Руфін Аквілейскій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Руфін Аквілейскій
Народився 345
Конкордія
Помер 410
Мессина
Ім'я при народженні Тіранній Руфін
Діяльність письменник, церковний діяч
Конфесія християнство

Руфін Аквілейскій (*Rufinus Aquileiensis або Tyrannius Rufinus, 345 —†410) — давньоримський письменник, перекладач, чернець часів пізньої Римської імперії.

Житт та творчість[ред.ред. код]

Народився у 345 році у м. Конкордія, розташованому неподалік від Аквілеї на північному узбережжі Адріатичного моря. Освіту здобув у Римі, де його товаришем по навчанню був Ієронім. Незабаром Руфін зустрівся з ним в Аквілеї. Зблизившись з місцевим єпископом Валеріаном, вони вели там життя аскетів.

У 373 році Руфін повертається до Риму і звідти відправляється на Схід, щоб присвятити себе чернецтву, але опиняється в Олександрії Єгипетської, де протягом 6 років вивчає праці грецьких Отців Церкви, особливо Орігена. В Олександрії він встановлює контакти з прихильниками та наступниками Орігена: Дідимом Сліпим і майбутніми єпископами Іоаном Єрусалимським і Феофілом Олександрійським. У 378 році Руфін перебирається до Єрусалиму і на Єлеонській горі засновує монастир. Коли у 386 році у Віфлеємі влаштувався Ієронім, дружні стосунки між ними поновилися. Однак у зв'язку з дискусією, яка виникла навколо вчення Орігена, у них починаються розбіжності. Незабаром мир був відновлений, але ненадовго. У 393 році Руфін, який прийняв на той час сан священика, їде до Італії і там публікує свій переклад трактату Орігена «Про засади» (De principiis). У передмові він мав необережність згадати про захоплення, яке колись відчував до Орігена Ієронім. Для останнього це послужило сигналом до атаки. Розлючений одкровенням тепер вже колишнього друга, він оголосив йому відкриту війну. Перш за все, він підготував свій, повний, переклад орігенівської книги, щоб зробити очевидним її єретичний характер і викрити Руфіна у фальсифікації. Відбувся обмін памфлетами: «Апологією проти Ієроніма» (Apologia in Hieronymum) у 2 книгах і «Апологією проти Руфіна» у 3 книгах — і остаточний розрив відносин.

Мирний, не люблячий суперечок Руфін змушений був виправдовуватися перед папою римським Анастасієм I: «Апологія до Анастасію» (Apologia ad Anastasium). Визнавши за краще триматися осторонь, він віддаляється у 398 році до Аквилеї і там з головою занурюється в перекладацьку роботу: переводить на латинську мову 118 гомілій (проповідей) Орігена, його тлумачення на «Пісня Пісень» і на «Послання до Римлян», а також твори Василія Великого, Григорія Назіанзин і деяких інших грецьких богословів. Особливо вдалим був переклад «Церковній історії» Євсевія, яку Руфін, додавши дві книги від себе, продовжив з 324 року до смерті Феодосія у 395 році.

Одночасно з перекладами Руфін створює оригінальні твори: «Коментар до Символу віри апостолів» (Commentarius in symbolum Apostolorum), невеликий трактат «Про підробку книг Орігена» (De adulteratione librorum Origenis), 2 книги «Про благословенних патріархів» (De benedectione patriarcharum), екзегетічний твір, присвячений пророчому благословенню Якова синам.

Набіги вестготів змусили Руфіна бігти на південь до Сицилії. Там, у Мессіні, він і помер у 411 році.

Стиль[ред.ред. код]

Стиль перекладних і самостійних творів Руфіна завжди суворий і витончений. Письменник досконало володів зброєю іронії, яку застосовує з обачністю, ніколи не впадаючи в шаленство і лють, які були властиві його противнику Ієроніму.

Джерела[ред.ред. код]

  • G.Bosio, E.dal Covolo, M.Maritano, Introduzione ai Padri della Chiesa, Secoli III e IV, Società Editrice Internazionale, Torino 1993.
  • Mark Vessey, 'Jerome and Rufinus', in Frances Young, Lewis Ayres and Andrew Louth, eds, The Cambridge History of Early Christian Literature, (2010)