Рудницький Антін Іванович

Рудницький Антон Іванович (*6 лютого 1902–1975) — український композитор, піаніст і диригент. Чоловік оперної співачки, сопрано, Марії Сокіл, батько піаніста Романа Рудницького.Диригент оперових театрів у Харкові (1927-30) і Києві (1930-32), згодом диригував оркестрами у Львові, Варшаві, Ковні, з 1939 у США. Р. викладач муз. шкіл у Харкові, Києві, Львові, Філядельфії (з 1962 проф. Муз. Академії) і хоровий диригент, зокрема хору «Кобзар» у Філядельфії (з 1953).1969 року отримав Золоту медаль Френсіса Гопкінса, якою відзначали найзаслуженіших громадян Америки у сфері культури й мистецтва.

Біографія

Народився на Самбірщині, дійсний член НТШ (з 1962); закінчив Львівську Консерваторію (у Курца і Лялевіча), Вищу Муз. Школу в Берліні і музикологію в Берлінському Університеті. Музику почав писати у 15 років. Брав уроки гармонії у професора Музичного інституту імені Миколи Лисенка Василя Барвінського. У Берлінському університеті став доктором музикознавства. У Греції йому гарантували місце професора Афінського університету, та молодому музикантові запропонував роботу уряд України. Не роздумуючи, він виїхав до Києва: то були роки відродження української культури, й Антін Рудницький вважав справою честі взяти в цьому участь. Розпочав працю із «Пікової дами» з Марією Литвиненко-Вольгемут у головній ролі. Пізніше, пригадуючи ці роки, напише у книзі «Про музику й музик»: «Вона співала цю партію вже сотні разів, а я мав диригувати цією оперою вперше». Попри це славетна співачка чітко дотримується вказаних ним темпів і нюансування. Антіна Рудницького призначають першим диригентом Київської опери й професором консерваторії, та за кілька років переїжджає до Львова, диригує у міській опері, керує польським мішаним хором. З його ініціативи святково відзначають тисячну виставу опери «Запорожець за Дунаєм». У грудні 1937-го на прохання митрополита Андрія Шептицького здійснює великий концертний тур у США, кошти від якого передає на будівництво «Народної лікарні» у Львові. Після останнього концерту спізнюється на корабель, який відпливав до Європи. Так, волею долі й залишилися Рудницькі в Америці — в Європі почалася війна. Після війни Рудницькі зібрали 10 тис. доларів та вислали їх на відбудову рідного краю. Така благочинність відвернула від них деяких українських «патріотів», на довгих 30 літ ім'я композитора було викреслене зі списку членів Об'єднання українських професійних музик. Та композитор не покинув активної роботи. У Філадельфії організує хор «Кобзар» і стає мистецьким керівником Української оперної компанії.

Головні твори

• Опери
  • «Довбуш» (1938),
  • «Анна Ярославна» (1967)
  • «Княгиня Ольга» (1968);
• Симфонічні твори (три симфонії, Балетна сюїта, Лірична поема)
• Балет «Бурі над Заходом» (1932),
• Ораторія «Гайдамаки» (1974),
• Кантати для хору і оркестри («Посланіе» слова Т.Шевченка, «Мойсей» слова І. Франка, «На світанку», «Січнева кантата»),
• Концерт для віолончелі з оркестром;
• Камерні твори (два струнні квартети, соната для віолончелі і фортепіано), інтрада, фортепіанові твори (Соната, Сюїта, Варіації, Фантазія, Дівертіменто та ін.), бл. 70 солоспівів.

Серед західно-українських композиторів Рудницький започаткував, так званий, модерний напрям. Музична мова його творів до 1930-их pp. суто радикальна, за пізнішого періоду романтично-сучасна. Рудницький активний як музичний автор і критик: «Українська музика, історично-критичний огляд» (1963), численні ст., зокрема на теми сучасної української музики.

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• Муха Антон. Композитори України та української діаспори. — К.: 2004. — ISBN 966-8259-08-4
• http://radiobuk.cv.ua/index.php/home/zikave/1263--602-1202