Русини (етнографічна група)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Русини
Rusyn flag.svg
Прапор русинів
Загальна кількість більше 50 000
Найбільші розселення Словаччина Словаччина[1]
    24 201

Сербія Сербія[2]
    15 626
Україна Україна[3]
    10 100

Хорватія Хорватія[Джерело?]
    2 337
Близькі етнічні групи українці (лемки, гуцули, бойки)
Мова русинська, українська, паннонська русинська, словацька, російська
Релігія Православ’я, український греко-католицизм
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Культура
АрхітектураКухняКіно
ЛітератураМодаМузика
Народне мистецтво
Образотворче мистецтво
СпортТеатрТанці

Українська діаспора
АвстраліяАвстріяАргентинаБельгія
БолгаріяБоснія і ГерцеговинаБразилія
БілорусьВеликобританіяВірменія
ГреціяГрузіяІспаніяІталіяКазахстан
КанадаКиргизстанКитайЛитва
ЛатвіяМолдоваНімеччинаПарагвай
ПольщаПортугаліяРумуніяРосія
СербіяСловаччинаСШАУгорщина
УругвайФранціяХорватіяЧехія

Етнографічні групи українців
БойкиВолиняниГаличаниГуцули
КубанціЛемкиЛитвиниНаддніпрянці
ОполяниПінчукиПодоляниПокутяни
ПоліщукиРусиниСіверяниСлобожаниХарцизи

Українська міфологія
Релігія
Православ'я: УАПЦУПЦ-КПУПЦ (МП)
Католицизм: РКЦУГКЦ
ПротестантизмІсламЮдаїзм
Атеїзм

Мова
Українська та її діалекти

Інші статті
УкраїнаЗнамениті українціІсторія
Всесвітні форуми українцівГолодомори
Етнокультурні регіониРозселення
Етногенез українцівУкраїнські меценати

Руси́ни — етнонім яким позначають нащадків історичних русинів Австро-Угорської імперії, які вживають, цю назву для самоідентифікації. Чіткого загальновизнаного тлумачення сучасного етноніму русини не існує, це питання є контраверсійним, навіть кровні родичі однієї родини одночасно можуть самоідентифікуватися, як русинами, так і лемками, українцями, словаками, поляками та руснаками.[4] Науковці сучасних русинів відносять, як до етнографічної групи українців[5][6] так і до окремого етносу[4].

Люди які самоідентифікуються, як русини проживають переважно на сході Словаччини, Сербській Воєводині, Хорватії, Закарпатській області України та крайньому південному заході Польщі, а після імміграції в 18 — 20 століттяха також у США та Канаді.

На кінець XX початок XXI століття ідеологи політичного русинського руху, зараховують до русинів усіх лемків і їх нащадків та українців Закарпаття незалежно від їх самоідентифікації та рідної мови.[4]

Провідним теоретиком русинського питання і автором багатьох наукових творів є голова українських досліджень Торонтського університету професор Пол (Павло) Роберт Маґочій.[7]

На фоні російської агресії в Україні 2014-2015 кремлівська пропаганда продовжує загострювати ситуацію навколо русинського питання в Закарпатській області.[8]

Чисельність[ред.ред. код]

За припущеннями одного із ідеологів політичного русинства Павла Маґочія теоретична чисельність русинів може складати до 1,2 мільйонів чоловік.[4] Це число він включає 977 000 у Закарпатській області України, тобто все українське населення області; 130 000 на Пряшівщині (Словаччина);[4] 80 000 на Лемківщині, а також в інших частинах Польщі; та 30 000 у Воєводині, Бачці і у Хорватії.[4] Проте Магочі визнає, що дуже невелика кількість людей із перерахованих ним, у наш час відносить себе до русинів.[9]

За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року лише 10 183 мешканців Закарпатської області (0,8% від населення області) заявило про свою належність до русинів, тобто ті хто асоціює себе з русинами є найменш численною громадою українців Закарпаття. Перепис 2001 у Словаччині зафіксував 24 201 русинів, перепис 2002 року у Воєводині — 15 626 русинів, перепис 2001 року в Угорщині — 2 079.

