Ружинський район
| Ружинський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
| Район на карті області | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна |
||||
| Область/АРК: |  Житомирська область |
||||
| Код КОАТУУ: | 1825200000 | ||||
| Утворений: | 1923 | ||||
| Населення: | ▼ 28493 (на 1.08.2012) | ||||
| Площа: | 1002 км² | ||||
| Густота: | 28.8 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-4138 | ||||
| Поштові індекси: | 13600—13653 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | Ружин | ||||
| Селищні ради: | 1 | ||||
| Сільські ради: | 31 | ||||
| Смт: | 1 | ||||
| Села: | 45 | ||||
| Селища: | 4 | ||||
 |
|||||
| Мапа району | |||||
| Районна влада | |||||
| Адреса: | 13600, Житомирська обл., Ружинський р-н, смт. Ружин, вул. Бірюкова, 2, 3-23-67 | ||||
| Веб-сторінка: | Ружинська РДА | ||||
| Голова РДА: | Бондарчук Володимир Сергійович | ||||
| Голова РР: | Ходаківський Борис Олександрович | ||||
Ру́жинський райо́н — район у південно-східній частині Житомирській області, в зоні лісостепу, районний центр розташований у смт.Ружин. Район межує з Андрушівським, Попільнянським районами Житомирської області, із Сквирським Київської області, Погребищанським, Козятинським районами Вінницької області.
На території району, площа якого 1000 квадратних кілометрів, із населенням на 1 січня 1990 року 39,6 тисячі мешканців, за сучасним територіальним поділом розташовано 50 населених пунктів, у тому числі одне селище міського типу — районний центр — і 49 великих і малих сіл. Найбільшими селами є Білилівка, Чорнорудка, Вчорайше, Бистрик, Ягнятин, Роставиця, Верхівня.
У районі — значні поклади граніту, цегляно-черепичних глин. Розвинута харчова промисловість. Галузі спеціалізації сільського господарства — рослинництво зерно-бурякового та тваринництво м'ясо-молочного напряму.
Зміст |
Коротка довідка [ред.]
Територія Ружинщини — хвиляста рівнина, порізана густою мережею глибоких ярів і широких балок, долинами рік Роставиці, Березянки, Бистриці та іншими невеличкими річечкам. Всі вони мають відносно спокійну течію. Їх русла перетинаються греблями, які утворюють ставки для розведення і вирощування риби. Загальна площа штучних водойм у районі становить понад 2000 гектарів. Клімат району помірно континентальний.
Ґрунти — опідзолені та малогумусні чорноземи. Серед корисних копалин є поклади граніту, глини, піску, каоліну. Природні умови сприятливі для розвитку землеробства, тваринництва, рибництва.
Історія [ред.]
Історія Ружинщини сягає в глибину тисячоліть. Землі її починають залюднюватись вже в епоху палеоліту (30-10 тис. років тому). В період мезоліту (9-6 тис. до н. е.) та неоліту (6-4 тис. до н. е.) розпочинається приручення тварин, значно поширюється рибальство. Також особливе місце серед археологічних знахідок пам'яток Ружинщини посідають пам'ятки доби неоліту, або так званого мідного віку (4 — початок 2 тис. н. е.).
Потім території засиляють степові кіммерійці, яких згодом відтісняють скіфи. Першою назвою містечка 1071 року саме в літописах згадується як Скоргородок, який був потім зруйнований монголо-татарською ордою. На його місці виникає Щербів.
У 1399 році Ружинщину було дощенту спалено кримським ханом Тімур-Куклуком, в 1416 її землі розтоптує правитель Золотої Орди Едигей,а в 1482 кримський хан Менглі-Гірей.
У 1569 Ружинщина була приєднана до Польського королівства. За військові справи польський король Стефан Баторій дарує Кирилу Ружинському містечко Щербів над Роставицею, перейменувавши його в 1591 в Ружин.
У 1796 після приєднання Правобережної України до Росії, Ружин, де мешкало 750 осіб, відносився до Київської губернії.
У 1900 році в Ружині було 284 двори, де мешкало 5425 осіб. Наступними були дуже важкі і жорстокі роки комунізму, під час якого було розкуркулено більшість сімей. Та особливо трагічними потрібно відзначити голодомор 1932—1933, який забрав життя мільйонів людей.
Трагічними були й роки Німецько-радянської війни 1941—1945 років. Ружинський район був окупований фашистами 17 липня 1941, а визволений в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції яка розпочалася 24 грудня 1943 року. Під час визволення Ружина в жорстоких боях загинули 504 воїни різних національностей, героїчна пам'ять яких викарбувана в серцях людей.
Під час наступної адміністративної реформи і до нашого часу Ружин відходить до Житомирської області. Післявоєнний час характеризувався розвитком сільського господарства. У 1958 році Ружинська, Білилівська та Чорнорудецька МТС були реорганізовані у ремонтно-тракторні станції. 1961 року на базі Ружинського РТС створено районне об'єднання «Сільгосптехніка», яке підпорядковувало собі відділення у Білилівці, Вчорайшому і Чорнорудці.
Історія Ружинщини нерозривно зв'язана з історією українського народу і культури із світовим іменем. Тут розпочинав трудовий шлях вчителя молодий М. Т. Рильський — майбутньому видатний український поет, перекладач і громадський діяч, академік АН СРСР.
Персоналії [ред.]
- Кольченко Павло Іванович — учасник бою під Крутами
- Левчук Тимофій Васильович — український кінорежисер.
- Фоя Людмила - активістка УПА, учасниця контрозвідувальної операції проти НКВД, співробітниця підпільної преси під всевдонімом Марко Перелесник[3].
- Барановський Христофор Антонович - член Української Центральної Ради.
Пам'ятки [ред.]
Джерела [ред.]
|
|||||||||||
|
||||||||||
 |
Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. (Жовтень 2011) |
