Руденко Роман Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Руденко Роман Андрійович (* 17 липня 1907(19070717), в с. Носівка Чернігівської області (насправді в с. Підгайне, за 1 км від с. Носівка) — † 23 січня 1981, Москва), радянський юрист, в 19441953 прокурор УРСР; з 1953 Генеральний прокурор СРСР. Кандидат в члени ЦК КПРС (1956), член ЦК з 1961; делегат 18-24-го з'їздів КПРС; депутат Верховної Ради СРСР 3-9-го скликань, дійсний державний радник юстиції, Герой Соціалістичної Праці (1972).

Біографія[ред.ред. код]

Роман Андрійович Руденко народився 17(30) липня 1907 року в Носівці Чернігівської губернії в багатодітній бідняцькій родині. Щоб прогодувати велику родину батько працював наймитом, а матір батракувала.

В листопаді 1929 року районий комітет скерував його на посаду старшого слідчого району в місто Ніжин.

З того часу Роман Руденко працював в прокуратурі і пройшов усі щаблі прокурорської ієрархії. Освіту здобував у Московській юридичній школі і на Вищих юридичних курсах при Всесоюзній правовій академії (1941 р.), після чого був направлений на роботу в Прокуратуру СРСР. В 1942 році переведений на посаду заступника, а з 1944 року — прокурора України. 27 липня 1944 року Руденко стає державним радником 2-класу, що тоді прирівнювалося до військового звання генерал-лейтенанта.

У 19451946 виступав головним обвинувачем від СРСР на Нюрнбергському процесі. Почесний доктор юридичних наук університету ім. Гумбольдта (1960) і Карлового (Празького) університету (1966). Нагороджений 5-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом Трудового Красного Прапора та медалями. (ВРЕ) В Носівському районі після війни ніколи не був.

У 1953 році Роман Руденко був призначений Генеральним прокурором СРСР і беззмінно ним був майже 30 років.

Руденко — учасник і організатор низки міжнародних конгресів і конференцій по боротьбі з нацизмом і мілітаризмом, один із найактивніших учасників Нюрнберзького процесу. Увесь цей час він був і депутатом Верховної Ради СРСР, а в 1972 році став Героєм Соціалістичної Праці.

Участь у масових репресіях[ред.ред. код]

Обіймаючи посаду прокурора Донецької (Сталінської) області, заступника прокурора УРСР, прокурора УРСР та Генерального Прокурора СРСР, брав безпосередню участь у масових політичних репресіях населення. Зокрема, у часи Великого терору 1937-38 Руденко був членом Трійки НКВС по Донецькій області. Після призначення на посаду Генерального Прокурора СРСР 1 серпня 1953 року прибув на шахту № 29 (Воркута), де власноручно і демонстративно застрелив одного із очільників табірного страйку військовополонених-іноземців — поляка Ігнацевича. Після інциденту табірна варта почала розстрілювати беззбройних страйкарів із кулеметів. Загинуло кількасот людей. Винуватців масового розстрілу не покарано.

Але, після 1953 року брав активну участь у реабілітації жертв політичних репресій. З ініціативи Руденка 4 травня 1954 року створено Центральну комісію з перегляду справ засуджених за контрреволюційні злочини. Комісія пропрацювала до 24 березня 1956 року, коли була трансформована у Центральну комісію з розгляду справ на осіб, які відбувають покарання за політичні, посадові та господарські злочини.

Література[ред.ред. код]