Рукавишніков Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рукавишников Микола Миколайович
Дата народження 18 вересня 1932(1932-09-18)
Місце народження Томськ
Дата смерті 19 жовтня 2002(2002-10-19) (70 років)
Місце смерті Москва
Країна: СРСР СРСРРосія Росія
Alma mater: Московський інженерно-фізичний інститут
Спеціальність: інженер-фізик
Час у космосі: 9 діб 21 година 10 хвилин 35 секунд.
Нагороди: Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна

Рукави́шніков Мико́ла Микола́йович (* 18 вересня 1932 — 19 жовтня 2002) — льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Раждянського Союзу (1971, 1974).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 18 вересня 1932 року в місті Томськ РРФСР (нині — Росія) в сім'ї залізничників.

1951 року вступив до Московського інженерно-фізичного інституту. В студентстві схилявся до наукової роботи.

1957 року закінчив факультет електронних обчислювальних пристроїв і засобів автоматики Московського інженерно-фізичного інституту і отримав кваліфікацію інженера-фізика зі спеціальності «Діелектрики і напівпровідники».

З 17 липня 1957 року працював інженером в Центральному науково-дослідницькому інституті (ЦНДІ)-58 (в/ч 764). Займався введенням в експлуатацію ЕОМ «Урал», а також проектуванням, розробкою, установкою і натурними випробуваннями систем автоматичного управління і захисту ядерних реакторів.

З 1 вересня 1959 року працював інженером 21-го відділу ОКБ-1 (нині РКК «Енергія»). Займався розробкою системи автоматичного управління і апаратури міжпланетних станцій (об'єктів 1М і 1ВА), а також розробкою апаратури, заводськими і льотними випробуваннями об'єктів.

1 жовтня 1960 року назначений старшим інженером і керівником групи з розробки систем управління космічними об'єктами 2MB і ЗМВ.

Впродовж 19621963 років розробляв бортовий комплекс контролю і автоматичної обробки інформації з використанням ЦОМ для виробу НЕК.

З 3 жовтня 1964 року як начальник групи керував розробкою частини систем контролю і управління виробом з використанням ЕОМ.

11 серпня 1966 року призначений начальником групи 322го відділу. Займався розробкою приладів ручного управління бортовими системами місячного облітного корабля Л1 за програмою УР-500К — Л1, їхніми заводськими і лабораторними випробуваннями.

1 лютого 1967 року зарахований до 731го відділу ЦКБЕМ випробувачем (кандидатом в космонавти-випробувачі).

27 травня 1968 року наказом міністра загального машинобудування № 163 зарахований до 731го відділу (загін космонавтів) ЦКБЕМ.

Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу «Союз» і орбітальних станціях типу «Салют» (ДОС). Проходив підготовку за радянською «місячною» програмою.

  • Перший космічний політ: 23-25 квітня 1971 року інженером-випробувачем космічного корабля Союз-10 разом з Володимиром Шаталовим і Олексієм Єлісеєвим. Тривалість польоту: 1 доба 23 години 45 хвилин 54 секунди. Програма польоту передбачала тритижневу роботу на борту орбітальної космічної станції Салют-1. Виконано перше у світі стикування з орбітальною станцією («Салют»). Однак через поломку стикувального агрегата корабля не вдалось повністю стягнути корабель і станцію і забезпечити герметичність стику. Перехід на ОС «Салют» скасовано, політ припинено достроково після обльоту станції «Салют» і її фотографування.

З травня 1973 року проходив підготовку за радянсько-американською програмою ЕПАС. Був призначений бортінженером другого екіпажу.

  • Другий космічний політ: 2-8 грудня 1974 року бортінженером космічного корабля Союз-16 разом з Анатолієм Філіпченком. Тривалість польоту: 5 діб 22 години 23 хвилини 35 секунд. В польоті випробувано нову модифікацію корабля 7К-ТМ зі стикувальним вузлом для програми ЕПАС.

Під час старту КК Союз-19 15 липня 1975 року був дублером бортінженера корабля.

Надалі готувався за програмами міжнародних польотів. Був членом дублерного екіпажу під час радянсько-чехословацького польоту 2-10 березня 1978 року.

  • Третій космічний політ: 10-12 квітня 1979 командиром космічного корабля Союз-33 (перший цивільний спеціаліст — командир радянського космічного корабля). Тривалість польоту: 1 доба 23 години 1 хвилина 6 секунд. Політ відбувався за радянсько-болгарським проектом і передбачав роботу на борту орбітальної станції Салют-6. Через аварію двигуна корабля стикування не відбулось і корабель здійснив аварійну посадку.

Готувався до радянсько-індійського польоту, але через хворобу не брав участі в польоті.

Пішов з загону космонавтів і з 7 липня 1987 року продовжив працювати заступником керівника 19го комплексу НВО (РКК) «Енергія». В листопаді 1999 року звільнений з РКК «Енергія» у зв'язку з виходом на пенсію.

Голова Федерації космонавтики СРСР (1981–1991 гг.). З 1991 по 1999 рік — президент Федерації космонавтики Російської Федерації. З 1999 року — почесний президент Федерації космонавтики Росії.

Помер 19 жовтня 2002 року від серцевого нападу, який виник на тлі набряку легень, після важкої хвороби (хвороба Альцгеймера). Похований на Останкінському кладовищі міста Москва.

Нагороди[ред.ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1971 року за успішне здійснення космічного польоту та виявлені мужність і героїзм Рукавишников Микола Миколайович удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 10728).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 грудня 1974 року за успішне здійснення космічного польоту та виявлені мужність і героїзм Рукавишников Микола Миколайович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».

Нагороджений трьома орденами Леніна і медалями.

Також має іноземні нагороди, серед яких: Герой Народної Республіки Болгарія, Герой Монгольської Народної Республіки.

Удостоєний золотої медалі імені К. Е. Ціолковського АН СРСР, почесного диплома імені В. М. Комарова (FAI).

Почесний громадянин міст: Калуга, Томськ, Кяхта (Росія), Караганда, Аркалик, Джезказган (Казахстан), Сухе-Батор (Монголія), Х'юстон (США).

Пам'ять[ред.ред. код]

Бронзове погруддя М. М. Рукавишникова встановлено в місті Томську.

Посилання[ред.ред. код]