Русофобія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Русофо́бія (від рос. русский і дав.-гр. φόβος — страх) — упереджене, неприязне, вороже ставлення до Росії[1] та/або росіян[2], різновид ксенофобії[3]. На думку окремих фахівців, русофобія, на відміну від більшості інших національних фобій, часто виступає як цілісна ідеологія, тобто як особливий комплекс ідей і концепцій, що має свою структуру, систему понять, історію генези та розвитку, а також свої типові прояви[4].

Історія походження терміна[ред.ред. код]

Ймовірно, вперше термін «русофобія» був застосований російським поетом Федором Тютчевим[5], який, за версією деяких дослідників, протиставляв русофобії панславізм[6].

Окремі документальні приклади русофобії можна відзначити з початку XVI століття. Пропаганду проти Московського царства активно вели литовські і польські державні діячі, історики та письменники, а також, згодом, єзуїти. Ця пропаганда виникла на ґрунті суперництва за землі Русі, а також на ґрунті конфесійної боротьби католицтва зі «схизматичним» православ'ям. Польський король Сигізмунд І, який намагався запобігти будь-яким політичним альянсам Московського царства в Європі, переконував західних монархів, що московити — не християни, а жорстокі варвари, що належать до Азії і змовилися з турками і татарами зруйнувати християнський світ[7].

У кінці XVIII — першій половині XIX століття відбувається формування русофобії як системи, яка обслуговує ворожу політику тієї чи іншої держави стосовно Росії. Виникнувши спочатку у Франції, після падіння в 1815 році наполеонівської імперії русофобія перекочувала до Англії, де в 1820–1840 роки була сформована найбільш повно. У період між Угорською революцією 1848–1849 років та Кримською війною 1853–1856 років русофобія в Англії досягла свого апогею і в тій чи іншій мірі охопила багато інших європейських країн[8]. Історик А. Фурсов характеризує таку системну русофобію як «психоісторичну зброю», мета якої довести, в тому числі і самим росіянам, що їхній розвиток не повною мірою відповідає західному типу і таким чином поставити росіян в програшний стан психологічного захисту. Доктор історичних наук Валентин Фалін в інтерв'ю каналу Росія висловив думку, що «віссю, довкола якої оберталися відносини між Росією та західним світом велику частину XIX століття і у XVIII столітті була русофобія — ніякого стосунку вона до комунізму не мала», академік Олександр Чубар'ян так само стверджував, що «русофобія йде в країнах Заходу з середини XVIII століття»[9].

Леонід Шебаршин дотримується думки, що книга сера Роберта Вільсона, який під час війни з Наполеоном був при ставці російського головнокомандування, і стала поштовхом до русофобії[10], інші дослідники вважають, що історію русофобії на рівні державної політики можна простежити цілком чітко з 1840-х років, на думку прихильників другої версії, імперська антиліберальна і мілітаристська політика Миколи I після ряду військових успіхів стала викликати побоювання та сприйматися деякими європейськими державами як загроза їхнім інтересам.

Прояви[ред.ред. код]

  • Заперечення права Росії як країни і росіян як нації на існування;
  • Образливі прізвиська росіян (наприклад, «москалі», «кацапи»);
  • Проекція на всіх росіян певних вад окремих людей, як-от: пияцтво, схильність до вживання у мові матюків, примітивність мислення, відсутність культури;

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «gramota.ru» «Большой толковый словарь русского языка», гл. ред. С. А. Кузнецов, первое издание: СПб.: Норинт, 1998, публикуется в авторской редакции 2009 года: «русофобия, -и; ж. [от сл. русский и phobos — страх, боязнь] Нелюбовь, неприязнь к русскому народу, России».
  2. «Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный», автор Т. Ф. Ефремова: "русофобия; ж.: «Неприязненное отношение ко всему русскому, к самим русским как к чуждому и опасному для представителей иной нации».
  3. «Вместе или порознь?», журнал «Родина», Владимир Волков, член-корреспондент РАН, директор Института славяноведения РАН: «Русофобия представляет собой одно из частных проявлений ксенофобии».
  4. Олег Неменский. Русофобия как идеология // Вопросы национализма № 13, 2013
  5. «Русофобия: история и современность» Вести.Ru от 31.08.2008, Дмитрий Киселёв: «Кстати, впервые этот термин (русофобия) использовал поэт, дипломат и общественный деятель Фёдор Тютчев».
  6. «Федор Тютчев: русофобия против империи» pravoslavie.ru, Сергей Лабанов: «В противовес русофобии Тютчев выдвинул идею панславизма».
  7. Poe, Marshall T. (2001). People Born to Slavery: Russia in Early Modern European Ethnography, 1478—1748. Cornell University Press. p. 21. ISBN 0-8014-3798-9
  8. Волков В. По национальным квартирам // Родина. — 2006. — № 4. — С. 102.
  9. Обговорення в РАН
  10. «Идет война холодная» Леонид Шебаршин: «Эта книжка (автор Роберт Вильсон) как своеобразная обработка европейского общественного мнения оказалась так популярна, что в Англии возникло целое русофобское движение».
Соціологія Це незавершена стаття з соціології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.