За рішенням Закарпатської обласної ради 1992 року, кожен житель Закарпатської області має право вільно визначатися, українець він чи русин. На початку 90-х років київські науковці за дорученням уряду проводили соціологічне опитування у Закарпатті та зафіксували 40 русинів. У 1993 році русинів було 55, а в 1994-му — 96.

Сучасні русини[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

Кількість русинів у регіонах України за даними перепису 2001 року
Частка русинів у населенні Закарпатської області за даними перепису 2001 року
Сільради та міськради, де за переписом 2001 року русинську мову назвали рідною більше 1% населення

Восени 2006 року облрада звернулася до Верховної Ради із клопотанням визнати русинів на загальнодержавному рівні як окрему національність.

7 березня 2007 — Закарпатська обласна рада визнала русинів національною меншиною, а саме прийняла рішення про внесення в перелік національностей області національності «русини» та вирішила звернутися до Верховної Ради України з проханням визнати національність русинів на загальноукраїнському рівні.[10] Активісти ряду громадських організацій відзначають, що це рішення є поза компетенцією обласної ради.[11] Своїм прапором нова національність обрала триколор: синя, біла і червона смуги.

Ініціатором ухвали про русинів як окрему національність став депутат обласної ради від НСНУ Євген Жупан, за фахом дитячий лікар, а громадському житті — голова Народної ради русинів Закарпаття. За таке рішення проголосувало 71 депутат (2 — проти, 2 — утрималося) з 79 присутніх на сесії. Журналісти, які були присутні на сесії відмітили, що в залі було не більше 60 депутатів.

Попри звинувачення української влади з боку деяких політичних сил у небажанні визнавати русин, як окрему національність, це питання на законодавчому рівні певною мірою врегульовано. Відповідно до Закону України «Про національні меншини в Україні», громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність; примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається (ст.11).[12] Тобто, чинне законодавство України дає усім громадянам право ідентифікувати себе з будь-якою національністю без жодного документального підтвердження. Тим більше, що в Україні відсутні будь-які документи, якими можна було б підтвердити національну належність громадянина. Таким чином, питання щодо визначення національності до компетенції держави не належить, а є справою кожної конкретної особи. Право на вільний вибір та відновлення національності повною мірою поширюються і на русинів. Відтак у прийнятті Верховною Радою України спеціального документа, який стосувався б питання національної ідентифікації лише однієї етнонаціональної групи, потреби немає. Адже відповідно до Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст.24).[13] Щоправда, напередодні проведення Всеукраїнського перепису населення 2001 року Державний комітет статистики України не вніс до переліку національностей України національність «русини». Однак 10,2 тисяч громадян під час його проведення офіційно назвали себе «русинами», що дає підстави внести зміни відповідною постановою Кабінету Міністрів України про проведення Всеукраїнського перепису населення 2011 року, у додатках до якої визначається перелік національностей.[14]

Водночас на цю групу населення поширюються положення Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин від 1 лютого 1995 року (ратифіковано Законом України N 703/97-ВР від 09.12.97)[15][16] У Закарпатській області діє 9 русинських організацій, які мають обласний статус. При русинських громадських організаціях функціонує 27 недільних шкіл, в яких, за даними цих організацій, навчається 600 учнів. У Закарпатській області видаються газети «Подкарпатская Русь», «Підкарпатський русин» і збірник «Руснац світ». У 2007 році видано книг русинською мовою накладом близько 10 тис. примірників. З лютого 2007 року на Закарпатській державній телерадіокомпанії працює об'єднана редакція передач російською, русинською та ромською мовами.[17]

СРСР[ред.ред. код]

Московські етнологи охоче вивчали модель культури Закарпаття, так само як інших прикордонних теренів (напр. Полісся, Криму). Співробітники московського Інституту етнології і антропології РАН стверджували, що закарпатці — це частина українського народу, бо модель культури — матеріальної, духовної, соціонормативної — у них така ж, як у решти українців.

