Русько-візантійський мирний договір 944

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ру́сько-візанті́йський ми́рний догові́р 944 укладений після невдалого походу військ князя Ігоря на Візантію в 941 і походу 944. Підтверджуючи в зміненому вигляді норми угоди 911, угода 944 зобов'язувала руських послів і купців для користування певними пільгами мати княжі грамоти, вводила ряд обмежень для руських купців. Русь зобов'язувалася не претендувати на кримські володіння Візантії, не залишати застави в протоці Дніпра, допомагати один одному військовими силами.

Договір підтверджував всі раніше досягнуті положення та визначав багатосторонні зв'язки між двома країнами. Зокрема, вводилась система надання торговцям і офіційним представникам Києва свого роду «посвідчення особи» з приїздом до Візантії. В іншому випадку владі імперії надавалось право арешту прибулих осіб та повідомлення про це київського князя. Щоправда, і цей договір, на відміну від попередніх, не затверджував право русів на безмитну торгівлю у Візантії. Посилені були воєнні статті договору. Замість права русичів служити при дворі й у армії імператора віднині мова йшла про широкомасштабне військове співробітництво. Це положення більшість істориків оцінюють як факт заключення між двома державами союзницьких відносин.

Див. також[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.