Ружинський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ружинський район
Ruzhitskii rayon coa.png Ruzhyn Raion flag.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Житомирська область Житомирська область
Код КОАТУУ: 1825200000
Утворений: 1923
Населення: 27 765 (на 1.01.2014)
Площа: 1002 км²
Густота: 28.8 осіб/км²
Тел. код: +380-4138
Поштові індекси: 13600—13653
Населені пункти та ради
Районний центр: Ружин
Селищні ради: 1
Сільські ради: 31
Смт: 1
Села: 45
Селища: 4
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 13600, Житомирська обл., Ружинський р-н, смт. Ружин, вул. Бірюкова, 2, 3-23-67
Веб-сторінка: Ружинська РДА
Голова РДА: Бондарчук Володимир Сергійович
Голова ради: Ходаківський Борис Олександрович

Ру́жинський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця у південно-східній частині Житомирській області, у зоні лісостепу, районний центр розташований у смт Ружин. Населення становить 28 022 особи (на 1.08.2013). Площа — 1002 км². Утворено 1923 року.

На території району, площа якого 1000 квадратних кілометрів, із населенням на 1 січня 1990 року 39,6 тисячі мешканців, за сучасним територіальним поділом розташовано 50 населених пунктів, у тому числі одне селище міського типу — районний центр — і 49 великих і малих сіл. Найбільшими селами є Білилівка, Чорнорудка, Вчорайше, Бистрик, Ягнятин, Роставиця, Верхівня.

Географія[ред.ред. код]

Район межує з Андрушівським, Попільнянським районами Житомирської області, із Сквирським Київської області, Погребищанським, Козятинським районами Вінницької області.

Територія Ружинщини — хвиляста рівнина, порізана густою мережею глибоких ярів і широких балок, долинами рік Роставиці, Березянки, Бистриці та іншими невеличкими річечкам. Всі вони мають відносно спокійну течію. Їх русла перетинаються греблями, які утворюють ставки для розведення і вирощування риби. Загальна площа штучних водойм у районі становить понад 2000 гектарів. Клімат району помірно континентальний.

Ґрунти — опідзолені та малогумусні чорноземи. Серед корисних копалин є поклади граніту, глини, піску, каоліну. Природні умови сприятливі для розвитку землеробства, тваринництва, рибництва.

У районі — значні поклади граніту, цегляно-черепичних глин. Розвинута харчова промисловість. Галузі спеціалізації сільського господарства — рослинництво зерно-бурякового та тваринництво м'ясо-молочного напряму.

Історія[ред.ред. код]

Історія Ружинщини сягає в глибину тисячоліть. Землі її починають залюднюватись вже в епоху палеоліту (30-10 тис. років тому). В період мезоліту (9-6 тис. до н. е.) та неоліту (6-4 тис. до н. е.) розпочинається приручення тварин, значно поширюється рибальство. Також особливе місце серед археологічних знахідок пам'яток Ружинщини посідають пам'ятки доби неоліту, або так званого мідного віку (4 — початок 2 тис. н. е.).

Потім території засиляють степові кіммерійці, яких згодом відтісняють скіфи. Першою назвою містечка 1071 року саме в літописах згадується як Скоргородок, який був потім зруйнований монголо-татарською ордою. На його місці виникає Щербів.

У 1399 році Ружинщину було дощенту спалено кримським ханом Тімур-Куклуком, в 1416 її землі розтоптує правитель Золотої Орди Едигей, а в 1482 кримський хан Менглі-Гірей.

У 1569 Ружинщина була приєднана до Польського королівства. За військові справи польський король Стефан Баторій дарує Кирилу Ружинському містечко Щербів над Роставицею, перейменувавши його в 1591 в Ружин.

У 1796 після приєднання Правобережної України до Росії, Ружин, де мешкало 750 осіб, відносився до Київської губернії.

У 1900 році в Ружині було 284 двори, де мешкало 5425 осіб. Наступними були дуже важкі і жорстокі роки комунізму, під час якого було розкуркулено більшість сімей. Та особливо трагічними потрібно відзначити голодомор 19321933, який забрав життя мільйонів людей.

Трагічними були й роки Німецько-радянської війни 19411945 років. Ружинський район був окупований фашистами 17 липня 1941, а визволений в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції яка розпочалася 24 грудня 1943 року. Під час визволення Ружина в жорстоких боях загинули 504 воїни різних національностей, героїчна пам'ять яких викарбувана в серцях людей.

Під час наступної адміністративної реформи і до нашого часу Ружин відходить до Житомирської області. Післявоєнний час характеризувався розвитком сільського господарства. У 1958 році Ружинська, Білилівська та Чорнорудецька МТС були реорганізовані у ремонтно-тракторні станції. 1961 року на базі Ружинського РТС створено районне об'єднання «Сільгосптехніка», яке підпорядковувало собі відділення у Білилівці, Вчорайшому і Чорнорудці.

Історія Ружинщини нерозривно зв'язана з історією українського народу і культури із світовим іменем. Тут розпочинав трудовий шлях вчителя молодий М. Т. Рильський — майбутньому видатний український поет, перекладач і громадський діяч, академік АН СРСР.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селишну раду і 31 сільських рад, які об'єднують 50 населених пунктів та підпорядковані Ружинській районній раді. Адміністративний центр — смт Ружин[1].

Персоналії[ред.ред. код]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]