Росія[ред.ред. код]

Після проголошення незалежності України кілька десятків русинів звернулися за підтримкою до Інституту етнології та етнографії Російської академії наук, і його співробітники наділили групу статусом «четвертого східнослов'янського народу». В енциклопедії «Народи Росії» 1999 (рос. «Народы России») за редакцією директора московського інституту етнології та антропології сказано, що русини — це етнічна група росіян, розшифровується як «сини Русі» (рос. «сыновья Руси»). В монографії «Українці» 2000 (рос. «Украинцы») Інституту етнології та етнографії Російської академії наук сказано, що русини — це етнічнографічна група українців. В Росії проживає 225 русинів (перепис 2010), а у 2002 році їх було 95. В переписі русини були зазначені окремим етносом.

Історія[ред.ред. код]

Русини на етнографічних картах

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Постійне населення за національністю і за регіонами — Population and Housing Census 2001, Statistical Office of the Slovak Republic
  2. Zoran Jančić, ред. (December 24 2002). 3. Population by national or ethnic groups by Census 2002, by municipalities. Issue LII, No. 295, Final Results of the Census 2002 (вид. Communication). Белград: Republic Statistical Office of Serbia. с. 6–7. YU ISSN 0353-9555 SRB 295 SN31 241202. 
  3. Про кількість та склад населення Закарпатської області
    за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  4. а б в г д е Павло Р. Маґочий. Русинське питання // Політична думка 1995, № 2-3 (6) С.105-115
  5. ПОЛІТИЧНЕ РУСИНСТВО В УКРАЇНІ // Май ПАНЧУК — професор, заступник директора Інституту національних відносин і політології НАН України
  6. Русин // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1973. — Т. 7. — С. 2643-2652
  7. Dr. Paul Robert Magocsi. Carpatho-Rusyn Knowledge Base. 
  8. Знов русинське питання на Закарпатті або пропаганда російських ЗМІ // 2015 © 0312.ua - Cайт міста Ужгорода
  9. Слід зауважити, що підраховане число русинів (1,2 мільйона) стосується усіх людей одного лінґвістичного та етнографічного походження, попри те, як вони себе ідентифікують на папері, в паспорті чи за переписом населення. Наше зацікавлення спрямоване у першу чергу на сучасний рух русинів або на ту частину групи (точні цифри невідомі), яка вважає себе окремим народом. http://litopys.org.ua/rizne/magoci.htm Павло. Р. Маґочий. Русинське питання
  10. http://www.radiosvoboda.org/article/2007/3/51FE3B90-86FD-4099-AF91-D7DD3400B9C2.html Про засідання Закарпатської обласної ради
  11. http://zakarpattya.net.ua/zol/loadnews.asp?id=7049&np=1 Про незаконність рішення Закарпатської обласної ради
  12. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2494-12 Закон України «Про національні меншини в Україні»
  13. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96%2D%E2%F0 Конституція України
  14. http://www.scnm.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=48828&cat_id=42189&search_param=%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B8&searchForum=1&searchDocarch=1&searchPublishing=1 Голова Державного комітету у справах національностей і релігій: «Русини можуть отримати статус національної меншини»
  15. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_055 Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин
  16. http://www.scnm.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=52713&cat_id=45484&search_param=%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%BA%D0%B8&searchForum=1&searchDocarch=1&searchPublishing=1 Інформація про стан імплементації положень Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин в Україні
  17. http://www.scnm.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=131306&cat_id=47945&search_param=%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B8&searchForum=1&searchDocarch=1&searchPublishing=1 Інформаційно-аналітичні матеріали щодо питання русинів в Україні

Джерела[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • составив о. Ириней Мих. Кондратович парох Хоньковскій // «Исторія подкарпатскоѣ Русі для народа», выдавництво товариства «Просвѣты» в Ужгородѣ, друге перевѣрене выданя, книгопечатня акційного тов. «Уніо» в Ужгородѣ, число 35-37, 1925 р., 119 с. (укр.)

Посилання[ред.ред. код]