Рудольф Пайєрлс

Rudolf Peierls, 1937

Рудольф Ернст Пайерлс (англ. sir Rudolf Ernst Peierls; 5 червня 1907, Берлін - 19 вересня 1995, Оксфорд) - англійський фізик-теоретик німецького походження. Член Лондонського королівського товариства (1945). Іноземний член Академії наук СРСР (1988).

Біографія

Пайерлс народився в Берліні в єврейській сім'ї. Навчався в університетах Берліна, Мюнхена та Лейпцига. Викладав у Цюріхському політехнікумі (1929-1932), потім переїхав до Англії, де вирішив залишитися після приходу Гітлера до влади в Німеччині (отримав британське громадянство в 1940 році). Працював у Манчестерському (1933-1935), Кембріджському (1935-1937), Бірмінгемському (1937-1963), Оксфордському (1963-1974), Вашингтонському університетах (1974-1977).

Під час Другої світової війни брав участь в Манхеттенському проекті, часто відвідував Нью-Йорк і Лос-Аламос. Пайерлс був ініціатором запрошення в проект Клауса Фукса, який виявився радянським шпигуном. Згодом Пайерлс був активним учасником Пагуошського руху.

З 1931 року був одружений з Євгенією Каннегіссер, з якою познайомився в Ленінграді, мав від неї три дочки і одного сина.

Наукова діяльність

Наукові праці Пайерлса присвячені квантовій механіці та квантової електродинаміки, ядерної фізики, фізики твердого тіла, питань магнетизму і математичної фізики. У 1929 році запропонував концепцію доречний провідності напівпровідників (незалежно від Якова Френкеля). У 1931 році побудував квантову теорію теплопровідності неметалічних кристалів. Розробив загальну теорію діамагнетизму, вивчив особливості поведінки електронів в кристалах (спільно з Фелікс Блох), ввів уявлення про проміжному стані надпровідників (спільно з Фріцем Лондоном), у 1933 році розвинув якісну теорію ефекту де Гааза - ван Альфвена. Розглянув рух дислокацій в кристалах і силу, що діє на них (сила Пайерлса - Набарро). Пайерлс вважається одним з піонерів теорії екситонів та сучасних уявлень про магнетизм.

У 1930 році разом з Львом Ландау проаналізував обмеження, що накладаються на квантове опис системи при обліку ефектів теорії відносності. Згодом займався розробкою теорії класичної електродинаміки, в тому числі нелокального типу (1954), питаннями теорії розсіювання.

У галузі ядерної фізики відомі роботи Пайерлса, проведені спільно з Гансом Бете, за теорією зворотного бета-розпаду і протон-нейтронного взаємодії (1934-1935). У 1939 році разом з Нільсом Бором і Георгом Плачеком досліджував механізм ядерних реакцій, індукованих нейтронами, на основі сформульованої ними оптичної теореми і уявлень про складеному ядрі. У 1940 році спільно з Отто Фрішем оцінив критичну масу урану-235, яка виявилася не настільки велика, як вважалося раніше. Цей результат був викладений у так званому «меморандумі Фріша - Пайерлса», який багато в чому ініціював широкомасштабні дослідження можливості створення ядерного озброєння. Пайерлс також брав участь в обчисленнях характеристик ланцюгових реакцій і розробці методів розділення ізотопів.

Нагороди

• Орден Британської імперії (1946)
• Королівська медаль (1959)
• Медаль Лоренца (1962)
• Медаль імені Макса Планка (1963)
• Лицарство (1968)
• Премія Енріко Фермі (1980)
• Медаль Маттеуччі (1982)
• Медаль Коплі (1986)