Русофобія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Русофо́бія (від рос. русский і дав.-гр. φόβος — страх) — упереджене, неприязне, вороже ставлення до Росії і/або росіян, різновид ксенофобії. Одне з центральних понять російської політичної риторики в XXI столітті.

Історія походження терміна[ред.ред. код]

Окремі документальні приклади русофобії можна відзначити з початку XVI століття[Джерело?]. У цей час Росія та росіяни потрапили, за словами сучасного данського славіста П. У. Меллера, до числа «відкритих» західними європейцями країн та народів. Про їх вдачі та звичаї Західна Європа дізнавалася з цікавістю, а часто і з жахом.

У записках іноземців, які відвідували Росію, часто можна зустріти негативні відгуки про росіян та Росію. Однак такі негативні характеристики аж до кінця XVIII — початку XIX століття не несли ознак системи.

Також існує точка зору[Джерело?], що русофобія, як єдина система поглядів, почала формуватися значно раніше, вже до XVI-XVII століть, але не проявляла себе явно через те, що західноєвропейські держави, які вступали в найбільш широкі контакти з Росією (наприклад Австрія), бачили в ній союзника зі стримування османської експансії в Центральній Європі.

У кінці XVIII — першій половині XIX століття відбувається формування русофобії як системи, яка обслуговує ворожу політику тієї чи іншої держави стосовно Росії. Виникнувши спочатку у Франції, після падіння в 1815 році наполеонівської імперії русофобія перекочувала до Англії, де в 1820–1840 роки була сформована найбільш повно. У період між Угорською революцією 1848–1849 років та Кримською війною 1853–1856 років русофобія в Англії досягла свого апогею і в тій чи іншій мірі охопила багато інших європейських країн. Фурсов характеризує таку системну русофобію як «психоісторичну зброю», мета якої довести, в тому числі і самим росіянам, що їхній розвиток не повною мірою відповідає західному типу і таким чином поставити росіян в програшний стан психологічного захисту. Доктор історичних наук Валентин Фалін в інтерв'ю каналу Росія висловив думку, що «вісь, навколо якої оберталися відносини між Росією та західним світом велику частину XIX століття і в XVIII столітті була русофобія — ніякого стосунку вона до комунізму не мала».

Леонід Шебаршин дотримується думки[Джерело?], що книга сера Роберта Вільсона, який під час війни з Наполеоном був при ставці російського головнокомандування, і стала поштовхом до русофобії, інші дослідники вважають, що історію русофобії на рівні державної політики можна простежити цілком чітко з 1840-х років, на думку прихильників другої версії, імперська антиліберальна і мілітаристська політика Миколи I після ряду військових успіхів стала викликати побоювання та сприйматися деякими європейськими державами як загроза їхнім інтересам.

Прояви[ред.ред. код]

  • Заперечення права Росії як країни і росіян як нації на існування;
  • Проекція на всіх росіян певних вад окремих людей, як-от: пияцтво, схильність до вживання у мові матюків, примітивність мислення, відсутність культури;
  • Намагання прищепити росіянам почуття провини за історичну спадщину Росії[Джерело?].

Див. також[ред.ред. код]


Соціологія Це незавершена стаття з соціології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.