Русів (Коломийський район)
| село Русів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Коломийський район |
| Громада | Снятинська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26080230210091199 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1443 |
| Населення | 1197 ▲ (станном на (2021) рік |
| Площа | 4,550 км² |
| Густота населення | 35,90 ▲ осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78335 |
| Телефонний код | +380 3476 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°30′55″ пн. ш. 25°31′30″ сх. д. / 48.51528° пн. ш. 25.52500° сх. д.Координати: 48°30′55″ пн. ш. 25°31′30″ сх. д. / 48.51528° пн. ш. 25.52500° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
295 м |
| Відстань до обласного центру |
74 (фізична) км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78300, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, м. Снятин, пл.Незалежності України, буд. 1 |
| Карта | |
  Русів | |
 Русів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ру́сів — село в Україні у Коломийському районі Івано-Франківської області. До 2020 центр сільської ради. Розташоване за 8 км від центру територіальної громади— міста Снятин та за 14 км від залізничної станції Снятин. Населення — 1119 чоловік.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Снятинської міської громади.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про село належить до 1443 року[2].
Згадується також 7 березня 1447 року в книгах галицького суду[3].
У грудні 1944 року працівники підсобного господарства Станіславського НКҐБ Щербаков, Довгополов та Примаков виїхали в село Русів Снятинського району. Там вони почали проводити незаконні обшуки, незрозумілою мовою зухвало вимагали горілку, а коли вдосталь напилися, розстріляли сімох місцевих жителів, а Ірину Луцик ще й зґвалтували[4]. В результаті в боротьбу проти окупантів вступали навіть прорадянсько настроєні жителі.[5]
Станом на 1971 рік у селі була восьмирічна школа, палац культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, 2 магазини, майстерні побуткомбінату. У селі була розміщена центральна садиба колгоспу ім. В. С. Стефаника. Господарство мало 2637 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2407 га орної землі. Бригада в Русові мала відповідно 1337 і 1037 га. Напрямок господарства було зернове й м'ясо-молочне виробництво.
Церква[ред. | ред. код]
Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Дерев'яна, хрестоподібна. Іконостас триярусний. Побудована у 1885 р. на кошти громади УГКЦ[6]. Зараз належить до УПЦ КП, настоятель — о. Василь Джус.
Відомі люди[ред. | ред. код]
У Русові народився відомий український письменник-новеліст Василь Стефаник (1871—1936), який прожив і творив усе своє життя тут. На місцевому матеріалі написав, зокрема, «Кленові листки», «Камінний хрест», «Злодій», «Новина» та інші новели. 1941 року в будинку письменника відкрито літературно-меморіальний музей В. С. Стефаника. Директором музею працював син письменника — Кирило Стефаник.
Київська кіностудія ім. О. П. Довженка за мотивами новел В. Стефаника зняла в 1968 році художній фільм «Камінний хрест». Зйомки відбувалися в селах Белелуї та Русові. Головну роль Іванихи виконала 73-річна жителька, самодіяльна артистка К. М. Матеїк. У Русові вона зіграла понад 500 ролей.
- Микола Плав'юк — 4-й (останній) Президент УНР в екзилі, з 1979 року 5-й Голова ОУН.
- Тарас Мигаль — український радянський письменник, похресник Василя Стефаника, народився у селі.
- Юрій Кіцул — український військовик.
- Василь Стефаник — український науковець-біолог.
- Тофан Микола — директор Тернопільської української коедукаційної гімназії товариства «Рідна Школа»[7]
Сучасність[ред. | ред. код]
Школа, палац культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини[8].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.125, № 1342 (лат.)
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie… — T. 12. — S. 157. — № 1801 [Архівовано 26 грудня 2015 у Wayback Machine.]. (лат.)
- ↑ Кати героями не вмирають. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 5 березня 2016.
- ↑ Сергій АДАМОВИЧ. Вдень комсомолець і вчитель, а вночі бойовик ОУН. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 10 червня 2018.
- ↑ Русів. Церква Різдва Пр. Богородиці 1885. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 22 серпня 2017.
- ↑ Мельничук Б., Пиндус Б. Тофан Микола // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ На Прикарпатті відремонтували амбулаторію, в якій протікав дах і опалювалася одна кімната
Література[ред. | ред. код]
- Маттіас Кальтербруннер. Русів: галицьке село з глобальними зв’язками [Архівовано 18 травня 2019 у Wayback Machine.] // Спільне. — 17 травня 2019.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Джерела[ред. | ред. код]
- Історичне Прикарпаття [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
