. — Вип. 1. — С. 175–184.
  • Василенко Р. Микола Руденко в Оттаві // Життя в гримі та без (шляхами діаспори): Мемуари, поезії, публіцистика. — К.: Рада, 1999. — С. 393–396.
  • Григоренко П. Микола Руденко — поет, філософ, борець: Передмова// Руденко М. Прозріння: Поезії. Поеми. — Балтимор-Торонто, 1978. — С. 7—32.
  • Качуровський І. Лірика Миколи Руденка // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 606–615.
  • Кудрявцев М. Г. Хто винен? (Трагедія М. Руденка «На дні морському») // Слово і час. — 1991. — № 10. — С. 64—68.
  • Павлишин Марко. «Собор» Олеся Гончара та «Орлова Балка» Миколи Руденка: навколишнє середовище як тема й аргумент // Канон та іконостас: Літ. — критичні статті. — К.: Час, 1997. — С. 44—61.
  • Слабошпицький М. До рідного порога: Шляхи до істини М. Руденка // Донбасс. — 1993. — № 1-2. — С. 99—104.
  • Талалай Л. Пером із янгольського крила [Про творч. та життєвий шлях М.Руденка] // Київ. — 2002. — № 3. — С. 13
  • Талалай Л. Муза Миколи Руденка // Березіль. — 2003. — № 7—8. — С. 164–178.
  • Тарнавський О. Микола Руденко — Паскаль доби соцреалізму // Відоме й позавідоме. — К.: Час, 1999. — С. 241–259.
  • Шевчук Вал. Архітектура всесвіту за Миколою Руденком // Дніпро. — 2000. — № 11-12. — С. 81—85.
  • Шевчук Вал. Заповіти, на які чекає світ // Літературна Україна. — 2007. — 20 вересня. — С. 1, 3.
  • Swoboda Victor. The Evolution of Mykola Rudenko's Philosophy in His Poetry // Studia Ucrainica. — 1988. — № 4. — P. 76—84.
  • Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. — 216 с.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.