Рудольф Валентіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рудольф Валентіно
Rudolph Valentino
Rudolph Valentino.jpg
Народження 6 травня 1895(1895-05-06)
Кастелланета, Італія
Дата смерті 23 серпня 1926(1926-08-23) (31 рік)
Нью-Йорк, США
Рід діяльності актор
Роки діяльності 19201926
Дружина Джин Екер (1919-1923)

Наташа Рамбова (1923-1925)

Рудольф Валентіно (англ. Rudolph Valentino; 6 травня 1895(18950506) — 23 серпня 1926) — відомий американський кіноактор, італійського походження. Зірка німого кіно, творець типа «екзотичного героя-коханця» у 15 фільмах. Автор ліричної збірки віршів «Мрії» (1923 рік).

Біографія[ред.ред. код]

Справжне ім'я Рудольфо Валентіно — Родольфо Альфонсо Раффаелло П'єтро Філіберто Гульельмі ді Валентіно д'Антоньолла (італ. Rodolfo Alfonso Raffaello Pietro Filiberto Guglielmi di Valentino d`Antoniolla). Народився у маленькому місті Кастелланета в Апулії, в родині колишнього циркача, після одруження який залишив мандрівне життя і став ветеринаром. В 1906 році поступив до сільськогосподарського коледжу у Торонто. Але вже через декілька років його звідти було відраховано за любовні походеньки. Повернувшись додому він відправляється до Парижа, де проводить час у кафе й барах. Валентіно довго не бажав шукати роботу і жив на гроші, що залишилися після смерті батька і на кошти, які заробляли його мати і старший брат.

У 1913 Валентіно відправляється до США на борту судна «Клівленд». Перші роки життя у Америці він провів у Нью-Йорку, де швидко потратив всі гроші і почав працювати - спочатку офіціантом і садівником, а потім професійним партнером по танцям - жиголо; його спеціальністю було аргентинське танго. Любовний зв'язок із заміжньою дамою Біанкою де Солле ледве не призвів до тюрми. Родольфо влаштувався у мандрівний театр, з яких відправився до Голлівуда. Тут він працює статистом та підробляє танцями у кафе Лос-Анджелеса. Починаючи з 1917 року він грає епізодичні ролі (зазвичай бандитів і негідників) в бойовиках, що не дає йому ні найменшої надії на успіх.

У 1919 році актор привернув до себе увагу скандальним одруженням на кінозірці Джин Екер. Цей був самий короткий «зоряний» шлюб в історії - він проіснував лише 6 годин. Увечері в день весілля Джин закрилася у номері готелю і відмовилася впускати чоловіка; фактично, на цьому їхнє сімейне життя закінчилося. Оформивши в 1922 році розлучення, вони згодом підтримували цілком дружні стосунки.

З 1920 року він отримує першу значну роль у фільмі «Заміжня діва». А вже починаючи з кінокартини «Чотири вершники Апокаліпсиса» у 1921 році, він стає зіркою Голлівуда. Саме його гра врятувала поганий сценарій й режисуру. «Шейх» Джорджа Мелфорда (1921) ще більш посилив глядацький ажіотаж навколо Валентіно.

Він легко заробляє репутацію головного серцеїда Голлівуду, заводить роман з актрисою Аллою Назімовою, але потім збігає в Мексику з її подругою Наташою Рамбовою, з якою оформляє шлюб в травні 1922 року. Незабаром з'ясовується, що до того моменту розірвання його попереднього шлюбу не була офіційно завершено, через що Валентіно потрапляє під суд як двоєженець.

Не дивлячись на те, що його шлюб з Рамбовою був через рік визнаний законним, Валентіно не вважає це приводом зробитися розсудливим. Він дуже швидко холоне до неї і навіть вносить до контракту із студією вимогу, щоб Рамбову не допускали на майданчик під час його зйомок. Незабаром вони розлучаються, хоча шлюб їх так і не був розірваний.

Вже у 1922 році його гонорар за фільм становив 100 тисяч доларів. У 1923 Валентіно провів успішні гастролі по містам Америки, Англії, Франції та Італії, отримуючи 3 тисячі на тиждень. У 1925 році Валентіно підписав контракт з компанією «Юнайтед Артістс» на 1 млн доларів з умовою, що Наташа Рамбова ніколи не переступить порогу кіностудії.

Створені Валентіно екранні образи не можна назвати глибокими, але вони були пластичні, виразні і провокаційно-чуттєві. У перших успішних фільмах головним його «знаряддям» був танець; в більш пізніх актора вів за собою створений раніше імідж, який був найвищою мірою затребуваний публікою.

Смерть і похорони[ред.ред. код]

15 серпня 1926 31-річний Руді Валентіно у важкому стані був доставлений в нью-йоркську лікарню - у нього відкрилася проривна виразка шлунка. Був помилково діагностований гострий апендицит, з приводу якого була виконана апендектомія, проте почався перитоніт, який викликав зараження крові, і 23 серпня актор помер; діагноз проривної виразки був встановлений тільки на аутопсії. В хірургії донині існує збірне поняття - «апендикс Валентіно» - вдруге змінений червоподібний відросток за рахунок іншої патології черевної порожнини.

