Русальний тиждень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Русальний тиждень
Русальний тиждень
Обряд «Проводи русалки»
Тип народно-православний
2013 date с 11 червня (24 червня) по 17 червня (30 червня)
2014 date с 27 травня (9 червня) по 2 червня (15 червня)
Традиції заборона на роботи
Пов'язаний з Трійцею

Руса́льний ти́ждень — тиждень після Трійці, коли по землі ходять русалки. У перший по Трійці четвер русалки святкують свій Великдень. По закінченні тижня після Трійці русалок урочисто виряджали із села. Троїцькі обряди мали додавати здоров'я людині й родючості полю, вберегти дім від зла[1]. Вважалося, що русалки опікали поля, ліси і води[2].

Слов'янські обряди[ред.ред. код]

За одними етнографічними даними, Русальний тиждень починається від Троїцької — Клечальної неділі та Русалчиного або Мавського Великодня, що припадав у четвер Зеленого тижня (див. ЕУ 1, стор. 236), за іншими – протягом наступного, вже після Зеленої неділі. Русалії відбувалися в Україні в супроводі різних обрядових дій: переодягання однієї з дівчат за русалку, вбирання вінків, оперізування перевеслом з трави чи збіжжя, походу з танцями, співання русальних пісень тощо. Подекуди «Русальний тиждень» завершувався «проводами русалок» — прогнанням русалок або «русальними розіграми», тобто закінченням гуляння і забав русалок.

За народними віруваннями, в Русальний тиждень, коли цвіте жито, русалки виходять з води і гуляють по полях та лісах. Вони полюють на молодих парубків та дівчат і можуть залоскотати їх на смерть, чи заманюють їх у своє підводне царство. Особливо небезпечно купатися в річках цього тижня, бо русалки залоскочуть і залишать в себе.

Підстерігаючи перехожого за околицею села, русалка запитувала його: «Полин чи петрушка?» Якщо покажеш полин, русалка зникає, якщо ж відповіси «петрушка», то вона каже: «Ти моя душка!» і може залоскотати на смерть.

Найпоширенішою була думка про те, на Русальному тижні у полі, лісі і понад ставами та ріками ходять неприкаяні душі самогубців і дівчат-утоплениць, що перетворилися в русалок.

Русальна або Клечальна Неділя - свято переходу весни в літо. Неділя починала в язичників ряд свят, які складали Русальний Тиждень.

Щоб русалки не чинили шкоди людям і в полі, селяни влаштовували «проводи русалок», а перший після русального тижня понеділок називався днем Проводів русалок. На Поліссі – у краї, де найповніше збереглися ці реліктові обряди, – ще наприкінці 19 століття звичай проводів русалок був в активному вжитку.

Особливо небезпечними були русалки в перший по Зелених святах четвер – це Нявський четвер, або Русальний Великдень. В цей день русалки та нявки (мавки) ходять полями, граються біля води та на узлісках – «їхні душі випущені на волю». І це єдина пора, коли вони можуть набувати людську подобу і споживати звичайну їжу. Тому аби не потрапити до їхніх рук, треба носити з собою оберіг - полин (Євшан-зілля) та любисток, що відганятиме їх. Зіллям прибирали й хати, так у Київщині збирали пахучі трави і встеляли ними підлогу в хаті, особливу перевагу надавали любистку. Пахучою м'ятою, шовковою травою клечали вікна, образи, покуть. Надворі клечали деревом - липою, кленом. Ставили гілки на воротях, стежки устеляли травою. На Хмельниччині також відзначаються Зелена Субота та Неділя.

Також на Русалії для русалок і мавок («щоб бавилися й нас не зачіпали») дівчата влаштовували ритуальне дійство «завивання вінків», яке в одних місцевостях робили в четвер напередодні Трійці, а в інших – після неї. Вони гуртом йшли до лісу і завивали вінки з тонких гілочок на живих березах, які мали зберігатися аж до понеділка, коли влаштовували проводи русалок.

Перед тим, як йти до лісу на вінкоплети, вранці готували обрядові пиріжки і яєшню, яка, як пише Василь Скуратівський у своїй книжці “Русалії”, була обов'язковою в трійчанських обрядах.

На Нявський Великдень, «щоб не розгнівати померлих душ», остерігались працювати, особливо сіяти борошно в діжу – «бо з'явиться багато русалок». Зранку жінки пекли паски-бабки, фарбували в жовте крашанки, але шкарлупки від яєць не викидали на воду – як на Великдень – «бо довкола них збереться гурт русалок».

Деінде на підвіконня клали гарячий хліб – вважаючи, що від пари і запаху русалки будуть ситі. Протягом Русального тижня, особливо в четвер, по всіх регіонах Україні жінки розвішували на деревах полотно, аби нявки взяли його собі для сорочок. В народі русалок уявляли як дівчат надприродної краси – з білим або трохи синюватим кольором тіла і розкішною розпущеною косою. Вони одягнені у прозорий одяг або ж були зовсім голі.

В деяких українських селах побутував такий звичай: дівчата зі сходом сонця несли в поле житній хліб, спечений на святій воді. Його розламували на невеличкі шматочки й розносили по нивах – «для русалок, щоб жито родило».

Дівчата плели віночки, вибирали з поміж себе найгарнішу і найстрункішу – прикрашали її квітами та стрічками. Як тільки сходив місяць, у білих сорочках та намистах, взявшись за руки, виходили вони за село, а попереду йшла обрана ними «русалка». Всі дівчата мали розплетене волосся і вінок на голові.

Похід дівчат нагадував хоровод – перша пара зводила вгору руки, утворюючи своєрідна «брама», через які попарно проходили інші учасниці. Дійство супроводжувалося русальними піснями, розпалюванням багаття, через яке дівчата стрибали. До них долучались і хлопці. Це нагадує купальські забави, але з тією відмінністю, що свої віночки дівчата кидали на парубків і розбігалися геть. Натомість «русалка» намагалася упіймати котрусь із подруг і полоскотати.

Опівночі всі поверталися в село, вважаючи, що тепер русалки перебуватимуть у своїх угіддях до наступного Нявського Великодня.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
  2. Сапіга В. К. Українські Народні свята та Звичаї. — К.: Т-во «Знання України», 1993. — 112 с. — ISBN 5-7770-0582-9
  3. Скуратівський В. Т. Дідух. — К.: Освіта, 1995. — 272 с. — ISBN 5-330-02487-0