Смерть Валентіно викликала кілька самогубств серед його найбільш фанатичних прихильниць. Труна, в якому його поховали, був зроблений з срібла і червоного дерева. Якщо вірити легенді, Беніто Муссоліні надіслав для нього почесний караул. Під час похорону з пролітавших літаків на натовп сипалися пелюстки троянд.

Перед похороном Валентіно його родичі оголосили, що тіло актора буде виставлено у відкритій труні, щоб з ним могли попрощатися всі його шанувальники. Існує легенда, ніби з-за побоювань, що натовп фанатів може рознести на частини труну і навіть пошкодити небіжчика, на жалобній церемонії замість тіла у відкритій труні була виставлена ​​спеціально виготовлена ​​воскова фігура Валентіно.

До моменту своєї кончини Валентіно загруз у боргах, через що його родичі не змогли купити для його могили пристойне місце на кладовищі. Дізнавшись про це, Джун Метіс, сценаристка фільмів «Чотири вершники Апокаліпсису» і «Кров і пісок», дозволила тимчасово поховати його в родинному склепі Метіс в Голлівуді. Проте незабаром і вона, і її мати також померли, вимагати перенесення праху Валентіно на інше місце стало нікому, і тимчасова могила актора стала постійною.

Прах актора похований на кладовищі Hollywood Forever. Протягом багатьох років в річницю смерті Валентіно до його могили приходили тисячі жінок. Це стало настільки звичним, що коли в 1956 році, через 30 років після смерті актора, на його могилу не прийшла жодна прихильниця, цю новину визнали гідною поширення по каналах найбільших телеграфних агентств.

Пам'ять про Валентіно[ред.ред. код]

  • У 1961 році в місті Кастелланета, де народився Валентіно, йому було встановлено пам'ятник.
  • У 1978 році частина бульвару Ірвінг в Голлівуді була перейменована у вулицю Рудольфа Валентіно.
  • В танго є спеціальна фігура, яка названа «Валентіно» на честь артиста.

Фільмографія[ред.ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1914 Моя офіційна дружина My Official Wife
1914 Битва статей The Battle of the Sexes
1916 Пошук життя The Quest of Life
1916 Дурна діва The Foolish Virgin
1916 Сімнадцятиріччя Seventeen
1917 Аліменти Alimony танцюрист
1918 Сенсація A Society Sensation Дік Бредлі
1918 Всю ніч All Night Річард Тайер
1918 Заміжня діва The Married Virgin граф Роберт Сан Фраціні
1919 Чудовий маленький диявол The Delicious Little Devil Джиммі Калхун
1919 Великий маленька людина The Big Little Person Артур Ендікот
1919 Роман негідника A Rogue's Romance танцюрист
1919 Віртуозний грішник Virtuous Sinners
1919 Вдома нікого Nobody Home Моріс Реннард
1919 Очі молодості Eyes of Youth Кларенс Морган
1920 Викрадені миті Stolen Moments Хосе Дальмарез
1920 Авантюристка An Adventuress Жак Радені
1920 Шахрай The Cheater
1920 Майданчик для ігор пристрасті Passion's Playground принц Анджело Делла Роббіа
1920 Чудовий шанс The Wonderful Chance Джо Клінгсбі
1921 Чотири вершники Апокаліпсису The Four Horsemen of the Apocalypse Хуліо Деснойєрс
1921 Невідкриті моря Uncharted Seas Френк Андервуд
1921 Чарівна сила The Conquering Power Чарльз Гранде
1921 Шейх The Sheik шейх Ахмед Бен Хассан
1921 Каміла Camille Арман Дюваль
1922 Моран з леді Летті Moran of the Lady Letty Рамон Ларедо
1922 За скелями Beyond the Rocks лорд Гектор Бракондейл
1922 Кров і пісок Blood and Sand Хуан Гальярдо
1922 Молодий раджа The Young Rajah Амос Джадд
1924 Месьє Бокер Monsieur Beaucaire герцог Шартрський
1924 Святий диявол A Sainted Devil дон Алонсо Кастро
1925 Кобра Cobra граф Родріго Торріані
1925 Орел The Eagle лейтенант Володимир Дубровський
1926 Син шейха The Son of the Sheik Ахмед, син шейха / шейх Ахмед Бен Хассан

Джерела[ред.ред. код]

  • Leider, Emily W., Dark Lover: The Life and Death of Rudolph Valentino. New York: Farrar, Strauss and Giroux, 2003. ISBN 0-374-28239-0
  • Hill, Donna L., Rudolph Valentino, The Silent Idol: His Life in Photographs. Blurb Books, 2010. ISBN 978-0-615-30912-5


Посилання[ред.ред. код]